01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.10.2010 № 32/242-32/243-32/244-32/245
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від Прокуратури: Лук'яненко В.В., посвідчення № 72 від 17.06.09р.,
Від Міністерства транспорту та зв'язку України: Хімчак Т.В., довіреність № 90/15-14-10 від 12.01.10р.,
Позивача: Зонтов Ю.В., довіреність б/н від 01.05.10р.,
Відповідача: Хімчак Т.В., довіреність № 1600-НЮ від 01.06.10р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2010
у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245 ( .....)
за позовом ПАТ "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
до Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованності у сумі 106 113 000, 66 грн
Рішенням господарського суду м.Києва від18.06.2010 року. у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245 за позовом Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” (далі - позивач, ПАТ „ЛК „Укртранслізинг”) до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця” (далі - відповідач, ДТГО „Південно-Західна залізниця”) та за участю Заступника Генерального прокурора України (далі- прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного територіально-галузевого обєднання „Південно-Західна залізниця” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій;- позов задоволено повністю..
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач та прокуратура звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та апеляційним поданням, в яких просять рішення господарського суду міста Києва скасувати в повному обсязі, та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у сумі 51 000 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог та апеляційного подання відповідач та прокуратура, зазначили, що судом при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача та апеляційне подання прокуратури було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 21.09.2010 року.
17.09.2010 року представник позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу та апеляційне подання без задоволення.
21.09.2010 року в судове засідання з'явилися представники сторін.
Відповідно ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2010 року.
04.10.2010 року представник відповідача через відділ документального забезпечення надав пояснення до своєї апеляційної скарги.
07.10.2010 року в судове засідання з'явилися представники сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін та представника прокуратури, розглянувши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга та апеляційне подання не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції..
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи між Відкритим акціонерним товариством “Лізингова компанія “Укртранслізинг”, назву якого в подальшому змінено на ПАТ “ЛК “Укртранслізинг” (далі-Сублізингодавець) та ДТГО “Південно-Західна залізниця”(далі -Сублізингоодержувач) укладено наступні договори фінансового сублізингу: № 72/ПЗ/Т-071623/НЮ від 18.06.2007, № 73/ПЗ/Т-071624/НЮ від 18.06.2007, № 87/ПЗ-Л-071675/НЮ від 25.06.2007, № ПЗ/Т-072112/НЮ від 28.08.2007, № ПЗ/Т-073328/НЮ від 29.12.2007, № ПЗ-ІОЦ-072218/НЮ від 07.09.2007, № 80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007, № ПЗ/П-072117/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072119/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072120/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072121/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072125/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072126/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072127/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/П-072128/НЮ від 23.08.2007, № ПЗ/Е-072130/НЮ від 23.08.2007, № 70/ПЗ-П-071613/НЮ від 18.06.2007, № 62/ПЗ-П-071614/НЮ від 18.06.2007, № 71/ПЗ-П-071615/НЮ від 18.06.2007, № 77/ПЗ-П-071616/НЮ від 18.06.2007, № 63/ПЗ-П-071617/НЮ від 18.06.2007, № 66/ПЗ-П-071618/НЮ від 18.06.2007, № 58/ПЗ-П-071619/НЮ від 18.06.2007, № 81/ПЗ-П-071940/НЮ від 30.07.2007, № 48/ПЗ-ІОЦ-071662/НЮ від 22.06.2007 (далі -Договори фінансового сублізингу, Договори). Вказані договори є типовими та за своєю правовою природою є договорами лізингу.
Відповідно до умов вказаних Договорів фінансового сублізингу ПАТ “Лізингова компанія “Укртранслізинг”виступає юридичною особою, яка набула право бути стороною зазначених Договорів на підставі Договорів фінансового лізингу, укладених між ПП “ВТБ лізинг Україна” та позивачем, відповідно до яких останній є Лізингоодержувачем, а також на підставі письмових листів-дозволів Лізингодавця (ПП “ВТБ лізинг Україна”).
З матеріалів справи вбачається, що між Лізингодавцем (ПП “ВТБ лізинг Україна”), Сублізингодавцем (ВАТ “ЛК “Укртранслізинг”) та Сублізингоодержувачем (ДТГО “ПЗЗ”) укладено Угоди про порядок взаємодії по виконанню кожного із зазначених Договорів фінансового сублізингу (далі -Угоди про порядок взаємодії).
