Справа № 638/23875/24
Провадження № 2/638/7722/24
17 грудня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М., розглянувши питання можливості відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про захист прав споживачів,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В., приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О.С., в якому просить: визнати виконавчий напис № 42616 від 08.09.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором в сумі 10 380,88 грн. таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 380,88 грн., отримані без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1212 ЦК України; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Києва Малковою М.В. грошові кошти в розмірі 1 707,09 грн., отримані без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1212 ЦК України.
Також, позивач просить звільнити її від судового збору згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» та відповідно до правової позиції ВП/ВС у справі № 761/24881/16-ц від 21 березня 2018 року.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Однак, подана заява не відповідає вимогам вказаних вище статей, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, як споживачів.
Так, предметом спору у позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Враховуючи вищенаведене на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норми ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюються.
Аналогічний висновок зроблено у постанові ВС по справі № 638/6060/18 від 12 серпня 2020 року.
В позовній заяві позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі на ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», однак положення ЗУ «Про захист прав споживачів» в даному випадку не розповсюджується, оскільки предметом спору є правомірність вчинення виконавчого напису.
Так, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника.
Зі змісту позову вбачається, що предметом спору не є укладання будь-яких договорів щодо придбання, замовлення, використання або щодо наміру придбання чи замовлення продукції, у зв'язку з чим, у розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», у зазначених спірних правовідносинах, позивач по справі не є споживачем.
Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
За пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
З системного аналізу положень вищезазначених законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.
Посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» потребують обґрунтованості, оскільки, вирішити спір позивач просить на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат», а не Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2021 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності, розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред'явленні позову споживачем.
Таким чином спірні правовідносини у справі виникли з приводу оскарження дій банку та нотаріуса щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з питань захисту права споживачів у сфері споживчого кредитування. Тобто у зазначених правовідносинах позивач не є споживачем, а виступає, як боржник за виконавчим написом.
За таких обставин ОСОБА_1 зобов'язана сплатити судовий збір за подання до суду вищезазначеної позовної заяви.
Частиною третьою статті 6 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до положень п.4 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір оплачується за ставкою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн. (п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).
З позовної заяви вбачається, що позивачем визначена ціна позову у розмірі 12087,97 грн., яка складається з двох вимог майнового характеру, а саме: стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 380,88 грн., отримані без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1212 ЦК України; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Києва Малковою М.В. грошові кошти в розмірі 1 707,09 грн., отримані без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1212 ЦК України.
Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру у розмірі 1211,20 грн.
Також, позивачем заявлена вимога немайнового характеру, а саме: визнати виконавчий напис № 42616 від 08.09.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором в сумі 10 380,88 грн. таким, що не підлягає виконанню, за яку також необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У відповідності до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про захист прав споживачів - залишити без руху.
Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Ухвала в частині визначення судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Рибальченко