Справа № 740/6754/24
Провадження № 3/740/2708/24
Іменем України
17 грудня 2024 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Польщі, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
14.11.2024 о 13 год. 31 хв. у м. Ніжині по вул. Борзнянський Шлях, 5, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ Х5», р. н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом; правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серії ДП18 № 513309 від 02.07.2024), чим порушив вимоги п. 2.1 А Правил дорожнього руху, таким чином, учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Указаний факт підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 513309 від 02.07.2024, сд-диском з відеозаписом, доданими до протоколу.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Аніщенко О. Г. подав до суду письмові пояснення, в яких просив закрити провадження в справі та зазначив, що з відеозапису, наявного в матеріалах справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, разом з тим зафіксовано, що ОСОБА_1 пред'явив поліцейському посвідчення водія, видане в Республіці Польща, так як ОСОБА_1 є громадянином вказаної країни і на нього поширюється дія Конвенції про шляховий рух, учасниками якої є Україна й Республіка Польща. За викладених обставин виключається і повторність вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , оскільки за аналогічних обставин 02.07.2024 його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Захисник просив розглянути справу без участі його та ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Зокрема, частиною 2 ст. 126 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п. 29.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати: реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.
Указом Президії ВР УРСР N 2614-VIII від 25 квітня 1974 року ратифіковано Віденську Конвенцію про дорожній рух від 1968 року. Республіка Польща є договірною стороною Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року.
Згідно зі ст. 41 Конвенції про дорожній рух договірні сторони визнають: національне посвідчення водія, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції; міжнародне посвідчення водія, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції за умови, що воно пред'являється разом з відповідним національним посвідченням водія.
Положеннями частини 6 додатку 6 Конвенції про дорожній рух встановлено, що у посвідченні у обов'язковому порядку вказується дата закінчення строку дії посвідчення.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП суддя вважає, що наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені суддею, є належними, допустимими, достовірними і в сукупності - достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 убачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, за що він повинен нести відповідальність.
Зокрема, із копії посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 від 20.03.2000 слідує, що воно видане у Республіці Польща, та у п. 4 b) не вказано дату закінчення строку дії посвідчення. Таким чином, зміст посвідчення водія не відповідає вимогам указаної вище Конвенції, а відтак, не може бути визнано державою Україна. Також ОСОБА_1 не надав жодних доказів наявності в нього міжнародного посвідчення водія, як того вимагає чинне законодавство. За таких обставин доводи про те, що пред'явлене ОСОБА_1 посвідчення водія давало йому право на керування транспортними засобами територією України, є безпідставними.
Разом з тим з дослідженого відеозапису з місця події вбачається факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля на передньому водійському сидінні, при цьому останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом, натомість намагався з'ясувати причину його зупинки.
На підставі викладеного суддя вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки відсутні жодні докази того, що такий йому належить.
Також з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір.
Керуючись ст. 7, 9, 23, 40-1, ч. 5 ст. 126, 251, 252, 280, 283 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA528999980313070149000025001, код класифікації доходів бюджету 21081300.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Строк звернення постанови до виконання - три місяці.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Оригінал квитанції про сплату штрафу та судового збору необхідно надати Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області за адресою: вул. Шевченка, 57 А, м. Ніжин, Чернігівська область.
У разі несплати штрафу у встановлений строк з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до ст. 308 КУпАП, що становить 81 600,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня прийняття постанови.
Суддя І. М. Шевченко