Провадження № 2/641/2566/2024 Справа № 641/5784/24
12 грудня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Робочої М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість в розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості про надання послуг з виготовленням меблів (шафи-купе) в її квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 отримав від неї аванс в розмірі 17 000 грн. про що склав відповідну розписку.
Також позивач вказала, що неодноразово починаючи з березня 2022 року дзвонила відповідачу з вимогою повернути грошові кошти, оскільки меблі не були виготовлені, однак відповідач гроші не повернув, а пізніше перестав відповідати на дзвінки. Крім того вона направляла до відповідача листи з письмовою вимогою про повернення грошових коштів, які були направлені за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17 000 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.09.2024 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилася, надала до суду заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомив та відзив до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно розписки від 22.02.2022 року, ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , отримав грошову суму від ОСОБА_1 в розмірі 17 000 грн. в рахунок оплати (аванс) за виготовлення меблів (шафа-купе).
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК країни) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частин першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 865 ЦК України договір побутового підряду - це договір підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини другої статті 865 ЦК України договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 ЦК України ).
У відповідності до частини третьої статті 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" роботою, що виконується за договором побутового підряду, є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Частина друга статті 867 ЦК України передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.
Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду будь-яких доказів про укладення договору з відповідачем на виготовлення меблів (переписка, креслення, заяви, погодження тощо) та узгодження істотних умов договору. Надана в якості доказу розписка про отримання не містить будь-яких істотних умов договору та умов його виконання.
Окрім того, відповідно до положень ст. 865 ЦК України договір побутового підряду по своїй суті є договором однією з сторін якого має виступати сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність. Будь-яких доказів на підтвердження у відовідача статусу фізичної особи - підприємця чи укладення позивачем договору з суб'єктом підприємницької діяльності иатеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт укладення 22.02.2022 року між сторонами саме договору про надання послуг з виготовлення меблів, а також доказів того, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює відповідну діяльність з виготовлення меблів, а наявна у матеріалах справи розписка від 22.02.2022 року за своєю суттю не є договором підряду на виконання певних виду роботи, зокрема виготовлення меблів, у розумінні положень ст. 635 ЦК України, то позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів, суд приходить до висновку, що підписана сторонами розписка від 22.02.2022 року не може слугувати підтвердженням укладення між ними договору про надання послуг з виготовлення меблів та досягнення ними згоди з усіх істотних умов договору, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17 000 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.Ю.Онупко