17 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 567/1648/24 пров. № А/857/27265/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої С.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Назарук В.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Острог,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
26 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 10 вересня 2024 року № 587 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); закрити справу про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 вересня 2024 року № 587 у справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період 18 травня 2024 року - 16 липня 2024 року включно не уточнив свої військово-облікові дані, починаючи з 24 лютого 2022 року (дня оголошення мобілізації) до 06 вересня 2024 року (доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 ), особисто в семиденний строк не повідомляв про зміну своїх облікових даних в ТЦК та СП, де перебував на військовому обліку, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що має бути скасованою. Зазначає, що стаття КУпАП, на яку наведено посилання у постанові не може бути застосована, оскільки наведена в ній диспозиція не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а фактично його притягнуто до відповідальності за неуточнення/неоновлення військово-облікових даних, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому його дії кваліфіковано невірно. Крім того вказує, що у постанові невірно зазначено його РНОКПП та в мотивувальній частині невірно вказано прізвище та ініціали особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 . Звертає увагу на те, що Закон України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» набрав законної сили 18 травня 2024 року, а тому вказаний у оскаржуваній постанові період неповідомлення ним про зміну своїх військово-облікових даних протиправно охопив його бездіяльність починаючи з 24 лютого 2022 року, коли частини 3 статті 210-1 КУпАП з відповідною санкцією не існувало.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 3 частини 1 та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Твердження позивача про невірну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є помилковими, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових даних. ОСОБА_1 не заперечує факту неуточнення саме ним своїх військово-облікових даних, а тому зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в оскаржуваній постанові неправильних даних (РНОКПП позивача та в третьому абзаці прізвища особи, яка вчинила адміністративне правопорушення), що фактично є опискою, не спростовує порушення позивачем вимог вищевказаних норм. Суд першої інстанції також виходив із того, що обов'язок щодо уточнення облікових даних виник у ОСОБА_1 з 18 травня 2024 року - з часу набрання сили змін до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Суд першої інстанції виходив з того, що з дій, які ставляться в провину ОСОБА_1 слід виключити твердження про те, що він, починаючи з 24 лютого 2022 року (дня оголошення мобілізації) до 06 вересня 2024 року (доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з відсутністю при собі військово-облікового документу), особисто в семиденний строк не повідомляв про зміну своїх облікових даних в орган (ТЦК та СП), де він перебував на військовому обліку, що водночас не виключає кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в іншій частині дій, які ставляться йому в провину. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 допущено порушення вимог законодавства України про оборону, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а фактично його притягнуто до відповідальності за неуточнення/неоновлення військово-облікових даних, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому його дії кваліфіковано невірно. Вказує, що об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 1 ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Зауважує, що у його діях відсутні і ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки приписи примітки до статті 210 КУпАП передбачають, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Антонцєвої Ірини Ігорівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Ухвалено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року у справі № 567/1648/24, призначений на 17.12.24 о 09:00 год., провести у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника ОСОБА_1 адвоката Антонцєвої Ірини Ігорівни за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Під час судового засідання не вдалося здійснити з'єднання з представником позивача в режимі відеоконференції із застосуванням системи ВКЗ, оскільки представник позивача не зміг належним чином забезпечити відтворення зображення. Відтак, представник позивача обов'язку забезпечення проведення відеоконференції належним чином не виконав, тому колегія суддів вважала можливим проведення розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 587 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року - 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі актуальну інформацію про стан свого здоров'я, у разі перебування на території України - шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); починаючи з 24 лютого 2022 року (дня оголошення мобілізації) до 06 вересня 2024 року (доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з відсутністю при собі військово-облікового документу), особисто в семиденний строк не повідомляв про зміну своїх облікових даних в орган (ТЦК та СП), де він перебував на військовому обліку, а саме про актуальну адресу проживання, про зміни місця роботи (навчання), про стан свого здоров'я, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та своїми неправомірними діями, які виразилися в не оновленні своїх військово-облікових даних, в тому числі актуальної інформації про стан свого здоров'я, місця роботи (навчання), номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) військовозобов'язаний ОСОБА_2 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 3 частини 1 та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн (а.с.12, зворот).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи слідує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 вересня 2024 року № 587 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року - 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі актуальну інформацію про стан свого здоров'я, у разі перебування на території України - шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); починаючи з 24 лютого 2022 року (дня оголошення мобілізації) до 06 вересня 2024 року (доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з відсутністю при собі військово-облікового документу), особисто в семиденний строк не повідомляв про зміну своїх облікових даних в орган (ТЦК та СП), де він перебував на військовому обліку, а саме про актуальну адресу проживання, про зміни місця роботи (навчання), про стан свого здоров'я, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та своїми неправомірними діями, які виразилися в не оновленні своїх військово-облікових даних, в тому числі актуальної інформації про стан свого здоров'я, місця роботи (навчання), номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) військовозобов'язаний ОСОБА_2 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 3 частини 1 та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн (а.с.12, зворот).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі якої прийнята оскаржувана постанова, не може бути застосована, оскільки наведена в ній диспозиція не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що фактично його притягнуто до відповідальності за неуточнення/неоновлення військово-облікових даних, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стосовно вищевказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з частинами 1, 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 3 частини 1 та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 11 квітня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закону № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону № 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (підпункт 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Оскільки ОСОБА_3 протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі актуальну інформацію про стан свого здоров'я, у разі перебування на території України - шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності), чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому його дії вірно кваліфіковані ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, доводи скаржника позивача про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є помилковими, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов'язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов'язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов'язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Позивач в апеляційній скарзі погоджується з тим, що об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 1 ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 210 КУпАП є безпідставним.
Щодо доводів скаржника про протиправне незастосування судом першої інстанції приписів примітки до ст. 210 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приміткою до статі 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Колегія суддів вважає необгрунтованими покликання скаржника на примітку до статті 210 КУпАП, оскільки позивачем не зазначено, яку саме інформацію відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує, що у постанові невірно зазначено його РНОКПП та в мотивувальній частині невірно вказано прізвище та ініціали особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 .
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_1 не заперечує факту неуточнення саме ним своїх військово-облікових даних, а тому зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 в оскаржуваній постанові неправильних даних (РНОКПП позивача та в третьому абзаці прізвища особи, яка вчинила адміністративне правопорушення), фактично є опискою, не спростовує порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, частини 2 статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 3 частини 1 та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року у справі № 567/1648/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін