18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 420/32418/23
адміністративне провадження № К/990/47857/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №420/32418/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України №168, з січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України №168, з січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, за періоди 01 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року, з 13 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, з 01 травня 2023 року по 12 травня 2023 року, з 19 травня 2023 року по 31 травня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано НОМЕР_1 Прикордонний загін (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди 01 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року, з 13 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року, з 01 травня 2023 року по 12 травня 2023 року, з 19 травня 2023 року по 31 травня 2023 року збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №420/32418/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - скасовано.
Прийнято у справі №420/32418/23 нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
11 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №420/32418/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при застосуванні пункту 3 Наказу №628/0/81-22-АГ, наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) не було висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Однак, далі по тексту касаційної скарги представник позивача вказує, що Верховним Судом при розгляді даної категорії справ напрацьована та сформульована правова позиція, за якою згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ Адміністрації Держприкордонслужби підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності та посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 вересня 2024 року у справі №580/3082/23, від 23 жовтня 2024 року у справі №360/426/23, від 10 жовтня 2024 року у справі №360/378/23, від 10 жовтня 2024 року у справі №200/820/23, від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23, від 01 серпня 2024 року у справі №200/1994/23, від 17 вересня 2024 року у справі №200/3155/23, від 24 жовтня 2024 року у справі №360/697/23, від 24 жовтня 2024 року у справі №360/454/23, від 17 жовтня 2024 року у справі №360/327/23, від 04 жовтня 2024 року у справі №200/1197/23, від 11 вересня 2024 року у справі №200/294/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/2258/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/253/23, від 05 вересня 2024 року у справі №200/1473/23, від 08 серпня 2024 року у справі №200/4037/23.
Тобто, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - відсутній, а далі по тексту касаційної скарги вказує про існування висновків Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключної обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник в обґрунтування зазначеної обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, звертає увагу на те, що у провадженнях судів першої та апеляційної інстанцій перебуває численна кількість справ за позовами військовослужбовців Державної прикордонної служби України до військових частин в яких вони проходять службу про протиправні діяння, що проявляються у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Проте, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи, а також скаржник не виклав жодних аргументів щодо виняткового значення цієї справи для нього, що своєю чергою свідчить про формальне посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити та обґрунтовувати, як виключні підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України так і загальні підстави передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі №420/32418/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур