Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/9628/24
Провадження № 2/644/4150/24
18.12.2024
18 грудня 2024 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Рибалка В.О.,
одноособово, розглянуто в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у залі судових засідань у приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів,
І. Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача
1. Виклад позиції позивача.
05 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 (надалі за текстом ОСОБА_1 /позивачка) - ОСОБА_3 , який діє на підставі ордеру від 29.10.2024 серія АІ № 1455712, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 /відповідач), предметом якої є: стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
В обґрунтування позову, керуючись ст. 80, 84, 180-182 СК України, ОСОБА_1 зазначила, що 19.09.2015 між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1060, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 19.09.2015. Наразі шлюб між нею та відповідачем розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 07.07.2016, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 894. Після розірвання шлюбу, дитина проживає з позивачкою. Грошових коштів, які вона отримує, не вистачає на утримання дитини, тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
2. Виклад заперечень відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання на 26.11.2024 о 09 год 00 хв, про що свідчить його підпис у явочному аркуші (а.с. 23). На 18.12.2024 о 10 год 00 хв, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36-37) .
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
Позивачка ОСОБА_1 заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, до суду не подавала.
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Зарицька Катерина Юріївна, яка діє на підставі ордеру серії ВІ № 1260658 від 25.11.2024, звернулася до суду з заявою від 26.11.2024, про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 26), цього ж дня і вчинила вказану процесуальну дію, про що свідчить розписка з її підписом (а.с. 30).
18.12.2024 представник ОСОБА_1 звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі (а.с. 40).
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою від 13.11.2024 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 22). Цього ж дня був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить розписка в матеріалах справи (а.с. 22).
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08.11.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд справи на 26.11.2024 о 09 год 00 хв з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, а у випадку визнання позовних вимог - заяву про визнання позовних вимог (а.с.18-19).
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов'язку утримувати дитину, зокрема, щодо стягнення аліментів на дитину.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Вирішуючи спір суд встановив, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі 19.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1060, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 19.09.2015 (а.с. 8). Наразі шлюб між нею та відповідачем розірвано.
Сторони від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 07.07.2016, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 894 (а.с. 9).
Дитина сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , проживає з матір'ю ОСОБА_1 , проте зареєстрований разом з батьком за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 16) .
Зі змісту позовної заяви вбачається, що дитина ОСОБА_4 знаходиться на повному утриманні позивачки ОСОБА_1 , тоді як відповідач ОСОБА_2 ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання своєї дитини в добровільному порядку (а.с.1-2).
Суд звертає увагу на те, що, відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина, тобто позивачка ОСОБА_1 , з якою проживає малолітня дитина сторін, має право на звернення до суду з означеним позовом про стягнення аліментів та на вибір способу стягнення аліментів.
При цьому, позивачем обрано спосіб стягнення аліментів на утримання дитини у частці від доходу батька у розмірі чверті (1/4) заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, що визначений державою і не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно з вимогами ч.2 ст.182 СК України.
Суд звертає увагу, що відповідачем не подано до суду доказів того, що він має хворобливий стан здоров'я, або є непрацездатним. Крім того, відповідачем не подано до суду доказів того, що він має на утриманні інших осіб, окрім сина.
Суд враховує, що відповідачем не надавав до суду доказів того, що він перебуває на обліку у відповідній філії центру зайнятості як безробітний, чи звертався у пошуках роботи. Також, відповідачем не представлено суду доказів того, які взагалі доходи він отримує.
Отже, суд вважає встановленим, що відповідач за станом здоров'я - здоровий, є особою працездатного віку, будь-яких висновків лікарських комісій з приводу заборони працювати, або про встановлення непрацездатності чи групи інвалідності відповідачем суду не надано, тому він може працювати та надавати допомогу на утримання дитини, не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачем інтереси та утримання своєї малолітньої дитини, проте від добровільного надання щомісячної матеріальної допомоги на утримання дитини ухиляється, оскільки, як вбачається з позовної заяви та досліджених у справі доказів, дитина сторін - ОСОБА_4 проживає з матір'ю та перебуває на утриманні останньої, а відтак, обсяг обов'язків, пов'язаних з утриманням дитини, покладено саме на позивачку ОСОБА_1 , що ставить останню в скрутне матеріальне становище та у нерівні умови у порівнянні з відповідачем щодо обов'язку утримувати дитину.
Відтак, суд установив порушення прав позивачки та малолітньої дитини сторін на належне утримання дитини з боку батька, яке підлягає судовому захисту.
Визначення аліментів у частці від доходу відповідача в розмірі чверті доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, гарантуватиме отримання дитиною надійного стабільного утримання з боку батька в межах мінімальної соціальної гарантії, встановленої державою в ч.2 ст.182 СК України, а також позбавить позивачку та відповідача від необхідності в майбутньому звертатися з позовом до суду про зміну розміру аліментів при підвищенні соціальних гарантій чи при зменшенні доходів платника аліментів.
Отже, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом задоволення позову.
Отже, суд вважає, що слід стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї четвертої (1/4) від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду, тобто з 05.11.2024 року, і до повноліття дитини.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати дитину, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини.
Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною 3 ст.51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до нею повноліття.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про стягнення аліментів.
Частиною 1 ст.181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст.181 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина (абз.1 ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України ).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
VІ. Висновки суду
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дитини і основний обсяг обов'язків по її утриманню покладено на позивача, то це ставить сторони у нерівні умови, тому позов про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до повноліття дитини - підлягає задоволенню.
До того ж, розмір стягуваних з відповідача на користь позивача на утримання дитини аліментів повинен бути визначений не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, суд виходить із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання дитиною сторін коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона мала б тоді, коли б утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини і отримання дитиною сторін надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, так як обставини, на які посилається позивачка, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Цивільне судочинство, відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України, здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, в порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.279 ЦПК України).
З огляду на предмет позову, враховуючи, що зазначена категорія справ не відноситься до переліку справ, щодо яких містяться застереження про неможливість розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, та має ознаки малозначної справи, вказане свідчить про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження згідно з ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі від 08.11.2024.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, … в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК).
Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати.
Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Керуючись ст. 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 76-81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279 ЦПК, на підставі ст. 75, 77, 79, 80, 81, 84, 141, 150, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої (1/4 частини) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 05.11.2024, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в дохід держави (держава в особі Державної судової адміністрації України, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача- Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст. 354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на її утримання у межах суми платежу за один місяць.
Повне ім'я сторін:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Д.Г. Паляничко