Справа №569/8889/24
13 грудня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якій просить: визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя; виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 транспортні засоби: Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий; Viberty 36STPL, 2000 року випуску, колір червоний; Schmitz SCS24, 1991 року випуску, колір зелений; виділити у власність ОСОБА_4 транспортні засоби: Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий; Viberty 36STPL, 2000 року випуску, колір червоний; Schmitz SCS24, 1991 року випуску, колір зелений; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію 1/2 вартості транспортних засобів: Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий - 270 875 грн; напівпричепа бортового тентованого Viberty 36S7TPL, 2000 року випуску, колір червоний - 64 310 грн 66 коп.; напівпричепа бортового тентованого Schmitz SCS24, 1991 року випуску, колір зелений - 42 480 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 06 червня 2003 року по 20 грудня 2022 року. Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року по справі № 569/9927/22.
В період шлюбу за спільні кошти вони з відповідачем придбали нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На купівлю квартири та укладення Договору купівлі-продажу зазначеної квартири вона, як дружина, надала відповідачу згоду. Право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем. Разом за спільні кошти вони робили ремонт та облаштовували житло. Крім того, в ремонт квартири було вкладено кошти від продажу її частки в батьківській квартирі. Під час їхнього спільного проживання вони вели спільно сімейний бюджет, спільне господарство, купували меблі та техніку у квартиру, використовували зароблені ними кошти в інтересах сім'ї. Таким чином, вказана квартира придбана нею та відповідачем у період перебування у шлюбі і є їхньою спільною сумісною власністю, як подружжя.
Після розлучення вони з відповідачем проживають окремо. Відповідач відмовляється переоформити на неї належну їй частку квартири, або виплатити її вартість, а тому з метою захисту її майнових прав вона змушена звернутися до суду з вимогою про поділ майна подружжя.
Крім того, за час перебування у шлюбі ними було придбано транспортні засоби: 02 квітня 2004 року - МАЗ 93866м, бортовий напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 02 червня 2006 року - Schmitz НОМЕР_2 , напівпричіп бортовий-тентований, реєстраційний номер ВК2530XX; 26 лютого 2008 року - DAF 85, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Viberty 36S7TPL, напівпричіп бортовий-тентований, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 13 квітня 2019 року - Renault Magnum 460, сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_5 , які також було зареєстровано за відповідачем. Однак, на даний час за відповідачем зареєстровано лише три транспортні засоби, а саме: Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий; Viberty НОМЕР_6 , 2000 року випуску, колір червоний; Schmitz SCS24, 1991 року випуску; колір зелений. Відповідно до довідок про середню вартість транспортних засобів від 07 травня 2024 року середня ринкова вартість Renault Magnum 460, 2008 року випуску, становить 541 750 грн; середня ринкова вартість напівпричепа бортового тентованого Viberty 36S7TPL, 2000 року випуску, - 128 621 грн 33 коп.; середня ринкова вартість напівпричепа бортового тентованого Schmitz SCS24, 1991 року випуску, - 84 960 грн. Вказані транспортні засоби, які ними придбано за час перебування у шлюбі, не можливо поділити в натурі без втрати їх цільового призначення, а тому вона просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості вказаних транспортних засобів.
05 липня 2024 року представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що 06 червня 2003 року відповідач уклав шлюб із позивачем. Від спільного шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30 вересня 2022 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб між сторонами розірвано.
З приводу позовних вимог щодо визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, виділення сторонам по 1/2 частини означеної квартири не заперечує та зазначає, що у 2005 році відповідач займався автоперевезеннями, мав певні заощадження від роботи. Позивач ніде не працювала. У подальшому вони вирішили придбати квартиру. Оскільки повної суми для придбання квартири не було, його зароблених коштів не вистачало, вирішили скористатися послугами банку. Квартиру знайшли за 24 500 доларів США, банк видав суму кредиту 17 625 доларів США. У подальшому повністю за власні кошти відповідач виплатив кредит. 02 червня 2005 року він уклав договір купівлі-продажу квартири. При цьому, позивач жодного разу після розірвання шлюбу в добровільному порядку з приводу поділу майна до нього не зверталася.
Що стосується транспортних засобів вказує, що транспортний засіб Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий, має багато несправностей, перебуває три роки в нерухомому стані, а тому відповідач не погоджується з його вартістю, вказаною у позовній заяві, та надає докази іншої вартості - висновок експерта №484.24 СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість досліджуваного автомобіля станом на 17 червня 2024 року становить 328 541 грн 46 коп. Щодо напівпричепа бортового тентованого Schmits SCS24, 1991 року випуску, колір зелений, вказує, що він давно зданий на металолом, у нього лопнула рама і він був непридатний для експлуатації, а кошти, що були отримані від здачі на металолом, були вкладені в інший напівпричіп - Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску, однак у ТСЦ відповідачу повідомили, що він його не може зняти з реєстрації, він знімається тільки після смерті власника. Щодо транспортного засобу Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску, колір червоний, вказує, що він був проданий 22 грудня 2021 року за 2 800 доларів США, а кошти від його продажу були використані в інтересах сім'ї, а саме 23 грудня 2021 року був придбаний для дочки Аріни автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_7 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з мотивів у ньому викладених, просила задовольнити та уточнила, що в позовній заяві допущена описка у назві вулиці, вказано « ОСОБА_7 », замість вірної « ОСОБА_8 ». Також вказала, що при зверненні до суду з позовом про поділ майна подружжя позивач не мала фактичної змоги провести оцінку спірного транспортного засобу Renault Magnum 460, 2008 року випуску, колір білий, в зв'язку з чим вимушена була звернутись до суб'єкта оціночної діяльності для визначення середньої вартості транспортного засобу з такими характеристиками, які і той, що є предметом позову. Натомість при підготовці представником відповідача до суду відзиву на позов, експерту було надано для огляду саме спірний транспортний засіб, відтак він міг визначити не середню, а реальну вартість транспортного засобу. А тому ні вона, ні позивач не мають сумніву у тому, що висновок експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи містить достовірні відомості щодо реальної вартості автомобіля, яка згідно висновку становить 328 541 грн 46 коп. Натомість щодо інших транспортних засобів, які, як вказує сторона відповідача, продані і здані на металолом, не погоджується, оскільки ними надані докази, що вказані транспортні засоби на день звернення до суду з даним позовом зареєстровані за відповідачем, і їх вартість слід врахувати при поділі майна.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала поданий відзив, а також вказала, що дійсно відсутні докази щодо здачі на металолом напівпричепа бортового тентованого Schmits SCS24, 1991 року випуску, а тому вона погоджується з вартістю, яка вказана позивачем, і також не заперечує щодо визначеної позивачем вартості напівпричепу Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 06 червня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
02 червня 2005 року ОСОБА_3 надала свою згоду на купівлю ОСОБА_4 за ціну та на умовах квартири по АДРЕСА_2 , що підтверджується її заявою, яка посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С.
02 червня 2005 року ОСОБА_4 за договором набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором від 02 червня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С., зареєстрованим в реєстрі за №3143, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №366224032 від 16 лютого 2024 року.
15 жовтня 2013 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відчужила належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_3 , за 292 000 грн 00 коп., що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2061.
Як слідує з відповіді Територіального сервісного центру №5641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській області від 17 квітня 2024 року №31/44ад-17-5641-2024 на адвокатський запит згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів у територіальних сервісних центрах ГСЦ МВС за ОСОБА_4 19 жовтня 2022 року було зареєстровано транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460, 2008 року випуску, колір білий, 04 вересня 2018 року - VIBERTI НОМЕР_8 , 2000 року випуску, колір червоний, 22 листопада 2006 року - SCHMITZ SCS 24, 1991 року випуску, колір зелений.
