Справа №766/14423/24
н/п 1-кп/766/3405/24
про застосування запобіжного заходу
(повний текст)
13.12.2024
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представників сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисниці ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022230000000134 від 11.05.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст.111-1 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.06.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 02.08.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.07.2024 року продовжено строк запобіжного заходу до 06.09.2024 року.
23.08.2024 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалами Херсонського міського суду Херсонської області строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого продовжувався неодноразово, зокрема ухвалою від 31.10.2024 року строк продовжено до 20.12.2024 року, включно.
09.12.2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого строком на 60 днів без визначення застави, на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК)
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у наданні допомоги збройному формуванню держави-агресора у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Тобто, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від дванадцяти до п'ятнадцяти років. За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені складено обвинувальний акт, який направлено до суду. Прокурор зазначає, що обвинувачення ґрунтується на доказах, отриманих, зокрема, від показань 24 свідків.
Прокурор вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на реальність та актуальність ризиків, передбачених частиною першою ст. 177 КПК України, зокрема п. 1 (переховування від суду), п. 3 (незаконний вплив та тиск на свідків) п. 5 (вчинення іншого кримінального правопорушення, продовження злочинної діяльності).
Також прокурор переконує, що при вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого альтернативного заходу, слід виходити з того, що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція сторони захисту
У судовому засіданні обвинувачений заявив, що висунуте проти нього обвинувачення не відповідає дійсним обставинам. Аргументував свої заперечення тим, що він є учасником АТО, а тому він навпаки сприяв Збройним силам України у встановленні осіб, які є учасниками незаконних збройних формувань.
Захисниця в судовому засіданні також проти клопотання заперечувала. Просила суд застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого в с. Станіслав Херсонської області. При цьому стверджувала, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, а саме дружину, доньку, що забезпечить належу процесуальну поведінку обвинуваченого. Як доказ цього захисниця порушила клопотання про допит ОСОБА_7 , як свідка, у цьому кримінальному провадженні, яка, незважаючи на небезпеку і постійні обстріли с. Станіслав, відсутність автобусного сполучення з містом Херсон, винайшла змогу і прибула у судове засідання для дачі показань, зокрема щодо характеристики особи обвинуваченого.
Також вважає, що прокурором не доведені обставини щодо існування ризиків, передбачених частиною першою ст. 177 КПК України.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Щодо необхідності дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» Суд неодноразово в попередніх ухвалах від 06.09.2024 та від 31.10.2024 у цій справі наводив аргументи в контексті оцінки обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення.
Наразі Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що аргументи сторони обвинувачення, що зазначені у цьому клопотанні є ідентичними з тими, які було заявлено раніше і їм вже надавалася оцінка Судом у вказаних рішеннях (ухвалах).
Суд вважає, що наразі слід зупинитися на інших підставах зазначеного клопотання, зокрема надати оцінку ступеню доведеності наявності ризиків, з огляду на обставини, які мали місце під час розгляду кримінального провадження в суді.
Так, прокурор в клопотанні припускає, що обвинувачений може впливати на свідків кримінального провадження з метою змінення ними свої показань під час допиту у судовому засіданні.
Проте, матеріали справи містять докази, що частина з переліку свідків виїхала з с. Станіслав, зокрема: свідок ОСОБА_8 (тимчасово мешкає у м. Києві) та свідок ОСОБА_9 (тимчасово проживає в м. Шептицький Львівської області). Місце знаходження певної частини свідків стороною обвинувачення встановлюється, у зв'язку з можливим виїздом з с. Станіслав з метою забезпечення власної безпеки.
Отже, на думку Суду, ці обставини мінімізують ризик, передбачений пунктом 3 частини першої ст. 177 КПК України.
Також прокурор в клопотання припускає, що обвинувачений, в разу обрання йому запобіжного заходу іншого, ніж у вигляді тримання під вартою, може переховуватися від суду, оскільки територія с. Станіслав на даний час перебуває під постійними активними обстрілами з боку підрозділів збройних сил держави-агресора, то це унеможливлює здійснення контролю за виконанням обвинуваченим обов'язків, які можуть бути покладені судом відповідно до частини п'ятої ст. 194 КПК України.
З цього приводу Суд наголошує, що питання застосування до обвинуваченого того чи іншого запобіжного заходу не може ставитися в залежність від спроможності (неспроможності) виконання державою, в даному випадку, в особі органів Національної поліції України, своїх обов'язків, передбачених законом.
Отже, на думку Суду, наведене в клопотанні обґрунтування щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої ст. 177 КПК є неспроможним.