Відповідно до Угод про порядок взаємодії позивач та Лізингодавець відносно відповідача виступають як солідарні кредитори, однак право безпосередньої вимоги до ДТГО “ПЗЗ”щодо належного виконання відповідачем Договорів фінансового сублізингу належить позивачу до моменту припинення Договорів фінансового лізингу, укладених між ПП “ВТБ лізинг Україна”та ВАТ “ЛК “Укртранслізинг”.
При цьому, умовами зазначених Угод (п. 2) передбачено, що грошові розрахунки між Сублізингодавцем і Сублізингоодержувачем за Договорами фінансового сублізингу повинні проводитись виключно через розрахунковий рахунок Сублізингодавця, відкритий у ВАТ ВТБ Банк м. Київ.
Відповідно до умов Договорів фінансового сублізингу позивач зобов'язується передати на умовах фінансового сублізингу у строкове платне володіння і користування відповідно до встановлених Сублізингоодержувачем специфікацій (Додатки № 1 до Договору) та технічних вимог (Додатки № 2 до Договорів) Предмети лізингу, отримані раніше від Лізингодавця, а Сублізингоодержувач зобов'язується прийняти від Сублізингодавця Предмети лізингу та сплачувати йому за користування Предметами лізингу протягом визначеного цими Договорами строку обумовлені лізингові платежі (п. 2.1 Договорів).
Згідно з п. 4.1 Договорів фінансового сублізингу строк фінансового сублізингу становить 84 місяці. Договори фінансового сублізингу набувають чинності з моменту їх підписання Сторонами та діють до виконання останніми всіх зобов'язань, передбачених Договорами (п. 12.1 Договорів фінансового сублізингу).
Перебіг терміну лізингу починається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі Предмета лізингу (п. 4.1 Договорів). Розділом 1 Договорів фінансового сублізингу “Основні визначення понять” передбачено, що Акт приймання-передачі Предмета лізингу в сублізинг -це документ, що підписується Сублізингодавцем та Сублізингоодержувачем і підтверджує факт передачі Предмета лізингу в сублізинг, підтверджує згоду Відповідача з якістю, кількістю, комплектністю Предмета лізингу, приналежностей до нього, що передані Позивачем. Акт приймання-передачі Предмета лізингу в сублізинг оформляється у погодженій Сторонами формі (Додаток № 5) на підставі узгоджених Сторонами технічних вимог до Предмета лізингу, що передається у сублізинг (Додаток № 2) та вимог технічної документації.
В свою чергу, відповідно до Специфікацій та Графіку передачі майна в сублізинг Позивачем було передано Відповідачу наступне майно:
- за Договором № 72/ПЗ/Т-071623/НЮ від 18.06.2007 -електровози магістральні вантажопасажирські змінного струму ДСЗ №№ 11, 12, 13, 14, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 25 від 30.08.2007 на суму 23 800 000,00 грн., Акт приймання-передачі № 79 від 26.10.2007 на суму 23 800 000,00 грн., Акт приймання передачі № б/н від 26.11.2007 на суму 23 800 000,00 грн., Акт приймання-передачі № б/н від 21.12.2007 на суму 23 800 000,00 грн.;
- за Договором № 73/ПЗ/Т-071624/НЮ від 18.06.2007 -електровоз магістральний вантажопасажирський змінного струму ДСЗ-10, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 10 від 22.06.2007 на суму 23 800 000,00 грн.;
- за Договором № 87/ПЗ-Л-071675/НЮ від 25.06.2007 -пасажирські вагони купейного типу з радіо купе в кількості 2 од., пасажирські вагони типу СВ в кількості 16 од., пасажирські вагони відкритого типу (плацкартний) в кількості 6 од., про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 31.03.2008 на суму 116 838 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/Т-072112/НЮ від 28.08.2007 -електровози магістральні вантажопасажирські змінного струму ДСЗ №№ 15, 16, 17, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 30.01.2008 на суму 23 800 000,00 грн., Акт приймання передачі № б/н від 30.04.2008 на суму 23 800 000,00 грн., Акт приймання-передачі № б/н від 28.03.2008 на суму 23 800 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/Т-073328/НЮ від 29.12.2007 -електропоїзд змінного струму ЕД9М у складі 8 вагонів, модель 62-305, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 28.03.2008 на суму 27 616 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ-ІОЦ-072218/НЮ від 07.09.2007 -стандартний ПК (монітор, процесор, материнська плата, жорсткий диск, пам'ять, оптичний диск, флоппі диск, корпус, клавіатура, маніпулятор “Миша”, програмне забезпечення мережевий фільтр, ДБЖ АРС, модем) в кількості 100 од., про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 56 від 28.09.2007 на суму 535 869,60 грн., а також аналогічне обладнання в кількості 256 од. та принтер лазерний в кількості 356 од. було передано за Актом приймання-передачі № 85 від 31.10.2007 на суму 1 826 973,60 грн., та крім того, за Актом приймання-передачі № б/н від 30.11.2007 передавалося наступне обладнання: сервер рівня відділення (вузла), монітор, сервер, процесор, пам'ять, жорсткий диск, НР 72GB -6 шт., оптичний диск, монтажний комплект, кабель живлення, флоппі диск, клавіатура, маніпулятор PS2 optical, програмне забезпеч.