Як слідує з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з 13 квітня 2019 року.
22 грудня 2021 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, позичку, заставляти в забезпечення зобов'язань, тощо) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого ТСЦ 5641, дата реєстрації 04 вересня 2018 року, причепом марки VIBERTI, моделі 36S7EPL, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується довіреністю, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О.В., зареєстрованою в реєстрі за №2530.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року в справі №569/9927/22 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в справі №569/9927/22 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2022 року залишено без змін.
20 червня 2024 року за Договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8117/24/1/004205 ТОВ «Експерт-Авто» на підставі Договору комісії № 8117/24/1/004205 від 19 червня 2024 року, укладеного з власником транспортного засобу, відчужило ОСОБА_12 транспортний засіб марки VIBERTI, моделі 36S7EPL, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за власником 04 вересня 2018 року, за 10 000 грн 00 коп.
Згідно довідок оцінювача ОСОБА_14 від 07 травня 2024 року середня ринкова вартість транспортних засобів станом на 01 травня 2024 року: RENAULT MAGNUM 460, 2008 року випуску, - 541 750 грн 00 коп.; VIBERTI 36S7EPL, 2000 року випуску, - 128 621 грн 33 коп.; SCHMITZ SCS 24, 1991 року випуску, - 84 960 грн 00 коп.
Згідно висновку експерта №484.24СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Renault Magnum 460, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 18 червня 2024 року ринкова вартість вказаного транспортного засобу станом на 17 червня 2024 року становить 328 541 грн 46 коп.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).
Згідно зі статтею 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Як роз'яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя (позивача) до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя (відповідача) на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації.
У пункті 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182 цс21) викладено висновок, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
За системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15 (провадження № 61-8926св18)).
Таку ж позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), зазначивши у пункті 45, що підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
У пункті 50 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду вказано, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна;
- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні;
- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;
- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов'язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з'ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 червня 2003 року по 20 грудня 2022 року. Спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; транспортний засіб марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений; транспортний засіб марки «Viberti», моделі «36S7EPL», 2000 року випуску, колір червоний, придбане сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, тобто воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, суд зауважує, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Доказів того, що спірне майно було придбано за особисті кошти одного з подружжя суду не подано.
Тому суд доходить висновку, що спірне майно є спільним сумісним майном сторін і їхні частки є рівними.
Разом з тим, позивач заявила вимогу про визнання нерухомості та транспортних засобів об'єктами спільної сумісної власності подружжя, що не є ефективним способом захисту.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Оскільки відповідач не спростував презумпції спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно, суд поширює режим спільної сумісної власності на спірне майно, однак відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання цих об'єктів спільним сумісним майном.
Здійснюючи поділ спільного сумісного майна подружжя відповідно до визначених часток суд враховує позицію сторін щодо способів поділу майна, враховує, що транспортний засіб марки «Viberti», моделі «36S7EPL», 2000 року випуску, колір червоний, відчужений відповідачем після розірвання шлюбу без згоди позивача, та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім'ї, та визнає за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 право власності на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; транспортний засіб марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений, та стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортних засобів: марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в розмірі 164 270 грн 73 коп.; марки «Viberti», моделі «36S7EPL», 2000 року випуску, колір червоний, в розмірі 64 310 грн 66 коп.; марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений, в розмірі 42 480 грн 00 коп.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про виділення у власність ОСОБА_4 транспортного засобу Viberty 36STPL, 2000 року випуску, колір червоний, суд відмовляє, оскільки, як вказано вище, даний транспортний засіб відчужено відповідачем 20 червня 2024 року, однак його вартість судом врахована при поділі майна подружжя.