Також прокурор припускає, що враховуючи стійкі зв'язки обвинуваченого з представниками іррегулярного незаконного збройного формування - стрілецького батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку мобілізаційного резерву так званої «ДНР», обвинувачений може продовжити вчинення колабораційної діяльності на тимчасово непідконтрольній території України шляхом перетину кордону.
Суд вважає, що зазначені доводи прокурора нівелюються відсутністю доказів, які підтверджують наявність стійкого зв'язку з представниками збройного формування так званої «ДНР», а також допитом в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , що підтверджує міцність соціальних зв'язків обвинуваченого та має забезпечити належу процесуальну поведінку останнього.
Отже, на думку Суду, наведене в клопотанні обґрунтування щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої ст. 177 КПК спростовується допитом свідка ОСОБА_7 , яка зазначила, що під час окупації обвинувачений перебував постійно за місцем мешкання у с. Станіслав та фактично перебував на її утриманні до вересня 2022 року, оскільки в цей час ОСОБА_7 з дочкою тимчасово проживала в м. Херсоні і мала змогу отримувати від волонтерів гуманітарну допомогу, якою ділилася з обвинуваченим. Крім того, вона показала, що під час її перебування в с. Станіслав відбулося затримання обвинуваченого представниками збройних формувань окупаційної влади і доставлення його до "комендатури" для з'ясування якихось обставин, в цей час ОСОБА_7 добровільно погодилася поїхати з обвинуваченим, щоб таким чином заступитися за нього. Відтак такі обставини, на думку Суду, підтверджують наявність міцних зв'язків між обвинуваченим та його дружиню ОСОБА_7 .
Також Суд, при вирішення клопотання прокурора також враховує, що за змістом приписів частини п'ятої ст. 199 КПК слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до частини третьої названої статті клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 184 КПК клопотання прокурора має містити виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Приписи частини третьої цієї ж статті встановлюють вимогу про те, що до клопотання додаються, зокрема копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Суд, дослідивши у судовому засіданні клопотання прокурора констатує, що жодного доказу на підтвердження доводів прокурора до клопотання не додано.
Отже, Суд вислухавши прокурора, заперечення проти клопотання від захисниці і обвинуваченого, заслухавши показання допитаного у судовому засіданні свідка, дійшов до висновку, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених частиною першою статті 177 КПК, а, відтак, клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.
Проте, вирішуючи клопотання сторони захисту про застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного захисту, не пов'язаного з триманням під вартою Суд у вигляді цілодобового домашнього арешту звертає увагу на наступне.
З огляду на вимоги КПК Суд нагадує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
За змістом частини першої ст. 176 та частини першої ст. 181 КПК України одним із запобіжних заходів є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
По суті, запобіжний захід «домашній арешт» також полягає в обмеженнях, пов'язаних зі свободою пересування обвинуваченого (підозрюваного), а також у забороні спілкуватись із певними особами, листуватись, вести перемовини з використанням будь-яких засобів зв'язку. Це позбавлення обвинуваченого волі у вигляді ізоляції, тільки не в установах попереднього ув'язнення, а вдома (наприклад, у власній квартирі чи будинку).
При цьому контроль за виконанням обвинуваченим зобов'язань, які покладаються на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покладаються на органи Національної поліції України.
Отже в контексті наведеного, Суд вважає, що ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді «домашнього арешту» і, пом'якшуючи, при цьому, умови обмеження свободи обвинуваченого, цілком правомірно може розраховувати на те, що органами (підрозділом) Національної поліції України за місцем мешкання обвинуваченого буде забезпечено виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
Відтак, Суд дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК, однак не доведені на даний час прокурором, проте можуть виникнути у майбутньому.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності, враховуючи позицію сторони захисту, яка зводиться до того, щоб обрати більш м'який запобіжний захід, Суд, вважає за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання та покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 181, 183, 194, 197, 199, 331, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.
2. Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, до «09» лютого 2025 року, включно.
3. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до «09» лютого 2025, включно, такі обов'язки:
3.1 прибувати до суду за першим викликом;
3.2 не залишати без дозволу суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
3.3 повідомляти суду про зміну свого місця перебування;
3.4 за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3.5 утриматися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні.
4. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти, негайно.
5. Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою суду обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
6. Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини п'ятої ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
7. Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
8. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого, а контроль за її виконанням - на прокурора.
9. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захисниці Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5), органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
10. Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, захисницею, прокурором протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонським міський суд Херсонської області.
11. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1