Операційна система, ДБЖ АРС -в кількості 7 од. відповідно, на суму 322 460,54 грн.;
- за Договором № 80/ПЗ/Ш-071663/НЮ від 22.06.2007 -вагонні уповільнювачі п'ятиланкові (900 мм/дерево) к кількості 8 од. та вагонні уповільнювачі триланкові (1130 мм/дерево) з апаратурою керування в кількості 8 од., про що Сторонами підписано наступні Акти приймання-передачі: № 46 від 21.09.2007 на суму 1 002 000,00 грн., № б/н від 23.01.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 22.02.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 13.02.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 04.02.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 18.03.2008 на суму 1 002 000,00 грн., № б/н від 30.04.2008 на суму 1 002 000,00 грн., № б/н від 24.04.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 30.05.2008 на суму 1 002 000,00 грн., № б/н від 29.05.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 27.05.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 05.06.2008 на суму 660 000,00 грн., № б/н від 17.10.2007 на суму 1 002 000,00 грн., № б/н від 30.11.2007 на суму 2 004 000,00 грн., № б/н від 14.12.2007 на суму 1 002 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072117/НЮ від 23.08.2007 -склад забруднювачів СЗ-160-4 № 111, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 15.01.2008 на суму 10 120 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072119/НЮ від 23.08.2007 -мотовози навантажувально-транспортні МПТ -6 № 298 в кількості 2 од., про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 26.11.2007 на суму 3 515 000,00 грн. та Акт приймання-передачі № б/н від 18.03.2008 на суму 3 515 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072120/НЮ від 23.08.2007 -рейкосвердлильний верстат МП6-1515-002, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 20.05.2008 на суму 980 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072121/НЮ від 23.08.2007 -машина кюветно-траншейна МКТ, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 14.01.2008;
- за Договором № ПЗ/П-072125/НЮ від 23.08.2007 -вагон-дефектоскоп ВД-1МТ5К зав.номер 045, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 10.12.2007 на суму 12 651 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072126/НЮ від 23.08.2007 -рейкозварювальна машина К-100, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 31.03.2008 на суму 1 900 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072127/НЮ від 23.08.2007 -планувальник балласта СПЗ-5/UA, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 02.01.2009 на суму 8 316 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/П-072128/НЮ від 23.08.2007 -склад для забруднювачів СЗ-240-6, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 15.01.2008 на суму 11 556 000,00 грн.;
- за Договором № ПЗ/Е-072130/НЮ від 23.08.2007 -вимикачі змінного струму 27,5 кВ типу ВР27НС в кількості 22 од., про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 12.12.2007 на суму 1 222 980,00 грн., а також за Актом приймання-передачі № б/н від 26.12.2007 -в кількості 33 од. на суму 1 834 470,00 грн.;
- за Договором № 70/ПЗ-П-071613/НЮ від 18.06.2007 -машина рейкозварювальна К-1000 типа МСО 8001 УХЛА № 58, про що Сторонами підписано Акт № 37 від 31.08.2007 на суму 1 800 000,00 грн.;
- за Договором № 62/ПЗ-П-071614/НЮ від 18.06.2007 -вагон-дефектоскоп ВД-1МТ, про що Сторонами підписано Акт № 41 від 18.09.2007 на суму 12 666 000,00 грн.;
- за Договором № 71/ПЗ-П-071615/НЮ від 18.06.2007 -вагон-колієвимірювач КВЛ-П2.1, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 21.11.2007 на суму 16 768 000,00 грн.;
- за Договором № 77/ПЗ-П-071616/НЮ від 18.06.2007 -рейкосвердлильний верстат МП6-1515, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 22.04.2008 на суму 980 000,00 грн.;
