18 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 456/3448/24 пров. № А/857/29794/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
з участю секретаря Березюка Д.О.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
суддя в 1-й інстанції Бучківська В.Л.,
час ухвалення рішення 20.09.2024 року, 15:10 год.,
місце ухвалення рішення м.Стрий,
дата складання повного тексту рішення 24.09.2024 року
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню з мотивів недоведеності наявності в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення та, відповідно, його вини, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв, автомобілем не керував, ніяких доказів на підтвердження порушення ним вимог Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення не надано.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області скасувати та прийняти постанову, якою його позов задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2181614 від 19.05.2024 на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 18.05.2024 о 23:34 год. по вул. Львівська, 33 в м. Стрий здійснив зупинку т/з на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9е ПДР /а.с. 8/.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.2 ст.122 та ч.4 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно положень розділу 33 ПДР України (Дорожні знаки) дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» позначає початок посадкового майданчика автобуса, що рухається за встановленим маршрутом.
Відповідно до п.15.9е ПДР зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представником відповідача на підтвердження правомірності прийнятого рішення надано суду відеозапис на якому чітко вбачається факт вчинення правопорушення ОСОБА_2 , зокрема із оглянутого відеозапису, долученого до відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_2 сідає за кермо автомобіля, вмикає габарити, під час розмови з поліцейським не заперечує, що керував транспортним засобом та здійснив зупинку із порушенням, щоб придбати в магазині вино, а в подальшому, після виявлення поліцейським ознак алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 заперечує факт керування транспортним засобом.
Наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом наявності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а відсутність в постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого його було здійснено, не спростовує факт вчинення правопорушення позивачем зафіксованого на відео.
Оцінюючи надані відповідачем докази, суд враховуючи, що стороною позивача не спростовано тих обставин, що ОСОБА_2 було здійснено зупинку ближче ніж 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків; що також підтверджується наданим відповідачем до матеріалів справи диском з відеофайлами вчиненого позивачем правопорушення, з якого вбачається як ОСОБА_2 здійснив зупинку на посадковому майданчику, тому суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що в діях позивача мало місце порушення п.15.9е ПДР, а тому інспектор патрульної поліції виніс оскаржувану постанову, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В обґрунтування своїх доводів позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 КУпАП, а відповідачем доведено правомірність свого рішення, спростовано твердження позивача про порушення його прав, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цього адміністративного позову.
Щодо твердження про те, що поліцейським не встановлено, чи позивач здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів та відстань у 30 м ніхто не заміряв, то суд звертає увагу на те, що саме на водія як учасника дорожнього руху покладено обов'язок неухильно виконувати вимоги ПДР (п.1.3), вимоги дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан, що є дорожньою обстановкою, які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. З цього слідує, що водій, перед здійсненням зупинки, зобов'язаний самостійно оцінити дорожню обстановку та діяти на підставі та в порядку визначеному ПДР.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2024 року у справі № 456/3448/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.