Справа № 766/15477/24
н/п 2-а/766/379/24
06.12.2024р. Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Зуб І.Ю.,
секретаря Федоровій О.В.,
розглянувши у м. Херсоні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 б/н від 09 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень; закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені позивачем витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00грн.
В обґрунтування позову вказано наступне. 07.07.2024 року біля під'їзду будинку у АДРЕСА_3 уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 було вручено повістку №042497 від 07.07.2024 про те, що він 07.07.2024 має з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди його одразу і підвезли ввічливі люди у військовій формі. За місцезнаходженням ІНФОРМАЦІЯ_3 йому видали направлення для проходження військово-лікарської комісії та спрямували для її проходження (розташоване в тій же будівлі). Зауваження відносно того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має бронювання до 20.08.2025 року, були проігноровані, оглядати військовий квиток серії НОМЕР_3 та електронний військово-обліковий документ сформований в системі «Резерв+» посадові особи відповідача відмовились. У зв'язку з передбачуваною необхідністю надання лікарській комісії медичних документів щодо раніше встановлених діагнозів, ОСОБА_1 проходження ВЛК не розпочав, у зв'язку із чим черговим військовослужбовцем було ручкою виправлено дати в повістці - щодо необхідності явки на наступний день - 08.07.2024 на 15 год. 00хв. Проте згадані медичні документи перебували вдома, за місцем проживання ОСОБА_1 у м. Херсоні, куди він і відправився 08.07.2024 року, відтак з'явитися у вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 об'єктивно можливості не мав. З метою з'ясування повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нього, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де йому роз'яснили що дії відповідача є незаконними, оскільки він перебуває на обліку в іншому місці і лише згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 йому може бути направлена повістка, що з огляду на бронювання не є терміновим, та в цілому йому треба пройти військоволікарняну комісію до 04.02.2025 відповідно до Постанови КМУ №560 за місцем перебування на обліку. У зв'язку із зазначеним до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач більше не повертався. 09.09.2024 року ОСОБА_1 у зв'язку із оголошенням його у розшук, було затримано працівниками національної поліції та доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в ту ж дату складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, та за наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено Постанову б/н від 09.09.2024 про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17000грн., копію якої видано на наступний день - 10.09.2024. Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку. Вважає оскаржувану постанову протиправною. Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 563 від 16.05.2024, № 747 від 25.06.2024, затверджено бланк повістки, який серед іншого включає поле для внесення відомостей про розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із зазначенням дати та його номера, відповідно до якого видана повістка. Таким чином, повістка №042497 від 07.07.2024 видана неповноважним щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , не містить відомостей щодо розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі якого її видано, бланк повістки не відповідає затвердженій формі, мета виклику не відповідає визначеним законом підставам, оскільки на момент видачі повістки такої підстави як «оформлення (уточнення) військовооблікових документів» не існувало, в той час як вимогу закону про уточнення персональних даних позивачем належним чином та своєчасно виконано 03.07.2024 року. Крім цього, уточнення (оновлення) даних не передбачало потреби проходження військово-лікарської комісії (мета виклику згідно повістки №042497), отже направлення для її проходження було безпідставним.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.09.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
Представником відповідача подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок громадян України включає також і дотримання ними правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 і являється військовозобов'язаним. Позивач, являючись військовозобов'язаним та перебуваючи на території діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 07.07.2024 року отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 1500год. 08.07.2024 року та направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, однак, без поважних причин, не явився у встановлений місце та час, чим вчинив дії, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. Причина неявки зазначена представником Позивача у позовній заяві в переліку поважних причин, передбачених частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відсутня і поважною вважатися не може. Відповідно до пункту 4 частини 1 Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року (далі -Порядку) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів. Абзацом 3 частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України. Таким документом, який визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями являється Положення про військоволікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 ( далі -Положення). Відповідно до пункту 3.1 Положення медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Згідно направлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2 від 07.07.2024 року Позивач був скерований на медичний огляд військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, однак такий огляд не пройшов. 09.09.2024 року Позивач був доставлений працівниками Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області в порядку статті 259 КУпАП і відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 статті 210 КУпАП, так як Позивачем порушено правила військового обліку, визначені Додатком 2 Порядку, затвердженого Постановою № 1487 від 30.12.2022 року. Протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності Позивача, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП позивачу доведені, про що свідчить його особистий підпис у протоколі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення Позивач свою вину визнав частково і пояснив, що був офіційно працевлаштований на ТзОВ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та очікував на бронювання. Витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, затвердженого Додатком 3 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 76 відвід 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650), який повинен би був бути у Позивача відповідно до пункту 12 даного Порядку у разі його бронювання, який би підтверджував надання Позивачу відстрочки, у Позивача був відсутній. Відтак 09.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до статті 235 КУпАП винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення і на Позивача накладено мінімальний розмір штрафу в межах частини 3 статті 210 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача, проведений з дотриманням норм чинного законодавства, так як протокол про адміністративне правопорушення складався 09.09.2024 року в присутності Позивача, права та обов'язки визначені статтями 63 Конституції України та 268 КУпАП роз'яснено, йому вручено копію даного протоколу. Таким чином, відповідачем при здійсненні провадження про адміністративне правопорушення та винесенні постанови від 09.09.2024 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 досліджено всі обставини справи, встановлено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана Постанова є законною і обґрунтованою. Крім того вказано, що строк подання відзиву на дану позовну заяву не пропущений, оскільки відповідно до ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 20.09.2024 року такий строк становить п'ятнадцять днів із дня вручення даної ухвали.
Суд погоджується, що строк відзиву не пропущено.
Представник позивача подав відповідь на відзив, де вказав про незгоду із доводами, викладеними у відзиві.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подав заяву про проведення розгляду у його відсутності, просив позов задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.