- за Договором № 63/ПЗ-П-071617/НЮ від 18.06.2007 -автогрейдер ДЗК-250-2, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 68 від 17.10.2007 на суму 548 928,57 грн.;
- за Договором № 66/ПЗ-П-071618/НЮ від 18.06.2007 -моторні платформи ПМ-2Д, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 35 від 07.09.2007 на суму 4 282 000,00 грн.;
- за Договором № 58/ПЗ-П-071619/НЮ від 18.06.2007 -козловий кран КПБ-12.5У в кількості 2 од., про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № б/н від 30.05.2008 на суму 4 700 000,00 грн.;
- за Договором № 81/ПЗ-П-071940/НЮ від 30.07.2007 -бульдозер моделі Б-10М.0111-ДР із комплектом ЗІП № 158593, бульдозер моделі Б-10М.0111-ДР із комплектом ЗІП № 158596, бульдозер моделі Б-10М.0111-ДР із комплектом ЗІП № 158458, бульдозер моделі Б-10М.0111-ДР із комплектом ЗІП № 158460, бульдозер моделі Б-10М.0111-ДР із комплектом ЗІП № 158508, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 19 від 30.07.2007 на суму 1 770 000,00 грн. та Акт приймання-передачі № 23 від 16.08.2007 на суму 1 180 000,00 грн.;
- за Договором № 48/ПЗ-ІОЦ-071662/НЮ від 22.06.2007 -шафа монтажна напільна в кількості 15 од., маршрутизатор та центр керування, про що Сторонами підписано Акт приймання-передачі № 55 від 28.09.2007 на суму 1 708 469,29 грн.; стандартний ПК (монітор, процесор, материнська плат, жорсткий диск, пам'ять, оптичний диск, флоппі диск, корпус, клавіатура, маніпулятор “Миша”, програмне забезпечення, мережевий фільтр, ДБЖ АРС) в кількості 490 од. та принтер в кількості 50 од., які передані за Актом приймання-передачі № 16 від 30.07.2007 на суму 2 489 470,68 грн.; стандартний ПК (монітор, процесор, материнська плат, жорсткий диск, пам'ять, оптичний диск, флоппі диск, корпус, клавіатура, маніпулятор “Миша”, програмне забезпечення, мережевий фільтр, ДБЖ АРС) в кількості 573 од., принтери в кількості 636 од., маршрутизатори в кількості 13 од., коммутатори в кількості 8 од. були передані за Актом приймання-передачі № 32 від 30.08.2007 на суму 8 508 360,02 грн.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до Розділу 1 Договорів фінансового лізингу “Основні визначення понять”Лізинговий платіж -це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку відповідно до Графіку нарахування платежів. В Лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості Предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодаця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу, податків, сплачуваних відносно Предмета лізингу Сублізингодавцем, інші витрати тощо.
Розділом 3 Договорів фінансового сублізингу Сторони погодили ціну та порядок розрахунків. Так загальна ціна кожного Договору визначається виходячи з підписаних Сторонами Графіків лізингових платежів, які узгоджуються та підписуються Сторонами, та в яких встановлюються суми і терміни нарахування та оплати лізингових платежів, а лізингові платежі складаються з винагороди Сублізингодавця, що включає в себе відсотки, комісії та інші витрати Сублізингодавця, які пов'язані з виконанням Договору, та суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. В свою чергу суми і терміни нарахування та оплати Лізингових платежів встановлюються згідно з Графіками лізингових платежів. Графіки нарахування платежів до Договорів фінансового сублізингу розраховані з врахуванням вартості кожної одиниці Предмета лізингу та винагороди Сублізингодавця в розмірі 17% річних. Також, лізингові платежі сплачуються щомісячно в національній валюті України в безготівковому порядку з прив'язкою до доларового еквіваленту по курсу НБУ.
Договорами також передбачено, що лізингові платежі за користування Предметом лізингу по кожному Графіку здійснюються відповідачем не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до Графіків сплати лізингових платежів. Сума Лізингового платежу, що підлягає сплаті, має бути скоригована на коефіцієнт коригування (К) у випадку зміни курсу долара США за ставкою НБУ на момент здійснення такої оплати.
Відповідно Розділу 1 Договорів коефіцієнт коригування -це розрахункова величина, одержувана з відношення: К=“Курс2”/“Курс1”, де “Курс1”-курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання Договору, “Курс2”курс, встановлений НБУ для кожного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.
