18 грудня 2024 року
м. Київ
справа №160/8040/24
адміністративне провадження №К/990/47552/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Похвалій Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 14 березня 2024 року № 474к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП", на підставі якого застосовано до слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_1 (0048631) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 22 березня 2024 року № 322 о/с "По особовому складу", згідно якого звільнено за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1 (0048631), слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, з 22 березня 2024 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 березня 2024 року по дату поновлення на посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
10 грудня 2024 року надійшла до Верховного Суду касаційна скарга адвоката Похвалій Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року повністю і направити справу на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень представник скаржника зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1430/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 823/2017/18, від 26 січня 2022 року по справі № 620/397/21.
Однак представник скаржника не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу представника скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак, представник скаржника посилаючись на постанови Верховного Суду у справах № 823/1430/17, № 823/2017/18, № 620/397/21 не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою.
Також, не зазначено представником скаржника і норми матеріального чи процесуального права, яку, на думку представника скаржника, неправильно застосовано судом та висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду.
Касаційна скарга в частині обґрунтувань вказаної підстави зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Інші наведені представником скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання представника скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, заявник посилань на порушення судами норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, а саме відповідач під час судового засідання в суді апеляційної інстанції не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» дозволивши особі, яка не входить до складу дисциплінарної комісії - начальнику відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення службового розслідування здійснити перевірку організації службової діяльності позивача, внаслідок чого судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог процесуального закону відповідно до положень пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункту 4 частини другої статті 353 КАС України.
Щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, то надання судами неправильної оцінки, на думку скаржника, наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким не може бути підтверджена певна обставина.
Проте, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з наявністю підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не конкретизував, які саме недопустимі докази, були прийняті судами попередніх інстанцій, та на підставі яких встановлено обставини, що мають істотне значення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Такі доводи мають бути викладені з одночасним обґрунтуванням помилки при застосуванні норм матеріального права.
Водночас, основні доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як уважає заявник скарги.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу адвоката Похвалій Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказів - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду