01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.09.2010 № 26/144
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Владимиров Г.А.- представник, дов. б/н від 04.01.2010,
Бурнашев П.В.- представник, дов. б/н від 31.03.2010;
від відповідача - Полевічко Ю.І.- представник, дов. № 0112-10 від 12.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2010
у справі № 26/144 ( .....)
за позовом Приватного підприємства "Безпека бізнесу. Бар'єр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила"
про стягнення 172313,00 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 17.08.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.09.2010.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 у справі № 26/144 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 155 136,77 грн. основного боргу, 15 683,69 грн. пені, 1 708,20 грн. державного мита, 233,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено; повернуто позивачу з державного бюджету зайве сплачене державне мито в сумі 342,87 грн., перераховане за платіжним дорученням № 22 від 02.02.2010, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 26/144.
Рішення мотивовано тим, що згідно із копіями актів виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи, позивач надав відповідачу послуги з охорони, відповідно до договору № 27 від 25.04.2009, на загальну суму 155 136,77 грн.; відповідач за надані послуги не розрахувався; позовні вимоги про стягнення пені є такими, що підлягають задоволенню частково, у сумі 15 683,69 грн., оскільки при нарахуванні пені позивач невірно застосував ставку НБУ та нарахував пеню за прострочку платежу по рахунках-фактурах від 01.05.2009, від 01.06.2009 більш ніж за шість місяців всупереч ч.6 ст. 232 ГК України.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 у справі № 26/144 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги позивача без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтовується наступними доводами.
Скаржник посилається на те, що судом залишено без правової оцінки те, що додані до позовної заяви рахунки та акти виконаних робіт не мають посилання на договір та не мають відношення до договору і наполягає на тому, що доказів виконання робіт, саме за договором, позивач суду не надав.
30.04.2010, після порушення справи № 26/144, позивач вперше направив відповідачу для підписання рахунки та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких було вказано, що вони відносяться до договору, таким чином, позивач фактично визнав, що у нього на момент подання позовної заяви не було підстави вимагати від відповідача ні суми заборгованості за договором ні застосовувати санкції за несвоєчасне виконання умов договору.
На думку скаржника, суд, приймаючи рішення про стягнення з відповідача заборгованості не за договором, а за іншими документами, які не мають відношення до договору і таким чином, не були предметом судового спору та розгляду, порушив вимоги ч.2 ст. 83 ГПК України та вийшов за межі позовних вимог без клопотання про це позивача.
Скаржник стверджує, що в суді не доведено вину відповідача за відносинами, встановленими між сторонами спору за договором, оскільки відсутні підтвердження надання послуг за договором, як це передбачено п.3.3 договору.
Як зазначає скаржник, посилаючись на порушення норми п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України, судом прийнято рішення про безпідставне стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2", яке не має відношення до справи № 26/144 та не було відповідачем у цій справі.
На думку скаржника, судом порушено норми ст.ст. 4-2, 4-3 ст. ГПК України.
На підставі ст. 99 ГПК України ухвалою апеляційного господарського суду від 17.08.2010 від сторін витребувані документи.
У письмовому поясненні від 31.08.2010 відповідач, зокрема, повідомив, що позивачем залучено до матеріалів справи № 26/144 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по окремих рахунках, які є самостійними документами, не відносяться до жодного договору та мають статус окремих договорів; залучені позивачем до справи № 26/144 документи з назвою: "акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)" не можуть вважатись документами, вказаними в п.3.3 договору, у якому мова йде про документ з назвою: "акт виконаних робіт".
30.10.2009 позивачем надіслано відповідачу лист за № 19/ю, у якому повідомлено про розірвання в односторонньому порядку договору з 06.11.2009, чим позивач підтвердив, що він не міг надавати послуги відповідачу саме за договором у листопаді - грудні 2009р.
Відповідач посилається на те, у рахунках-фактурах зазначені дати, до якої вони дійсні, які не відповідають умовам п.3.4 договору та строк їх дійсності спливає до часу складання акту виконаних робіт; внаслідок ненадання передбачених п.3.3 договору належних рахунків, не виникає обов'язку сплатити вартість послуг відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 613 ЦК України.
Скаржник стверджує, що оскільки відповідно до п.11.1 договору додатки до договору не підписані, то позивач не міг надавати послуги з охорони до підписання сторонами договору цих документів.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що, суд першої інстанції, вивчивши надані позивачем документи, порівнявши зазначені у наданих рахунках та актах виконаних робіт суми з вартістю договорів №№ 27, 28, 30, дійшов правильного висновку, що копії документів, доданих до позовної заяви, мають безпосереднє відношення до договору.
У письмовому поясненні до відзиву позивач наполягає на тому, що згідно із позовною заявою, предметом позовних вимог є фактична заборгованість відповідача згідно з договором; стосовно деякої розбіжності між умовою п.3.4 договору та зазначенням у рахунках-фактурах про їх дійсність до 5-го числа звітного місяця, то, оскільки порядок оплати регулювався перш за все саме пунктом 3.4 договору, позивачем нарахована пеня саме з моменту виникнення у відповідача зобов'язання, зазначеного у договорі.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача суми 172 313,00 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 155 136,77 грн. - заборгованості за надані відповідачу послуги з охорони об'єкту за договором № 27 від 25.04.2009, факт надання яких підтверджений актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), переліченими у позовній заяві; суми пені у розмірі 17 176,23 грн. за прострочення у розрахунках та судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2009 сторонами укладено договір № 27 про надання послуг з охорони об'єкту, згідно з п.1.1 якого відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей відповідача, прийнятих під охорону згідно із актом приймання-передачі та не допустити їх розкрадання.
Відповідно до п.1.3 договору № 27 об'єкт відповідача - це будівельний майданчик на будівництві житлово-офісно-торговельного комплексу з об'єктами інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями в Солом'янському районі м. Києва на розі вулиць Індустріальної (В.Гетьмана) та проспекту Перемоги.
Згідно із п.5.1 договору № 27 відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату на поточний рахунок позивача за послуги охорони.
Відповідно до п.3.1 договору № 27 вартість послуг за цим договором визначається протоколом ціни (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору.
Сторонами підписано протоколи узгодження ціни на надання послуг охорони від 25.04.2009 та від 15.09.2009.
Згідно з п.3.3 договору № 27 підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів є рахунок, що надається позивачем; підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами.
У позовній заяві позивач вказав, що факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009 на суму по 26 352,00 грн. кожний; від 30.09.09, 31.10.09, 30.11.09, на суму по 13 176,00 грн. кожний та від 31.12.09 на суму 10 200,77 грн., всього на загальну суму 155 136,77 грн.
Копії зазначених актів надані до суду першої інстанції та надані відповідно до ухвали апеляційного господарського суду до матеріалів справи.
Дослідженням зазначених актів встановлено, що згідно із шістьма актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивачем надані відповідачу послуги з охорони за період з травня 2009р. по листопад 2009р. згідно із рахунками №№ СФ-0000054, -69, -86,-108,-126,-151,-174 всього на загальну суму 144 936,00 грн.
Згадані акти підписані представниками обох сторін та скріплені відтисками печаток.
Відповідно до п.7.9 договору № 27 у випадку відсутності своєчасних письмових повідомлень відповідача до позивача щодо неякісного надання працівниками позивача своїх зобов'язань за цим договором та підписання відповідачем без зауважень акта виконаних робіт за місяць надання послуг, наданого позивачем для підписання, послуги по договору вважаються наданими належним чином і в повному обсязі.
У вищевказаних актах немає зауважень відповідача та відсутні повідомлення про неякісне надання послуг.
В п.3.4 договору № 27 встановлено, що оплата за цим договором здійснюється відповідачем щомісячно до 10 числа, що слідує за місяцем, в якому позивачем надавались відповідачу послуги за договором, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на банківський рахунок позивача.
Докази сплати відповідачем за надані послуги їх вартості у зазначеній сумі 144 936,00 грн., відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 144 936,00 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Щодо позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 200,77 грн. згідно із актом № ОУ-0000241 здачі-прийняття робіт (надання послуг) охорони за період з 01.12.2009 по 24.12.2009, то позивачем матеріалами справи не доведено того, що такі послуги ним були надані відповідачу, оскільки зазначений акт № ОУ-0000241 не підписаний представником відповідача, надані позивачем графіки чергувань змін по об'єктах є односторонніми документами позивача, тому не мають юридичної сили доказу надання послуг відповідачу, крім того, дані цих документів не свідчать про надання послуг саме на зазначену позивачем суму. Також не мають сили доказу факту та розміру послуг з охорони за договором № 27 у грудні 2009р., податкові документи, акт передачі-приймання будівельного майданчика від 01.06.2005, складений між відповідачем та замовником будівництва, як і укладений між ними договір підряду № 21/02 від 21.02.2005.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 10 200,77 грн. основного боргу, відсутні.
Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п.7.6 договору № 27 за прострочення у розрахунках з позивачем, передбачених договором, відповідач за кожен день прострочення платежу сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Виходячи із умови п.3.4 договору № 27, згідно із якою прострочка платежу починається із 10 числа місяця, наступного за тим, у якому надавалась послуга, умови ч.6 ст. 232 ГК України, розмірів подвійної облікової ставки НБУ та того, що підстави для нарахування пені за прострочку оплати послуг, наданих у грудні 2009р., відсутні, позовні вимоги у частині стягнення пені є правомірними та обґрунтованими у розмірі 9 992,95 грн.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Наявні докази та обставини справи свідчать про те, що позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з охорони за вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 144 936,00 грн. саме на виконання умов договору № 27, укладеного сторонами. Ані в указаних актах ані в рахунках-фактурах немає посилання на договір, що свідчить про згоду із таким оформленням цих документів як позивача так і відповідача, який підписав акти без заперечень; зазначені в рахунках-фактурах та актах розміри сум вартості наданих послуг за кожний місяць, відповідають погодженому розміру ціни у протоколах, що є додатками №№ 2 до договору № 27; слід зазначити, що сторонами укладались договори також і на охорону інших об'єктів: № 28 від 25.04.2009 та № 30 від 27.04.2009, до яких були погоджені додатки - протоколи узгодження договірної ціни на надання послуг охорони, проте розміри цих цін інші, ніж у додатках до договору № 27.