Проаналізувавши вищевказані умови Договорів, колегія суду погоджується висновком суду першої інстанції що безпосередньо спірними договорами фінансового сублізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані відповідачем саме на час здійснення відповідних розрахунків, таким чином момент коригування лізингового платежу чітко пов'язаний з моментом фактичного перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача.
Зі змісту долучених позивачем до матеріалів справи Актів звірки взаєморозрахунків за Договорами між Сторонами вбачається, що позивачем у повній відповідності до умов Договорів фінансового сублізингу здійснювалось коригування проведених відповідачем платежів на момент їх перерахування, виходячи з розміру Коефіцієнту коригування, тому на думку апеляційної інстанції, така сума правомірно зарахована позивачем до заборгованості відповідача.
Як вбачається із змісту ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме - зміна курсу гривні по відношенню до долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується наступними нормами.
Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ч. 2 ст. 189 ГК України).
Таким чином, діюче законодавство обмежує застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на вираження грошових зобов'язань і визначення ціни продукції, робіт чи послуг в іноземній валюті.
Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином оскільки сторонами при укладенні Договорів фінансового сублізингу у момент їх укладення відбувалось досягнення згоди щодо всіх істотних умов Договорів, серед яких - ціна та порядок розрахунків, тому такі є погодженими при повному розумінні Сторонами під час підписання Договорів. В свою чергу підписання Договорів фінансового сублізингу проводилось за результатом проведених торгів (конкурсу) на закупівлю послуг фінансового лізингу щодо придбання колійних машин, механізмів та обладнання.
В конкурсній документації відповідача в Розділі 8 останньої “Валютна пропозиція” зазначалось, що валютою конкурсної пропозиції є національна валюта України -гривня, з прив'язкою ціни конкурсної пропозиції до доларового еквіваленту США по курсу НБУ; при цьому, розрахунки здійснюватимуться у національній валюті України -гривні з прив'язкою ціни конкурсної пропозиції до доларового еквіваленту США по курсу НБУ згідно з Договором.
Таким чином, відповідач, як замовник тендеру на закупівлю послуг фінансового лізингу щодо придбання колійних машин, механізмів та обладнання, передбачав, що розрахунки за Договорами, що будуть укладені внаслідок його проведення, будуть здійснюватись в гривні, однак з прив'язкою до визначеного грошового еквіваленту в іноземній валюті (доларах США).
Пунктом. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку формування цін”від 18.12.1998 № 1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Згідно з п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, яка широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).
Водночас, жодних обмежень можливості використовувати співвідношення курсу іноземної валюти до національної валюти при проведенні індексації плати за надання майна в користування постановою Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку формування цін”від 18.12.1998 № 1998 не передбачено.
Таким чином, на виконання умов Договорів фінансового сублізингу позивачем передано відповідачу відповідні Предмети лізингу, що підтверджено Актами приймання-передачі, та не заперечується відповідачем, між Сторонами підписано Графіки нарахування та сплати Лізингових платежів, однак, в порушення умов Договорів фінансового сублізингу та Графіків сплати Лізингових платежів відповідач Лізингові платежі в строки, обумовлені останніми, та з урахуванням відповідного коригування, не оплатив, у зв'язку з чим, Позивач просить суд стягнути з відповідача по Договору № 72/ПЗ/Т-071623/НЮ основний борг у розмірі 24 747 710,36 грн., по Договору № 73/ПЗ/Т-071624/НЮ основний борг у розмірі 6 161 738,75 грн., по Договору № 87/ПЗ-Л-071675/НЮ основний борг у розмірі 37 878 491,82 грн., по Договору № ПЗ/Т-072112/НЮ основний борг у розмірі 18 737 455,32 грн., по Договору № ПЗ/Т-073328/НЮ основний борг у розмірі 8 987 556,83 грн., по Договору № ПЗ-ІОЦ-072218/НЮ основний борг у розмірі 1 396 554,82 грн., по Договору № 80/ПЗ/Ш-071663/НЮ основний борг у розмірі 4 305 615,11 грн., по Договору № ПЗ/П-072117/НЮ основний борг у розмірі 2 634 932,87 грн., по Договору № ПЗ/П-072119/НЮ основний борг у розмірі 1 830 392,95 грн., по Договору № ПЗ/П-072120/НЮ основний борг у розмірі 320 246,90 грн., по Договору № ПЗ/П-072121/НЮ основний борг у розмірі 3 475 273,24 грн., по Договору № ПЗ/П-072125/НЮ основний борг у розмірі 3 293 926,37 грн., по Договору № ПЗ/П-072126/НЮ основний борг у розмірі 618 376,06 грн., по Договору № ПЗ/П-072127/НЮ основний борг у розмірі 