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що напівпричеп бортовий тентований Schmits SCS24, 1991 року випуску, колір зелений, зданий на металолом, а кошти, що були отримані від здачі на металолом, були вкладені в інший напівпричіп - Viberti НОМЕР_6 , 2000 року випуску, суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів вказаних обставин відповідачем суду не подано, а як слідує з відповіді Територіального сервісного центру №5641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській області від 17 квітня 2024 року №31/44ад-17-5641-2024 згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів у територіальних сервісних центрах ГСЦ МВС транспортний засіб SCHMITZ SCS 24, 1991 року випуску, колір зелений, зареєстрований за ОСОБА_4 .
Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що транспортний засіб Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску, колір червоний, проданий 22 грудня 2021 року за 2 800 доларів США, а кошти від його продажу були використані в інтересах сім'ї, а саме 23 грудня 2021 року був придбаний для дочки Аріни автомобіль MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_7 , судом також до уваги не приймаються, оскільки як слідує з матеріалів справи 22 грудня 2021 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпоряджатися належним йому причепом марки VIBERTI, моделі 36S7EPL, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується довіреністю, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О.В., зареєстрованою в реєстрі за №2530. А проданий даний транспортний засіб 20 червня 2024 року, що слідує з Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8117/24/1/004205 від 20 червня 2024 року. Натомість транспортний засіб марки MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_7 , зареєстрований за ОСОБА_15 23 грудня 2021 року, що слідує з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 .
Відповідно, відповідач відчужив спірний транспортний засіб не 22 грудня 2021 року, а 20 червня 2024 року, після розірвання шлюбу між сторонами, без повідомлення про це позивача, без отримання її згоди, та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім'ї, враховуючи, що транспортний засіб за ОСОБА_15 зареєстрований був ще 23 грудня 2021 року, до продажу транспортного засобу Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску.
Відтак суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частки спірного транспортного засобу Viberti 36S7TPL, 2000 року випуску.
Визначаючи розмір компенсації вартості частки транспортного засобу марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , суд виходив з ринкової вартості вказаного транспортного засобу станом на 17 червня 2024 року в сумі 328 541 грн 46 коп., яка визначена висновком експерта №484.24СЕ судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Renault Magnum 460, реєстраційний номер НОМЕР_5 , від 18 червня 2024 року, з якою погодилася сторона позивача. Натомість визначаючи розмір компенсації вартості частки транспортного засобу марки «Viberti», моделі «36S7EPL», 2000 року випуску, колір червоний, та транспортного засобу марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений, суд виходив з довідок оцінювача ОСОБА_14 від 07 травня 2024 року, якими визначена середня ринкова вартість транспортних засобів станом на 01 травня 2024 року: VIBERTI 36S7EPL, 2000 року випуску, - 128 621 грн 33 коп.; SCHMITZ SCS 24, 1991 року випуску, - 84 960 грн 00 коп. При цьому, відповідач на спростування розміру середньої ринкової вартості вказаних транспортних засобів інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо оцінки транспортних засобів, а тому саме цей розмір враховано судом під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя. Також, суд зауважує, що представник відповідача ОСОБА_2 фактично в судовому засіданні погодилася з такою середньою ринковою вартістю вказаних транспортних засобів.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 9 084 грн 00 коп.
Натомість витрати пов'язані з проведенням оцінки транспортних засобів не підтверджені належними доказами, так як договорів, рахунків, окрім квитанції від 08 травня 2024 року, позивачем надано не було, а технічний паспорт на квартиру суду не поданий і при розгляді справи судом не враховувався.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; транспортний засіб марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортних засобів: марки «Renault», моделі «Magnum 460», 2008 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в розмірі 164 270 (сто шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят) гривень 73 копійки; марки «Viberti», моделі «36S7EPL», 2000 року випуску, колір червоний, в розмірі 64 310 (шістдесят чотири тисячі триста десять) гривень 66 копійок; марки «Schmitz SCS24», 1991 року випуску, колір зелений, в розмірі 42 480 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_12 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 .
Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.
Суддя О.О. Першко