01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 52/26
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність № 913 від 11.12.2009 року
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київське шляхово-будівельне управління № 27"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2010
у справі № 52/26 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до ВАТ "Київське шляхово-будівельне управління № 27"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 151123,32 грн.
В судовому засіданні 05.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі 52/26 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27” про стягнення 151 123,32 грн. задоволено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27” на користь позивача 105 053,39 грн. основного боргу, 14 807,40 грн. інфляційної складової боргу, 5 626,83 грн. - 5% річних, 10 637,72 грн. пені, 1 361,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги вих. № 14/81 від 06.05.2010 року та з апеляційною скаргою вих. № 14/82 від 06.05.2010 року (вх. № 02-4.1/3785 від 19.05.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник відмічає, що п. 2.1 Договору визначено, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця тієї чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар - видатковими накладними та/або актами приймання - передачі товару, які підписані представниками обох сторін.
Крім того, п. 3.1 Договору визначено обов'язок покупця оплатити повну вартість товару на протязі трьох банківських днів з моменту здійснення поставки товару.
Разом з тим, апелянт не заперечує тієї обставини, що позивачем було дійсно здійснено поставку товару на суму 244 644,20 грн., що підтверджується накладною № 49 від 29.08.2008 року, а також на суму 398 332,53 грн., що підтверджується накладною № 57 від 30.09.2008 року.
Проте, в накладній № 63 від 31.10.2008 року відсутній підпис уповноваженої особи ВАТ „Київське ШБУ-27”, що мав би свідчити про отримання товару від позивача.
На думку апелянта, факт поставки товару позивачем повинен бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, тобто накладною, актом приймання - передачі тощо.
Крім того, в довіреності № 223 від 13.10.2008 року відсутній підпис уповноваженої особи - Комісарчука П.П., що одержала вказану довіреність, а також в ній відсутні дані про перелік цінностей, які належало отримати уповноваженій особі ВАТ „Київське ШБУ-27”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2010 року у справі № 52/26 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2010 року о 10 год. 35 хв., про що сторони у справі були повідомлені належним чином.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 52/26 без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27” - без задоволення.
Позивач відмічає, що відповідно до абз. 3 п.п. 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та повинна складатися у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Як вбачається з податкової декларації підприємця ОСОБА_2. за жовтень 2008 року по коду контрагенту - ВАТ „Київське ШБУ-27” прозвітовано господарську операцію на суму 347 083,00 грн.
Крім того, по податковій декларації підприємця ОСОБА_2. за 3 квартал 2008 року (серпень - вересень) по коду контрагента - ВАТ „Київське ШБУ - 27” прозвітовано господарські операції на суму 645 835 грн., що свідчить про поставку товару по накладних №№ 63, 57, 49.
Разом з цим, позивач зазначає, що відповідно до довідки ДПІ у Верховинському районі № 2449/Б/17-34 від 18.06.2010 року підтверджено факт взаємовідносин між позивачем та відповідачем у період вересень - жовтень 2008 року. При цьому, розбіжностей по податкових зобов'язаннях та податковому кредиту в розрізі контрагентів в автоматизованій базі даних не виявлено, що свідчить про те, що відповідач відображав у звітах операції по накладних №№ 63,57 та 49.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року призначено у даній справі судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Винесено на вирішення технічної експертизи наступні питання:
- чи підтверджується документально факт поставки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Відкритому акціонерному товариству „Київське шляхово - будівельне управління № 27” дизельного пального в кількості 142 900,05 літрів, бензину марки А-92 в кількості 1710 літрів, бензину марки А-80 в кількості 2710 літрів на загальну суму 990 060,60 грн., виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін?
- які первинні бухгалтерські документи підтверджують факт поставки (якщо таке мало місце) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Відкритому акціонерному товариству „Київське шляхово - будівельне управління № 27” дизельного пального в кількості 142 900,05 літрів, бензину марки А-92 в кількості 1710 літрів, бензину марки А-80 в кількості 2710 літрів на загальну суму 990 060,60 грн.?