Твердження скаржника про те, що на виконання договору № 27 позивачем послуги не надавались, суперечить матеріалам справи. Зокрема, про те, що договір виконувався позивачем та, частково, щодо передання під охорону об'єкту, відповідачем, свідчить здійснене, у подальшому, після укладення договору, підписання протоколу узгодження іншої ціни на надання послуг охорони від 15.09.2009, ніж при укладенні договору № 27.
Твердження скаржника про те, що послуги з охорони надані позивачем лише на підставі рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають матеріалам справи.
Також безпосередньо відповідач у листі від 01.03.2010 за № 015 на адресу позивача, зокрема, стверджує, що між сторонами не було ніяких відносин на підставі рахунків, не пов'язаних з договорами.
Твердження того, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по окремих рахунках мають статус окремих договорів, не відповідає нормам чинного законодавства, адже акт приймання-передачі робіт (надання послуг) не відповідає вимогам ст.ст. 626, 978 ЦК України та є документом, який складається сторонами за договором на підтвердження виконання вже укладеного договору.
Те, що у п.3.3 договору № 27 сторонами зазначено підтвердженням надання послуг акт виконаних робіт, а при підписанні сторони назвали такий документ актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), не надає підстав для сумнівів, що йдеться про один і той самий документ, а саме акт, складений та підписаний сторонами, про те, що одна сторона передає виконані роботи, а інша ці роботи приймає.
Посилання скаржника на порушення судом вимоги ч.2 ст. 83 ГПК України безпідставне, адже у позовній заяві позивачем вказано у складі підстав позову як договір № 27 так і вищезгадані акти, тому суд першої інстанції, приймаючи рішення, не вийшов за межі позовних вимог.
Враховуючи те, що у позовній заяві, ухвалі суду першої інстанції від 01.03.10, найменування відповідача вказано правильно, то зазначення в оскаржуваному рішенні найменування відповідача з доповненням цифри 2 та інших відомостей про місцезнаходження, код, є помилкою.
Згідно з п.9.1 договору № 27 при умові, якщо сторона або сторони неналежним чином виконують свої обов'язки за договором, кожна із сторін має право розірвати дію даного договору в односторонньому порядку, попередивши протилежну сторону договору за 30 календарних днів до розірвання договору.
Відповідно до п.10.1 даний договір укладений терміном з 25.04.2009 до 31.12.2009.
02.11.2009 відповідачем одержано лист позивача від 30.10.2009 за № 19/10 у якому позивачем повідомлено про розірвання договору № 27 з 06.11.2009.
Однак, оскільки зазначене повідомлення надіслано відповідачу з порушенням 30-ти денного строку, вказаного в п.9.1 договору № 27 та сторонами було складено і підписано акт дачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2009р., то відсутні підстави для твердження про розірвання договору № 27 у листопаді 2009р.
Твердження скаржника про непідписання додатків, зазначених у п.11.1 договору № 27, не відповідає матеріалам справи, оскільки додаток № 2 "Протокол узгодження договірної ціни" підписаний та, як уже зазначалось, погоджений на два періоди виконання договору № 27. Щодо додатку № 1 "План об'єкту (приміщень), що охороняються, додатку № 3 "Інструкція охорони", то, враховуючи умови договору № 27, зокрема, розділів 1, 2, 4, немає підстав для висновку, що їх відсутність могла якимось чином перешкодити виконанню договору № 27.
Те, що позивачем повторно надсилались відповідачу для підписання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у яких було посилання на договір, не має значення для справи, оскільки відповідно до п.3.3 договору № 27 підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами. Також, повторне надсилання актів для підписання не є доказом визнання позивачем безпідставності позову, більше того, згідно зі ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Хоча у рахунках-фактурах, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), і зазначений строк дійсності до сплати, який спливає раніше, ніж у договорі, ця обставина не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату наданих позивачем послуг у строк, передбачений в п.3.4 договору № 27 - до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги.
Оскільки умовами договору не передбачено, що строк платежу обумовлюється у рахунку, то немає підстав пов'язувати строк дійсності рахунку зі строком оплати послуг, погодженим у договорі № 27. Крім того, у разі потреби, відповідач не був позбавлений права під час підписання актів вимагати від позивача надання рахунку, у якому вказано строк дійсності відповідно до строку платежу, обумовленому в договорі № 27.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, згідно із чинним законодавством та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 у справі № 26/144 змінити частково, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила" (юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Мельникова, 12, поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 27, оф. 12; код ЄДРПОУ 32671094) на користь Приватного підприємства "Безпека бізнесу. Бар'єр" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 35199239) 144 936,00 грн. основного боргу, 9 992,95 грн. пені, 1 549,29 грн. державного мита, 212,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
2. Стягнути з Приватного підприємства "Безпека бізнесу. Бар'єр" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 35199239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила" (юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Мельникова, 12, поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 27, оф. 12; код ЄДРПОУ 32671094) 79,46 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу № 26/144 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)