У постанові від 09.09.2024 року вказано, що ОСОБА_1 являючись військовозобов'язаним, під час дії в Україні особливий період, порушив правила військового обліку, визначені Додатком 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2016 року, а саме не пройшов у встановлений строк медичне обстеження у закладі охорони здоров'я згідно направлення військово-лікарської комісії № 2 від 07.07.2024 року та не з'явився по повістці на 15-00 год. 08.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Як вбачається із адміністративно-правової норми, передбаченої ст. 210 КУпАП, вона є банкетною.
Відтак, для притягнення особи до відповідальності за цією нормою слід встановити конкретні, передбачені діючим законодавством правила військового обліку та факт їх порушення цією особою.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки,.
Закон України «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, набув чинності 19.05.2024.
При цьому, згідно постанови, яку оскаржує позивач, вчинене ним порушення вищевказаних норм полягає в тому, що він порушив правила військового обліку, визначені Додатком 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2016 року, а саме не пройшов у встановлений строк медичне обстеження у закладі охорони здоров'я згідно направлення військово-лікарської комісії № 2 від 07.07.2024 року та не з'явився по повістці на 15-00 год. 08.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 , чим порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У Додатку 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2016 року міститься бланк «ПОВІДОМЛЕННЯ про державну реєстрацію утворення, припинення підприємств, установ та організацій на території».
За таких обставин є незрозумілим з тексту постанови, яку саме норму Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2016 року в діючій редакції порушив позивач визначену Додатком 8, наслідком порушення якої є притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З 24.02.2022 відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Згідно ст. 5 ч. 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вимоги до змісту повістки викладені в ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
гідно ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
З вказаного Положення вбачається, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП (п. 3.1. р. 3 Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період Положення).
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення (п. 3.2.).
Відповідно до п. 5.1. Положення, медичний огляд резервістів проводиться: з числа резервістів (кандидатів у резервісти), які підлягають призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за направленням керівника ТЦК та СП - ВЛК ТЦК та СП, гарнізонною, госпітальною ВЛК; з числа громадян України, які проходять службу у військовому резерві, військовослужбовців, які звільняються з військової служби, за рішенням командира військової частини - гарнізонною, госпітальною ВЛК.
Крім того, що відповідачем в оскаржуваній постанові не конкретизовано яке саме правило визначено Додатком 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок…), затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2016 року в чинній редакції порушив позивач, відповідач, всупереч вимог даного Положення, будь-яких відомостей про наявність рішень військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або направленням керівника ТЦК та СП - ВЛК ТЦК та СП щодо необхідності проходження позивачем медичного огляду, як і дати до якою це необхідно зробити, суду не надано.
Жодних посилань або аргументів щодо застосування до позивача диспозиції та санкції саме частини 3 статті 210 КУпАП за порушення Додатку 8 Порядку…,матеріали протоколу та/або постанови не містять.
В примірнику повістки зверху міститься допис рукописний - «обстеження (аналізи)», що не може рахуватись як визначений законом порядок направлення особи для проходження ВЛК.
Крім того, примірник направлення позивача для обстеження не містить відомостей про рішення компетентної особи із датою такого рішення та необхідних реквізитів для направлення особи для обстеження, як і не містить відомостей про заклад охорони здоров'я, куди особа має прибути.
Згідно із положеннями ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Наданим суду доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, однак він не може бути єдиним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить місце, час вчинення адміністративного правопорушення. Суть адміністративного правопорушення не є конкретизована.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та не зазначені мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які би підтвердили правомірність дій та законність підстав винесення постанови про адміністративне правопорушення з підстав порушення додатку 8 Порядку...
Відповідачем не було з'ясовано і не зазначено в спірній постанові, які дії повинен був вчинити позивач, передбачені Додатком 8 Порядку….
При цьому суд зазначає, що Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч 2 ст 9 КАСУ).
Згідно ст. 62 Конституції України вина особа, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було встановлено чи є вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП саме внаслідок порушення правил, визначених Додатком 8 Порядку …, цей висновок повинен ґрунтуватися на досліджених доказах, визначених ст. 251 КУпАП, та зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення.
Саме на підставі доказів в справі про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з'ясувати фактичні дані, на основі яких встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.
Як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_5 України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред'явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.
Надання детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).
Таким чином відповідачу потрібно було з'ясувати вищенаведене та винести законне та обґрунтоване рішення саме за фактом порушення правил Додатку 8 Порядку…, про порушення якого вказано.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, його складові, в тому числі суб'єктивної сторони правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому відповідачем належними та допустимими доказами не доведена вина позивача у вчиненні правопорушення інкримінованого правопорушення.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову позивача та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та ухвалення рішення про скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з підстав, викладених вище.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, між адвокатом Шевченко А.С. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 1109 від 11.09.2023 року, в якому визначено у п. 2.2 гонорара адвоката у сумі 5000,00 грн.
Враховуючи, що факт притягнення до адміністративної відповідальності відбувся у 2024 році, позовна заява сформована в Електронному суді 15.09.2024 року, то у суду відсутні підстави вважати, що даний договір, укладений в рамках даної справи.
Також в матеріалах справи міститься ордер №1130711 на підтвердження повноважень адвоката Шевченко А.С., що дає йому право представляти інтереси позивача.
Крім того, долучено до справи детальний опис робіт, виконаних адвокатом на підставі договору № 1109 від 11.09.2024 року, але такий договір, від вказаної дати не міститься у матеріалах справи, тому вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
При цьому, суд враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 605,60 коп., який підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
Позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 б/н від 09 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була у судовому засіданні з моменту отримання копії рішення.
СуддяІ. Ю. Зуб
Повний текст судового рішення складено 11.12.2024 року