1 902 504,75 грн., по Договору № ПЗ/П-072128/НЮ основний борг у розмірі 3 008 822,54 грн., по Договору № ПЗ/Е-072130/НЮ основний борг у розмірі 1 725 415,18 грн., по Договору № 70/ПЗ-П-071613/НЮ основний борг у розмірі 468 663,96 грн., по Договору № 62/ПЗ-П-071614/НЮ основний борг у розмірі 3 297 831,90 грн., по Договору № 71/ПЗ-П-071615/НЮ основний борг у розмірі 4 365 865,00 грн., по Договору № 77/ПЗ-П-071616/НЮ основний борг у розмірі 255 161,47 грн., по Договору № 63/ПЗ-П-071617/НЮ основний борг у розмірі 142 923,95 грн., по Договору № 66/ПЗ-П-071618/НЮ основний борг у розмірі 1 114 899,39 грн., по Договору № 58/ПЗ-П-071619/НЮ основний борг у розмірі 1 228 706,22 грн., по Договору № 81/ПЗ-П-071940/НЮ основний борг у розмірі 960 110,05 грн., по Договору № 48/ПЗ-ІОЦ-071662/НЮ основний борг у розмірі 7 319 207,38 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за користування Предметами лізингу по Договорам фінансового сублізингу відповідачем в повному обсязі не погашена.
Доказів припинення таких Договір фінансового лізингу, чи то визнання їх недійсним до матеріалів справи не надано, тому такі є чинним, відповідачем ці обставини не спростовані, з чого слідує, що ДТГО “ПЗЗ” є безпосередньо зобов'язаним щодо належного виконання Договорів фінансового сублізингу саме перед позивачем.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами Договорів фінансового сублізингу передбачено, що відповідач не має права затримувати платежі, строк сплати яких настав.
Строки виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Графіках сплати лізингових платежів та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали. При цьому, судом визнається правомірним коригування заборгованості з Лізингових платежів на Коефіцієнт коригування, проведений на момент звернення до суду першої інстанції з позовом, оскільки строки виконання зобов'язання з оплати таких платежів настали та мають бути здійснені відповідачем з урахуванням такого коригування.
Статтею 202 ГК України та ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Розділом 3 Договорів фінансового лізингу передбачено, що зобов'язання Сублізингоодержувача по оплаті лізингових платежів та інших сум, передбачених Договорами, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок Сублізингодавця. Датою виконання грошових зобов'язань Сублізингоодержувачем, які передбачені Договорами, є дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сублізингодавця.
Таким чином враховуючи відсутність доказів, щодо внесення лізингових платежів відповідно до погоджених Графіків сплати лізингових платежів з урахуванням коригування на відповідний Коефіцієнт, колегія суду визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення з відповідача. заборгованості за спірними договорами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів належного виконання зобов'язань за Договорами фінансового сублізингу Відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В свою чергу пунктом 9.2 Договорів фінансового сублізингу встановлено, якщо відповідач порушує передбачені Договорами терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті відповідно до умов Договорів, то на суму простроченої заборгованості позивач має право нарахувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого Договорами, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається позивачем відповідно до положень п. 9.2 Договорів застосовуються саме у зв'язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договорами фінансового сублізингу, (тобто за несвоєчасно виконане зобов'язання щодо сплати Лізингових платежів, які обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання) колегія суду приходить до висновку, що встановлена Договорами відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
За таких обставин колегія суду погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем, (виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах), що і підлягає стягненню.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуюче викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, на думку апеляційної інстанції ні відповідач ні прокуратура, не довели вимог своєї апеляційної скарги та апеляційного подання, а тому вони не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2010 року по справі № 32/242-32/243-32/244-32/245 за позовом Публічного акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг” до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південо-Західна залізниця” та за участю Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Південо-Західна залізниця” та апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного територіально-галузевого обєднання „Південно-Західна залізниця” - без задоволення.
2. Справу № 32/242-32/243-32/244-32/245 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)