- чи має місце заборгованість Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27” перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за поставлене дизельне пальне, виходячи з бухгалтерської документації, наявної у сторін, і якщо так - в якому розмірі?
До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово - бухгалтерської експертизи вих. № 5563/6829/10-19 від 06.09.2009 року (вх. № 02-12/247 від 15.09.2010 року).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року поновлено апеляційне провадження у справі № 52/26 та розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2010 року о 10 год. 10 хв.
В судове засідання 05.10.2010 року з'явився уповноважений представник позивача, а повноважний представник відповідача без поважних причин не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні на виконання вимог ухвали апеляційної інстанції від 17.09.2010 року надав суду для долучення до матеріалів справи письмові пояснення, з урахуванням наявного в матеріалах справи експертного висновку та платіжне доручення № 134 від 09.09.2010 року.
З урахуванням викладеного вище та того, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
У січні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 119 860,79 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (105053,39грн. - сума основного боргу, 14 807, 40 грн. сума інфляційних втрат), 5 626,83 грн. 5% річних, 25 635,70 грн. пені, а загалом 151 123,32 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати товару за договором поставки нафтопродуктів № 83/08/08 від 05.08.2008 року.
У ході розгляду справи, позивачем до господарського суду було надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача 105 053,39 грн. основного боргу, 14 807,40 грн. інфляційної складової боргу; 5 626, 83 грн. 5% річних; 10 637, 72 грн. пені.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Київське шляхово-будівельне управління № 27” (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 83/08/08, за умовами якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках цього договору, а також є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 3.1. договору Покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару ( в тому числі ПДВ), відображену в накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) на протязі трьох банківських днів, з моменту здійснення поставки товару.
Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору з вересня по жовтень 2008 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 990 060,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 57 від 30.09.2008 року на суму 398 332,53грн., № 63 від 31.10.2008 року на суму 347083,87грн. та № 49 від 29.08.2008 року на суму 244 644,20 грн., які містяться в матеріалах справи.
При цьому, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи та має заборгованість перед позивачем у суму 105 053,39 грн.
За таких обставин, враховуючи, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару, а відповідач виконав неналежним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 105 053,39 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 14 807,40 грн., 5% річних у розмірі 5 626,83 грн. та 10 637,72 грн. пені підлягають задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 05.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 83/08/08 поставки нафтопродуктів. Предметом даного договору є постачання нафтопродуктів.
В силу ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі по тексту - товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється в рамках цього Договору, а також є невід'ємною частиною цього Договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору з вересня по жовтень 2008 року позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 745 416,40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 57 від 30.09.2008 року на суму 398 332,53 грн. та № 63 від 31.10.2008 року на суму 347 083,87 грн.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 640 363,01 грн, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає у сумі 105 053,39 грн.
Під час перегляду справи в апеляційній інстанції, відповідач не погоджувався з обсягами здійсненої позивачем поставки товару та зазначав в апеляційній скарзі, що позивачем дійсно була здійснена поставка товару лише на суму 244 644,20 грн. за накладною № 49 від 29.08.2008 року, та на суму 398 332,53 грн. за накладною № 57 від 30.09.2008 року.
Проте, в накладній № 63 від 31.10.2008 року відсутній підпис уповноваженої особи ВАТ „Київське ШБУ-27”, що мав би свідчити про отримання товару від позивача.
При цьому, в довіреності № 223 від 13.10.2008 року відсутній підпис уповноваженої особи - Комісарчука П.П., що одержала вказану довіреність, а також в ній відсутні дані про перелік цінностей, які належало отримати уповноваженій особі ВАТ „Київське ШБУ-27”.
З урахуванням викладеного, враховуючи пояснення представників позивача, надані в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2010 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 року у справі № 52/26 було призначено судову бухгалтерську експертизу.
До Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово - бухгалтерської експертизи вих. № 5563/6829/10-19 від 06.09.2009 року (вх. № 02-12/247 від 15.09.2010 року).
Як вбачається зі вказаного висновку експерта, документально на підставі наданих первинних документів підтверджується факт поставки ФОП ОСОБА_2. ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27” товарно-матеріальних цінностей на суму 992 918,94 грн., в т. ч. дизельного пального в кількості 145 706,34 л. на суму 961 150,76 грн., бензину маки А-92 в кількості 2 235л. на суму 13 138,10 грн., бензину марки А-80 в кількості 3 300 л. на суму 18630,08 грн.
При цьому, зі вказаного висновку слідує, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість які надані в ДПІ Верховинського району Івано-Франківської області ФОП ОСОБА_2. за III квартал 2008 року та за жовтень 2008 року відповідно до наказу № 166, надано додаток № 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” в яких відображено господарські операцій з реалізацій палива ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27” на суму 992 918,94 грн.
За результатами експертного дослідження встановлено, що ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27” сплачено за дизельне паливо ФОП ОСОБА_2. 682 482,61 грн., а отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене дизельне паливо складає 278 668,15 грн.
Також, в довідці ДПІ в Верховинського районну Івано-Франківської області від 18.06.2010 року № 229/Б/17-34, зазначено, що за вересень - жовтень 2008 року підтверджено факт взаємовідносин ФОП ОСОБА_2. з ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27”; розбіжності по податкових зобов'язаннях та податковому кредиту в розрізі контрагентів автоматичній базі даних не виявлено.
З урахуванням викладеного та встановленого висновком експертизи факту поставки позивачем відповідачеві товарно - матеріальних цінностей на суму 992 918,94 грн., колегія суддів вважає доведеним належними доказами твердження позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі про поставку останнім відповідачеві товарно - матеріальних цінностей (дизельного пального) на суму 990 060,60 грн.
Відповідно до статті 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з висновків судової експертизи, на підставі наданих первинних документів та податкових накладних, підтверджується факт поставки ФОП ОСОБА_2 ВАТ „Київське шляхово - будівельне управління № 27” товарно - матеріальних цінностей на суму 992 918,94 грн., в тому числі в т. ч. дизельного пального в кількості 145 706,34 л. на суму 961 150,76 грн., бензину маки А-92 в кількості 2 235л. на суму 13 138,10 грн., бензину марки А-80 в кількості 3 300 л. на суму 18 630,08 грн.; факт здійснення відповідачем згідно експертного висновку оплати отриманого дизельного палива на суму 682 482,61 грн. та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за отримане дизельне паливо згідно експертного висновку в розмірі 278 668,15 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 105 053,39 грн. (в межах заявлених позовних вимог) є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойка.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно положень Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230); штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231).
Згідно п. 4.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати), а також порушення п. 3.5 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасного оплаченого товару, а також зобов'язується сплатити процент річних в розмірі - 5 % від суми неоплаченого або несвоєчасного оплаченого товару за повний період прострочення платежу.
Зважаючи на встановлення факту прострочення відповідачем розрахунку за договором поставки товару, колегія суддів вважає правомірним задоволення місцевим господарським судом вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 14 807,40 грн., 5% річних у розмірі 5 626,83 грн. та 10 637,72 грн. пені.
В контексті викладеного, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про отримання товару лише за накладними № 49 від 29.08.2008 року на суму 244 644,20 та № 57 від 30.09.2008 року на суму 398 332,53 грн., апеляційна інстанція вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справ доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку докази надані позивачем належними засобами доказування не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 52/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27”- без задоволення.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київське шляхово - будівельне управління № 27” (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 17, код ЄДРПОУ 04350301, р/р НОМЕР_1 в АБ „Укргазпромбанк”, МФО 320843) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (78716, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 336462) 4 496 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто шість гривень) 16 коп. витрат за проведення судово - бухгалтерської експертизи документів у справі № 52/26.
Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
3. Матеріали справи № 52/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)