01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.10.2010 № 36/220
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Утулов В.В., довіреність б/н від 23.07.10р.,
від відповідача -не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Крим-Петрол"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010
у справі № 36/220 ( .....)
за позовом ТОВ "Крим-Петрол"
до Севастопольська міська рада
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду м.Києва від02.08.2010 року. у справі №36/220 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” (далі - позивач, ТОВ „Крим-Петрол”) до Севастопольської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним п.10.2 договору оренди земельної ділянки від 27.10.2008 року: в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ “Крим-Петрол” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог ТОВ „Крим-Петрол”, зазначило, що рішення господарським судом міста Києва прийняте з порушенням норм діючого законодавства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року апеляційну скаргу ТОВ “Крим - Петрол” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 15 хв. 07.10.2010 року.
07.10.2010 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суду порадившись ухвалила відмовити позивачу в задоволенні даного клопотання.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції..
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 “Про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Індустріальна, 10 для обслуговування АЗС на дві колонки ТОВ “Крим-Петрол” вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю “Крим-Петрол”в оренду строком до 01.10.2026р. земельну ділянку площею 0,1396 га на вул. Індустріальна, 10, без зміни цільового призначення для обслуговування АЗС на дві колонки.
Згідно з п. 3.2 рішення на позивача було покладено обов'язок протягом трьох місяців з дня прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою та забезпечити його державну реєстрацію у передбаченому законом порядку.
Пунктом 7 рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 передбачено, що у випадку невиконання протягом шести місяців пункту 3.2 рішення, воно втрачає свою силу.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 34 від 05.08.2008р., в якому просив продовжити строк дії рішення Севастопольської міської ради “Про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Індустріальна, 10 для обслуговування АЗС на дві колонки ТОВ “Крим-Петрол” з посиланням на те, що у передбачений вказаним рішенням строк договір оренди не було укладено через бездіяльність Головного управління земельних ресурсів м. Севастополя. Звертаючись до відповідача з вказаним листом, позивач зобов'язався сплачувати орендну плату починаючи з 14.06.2006р.
Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 5133 від 10.09.2008р. “Про поновлення строку дії рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 та продовження Товариству з обмеженою відповідальністю “Крим-Петрол” строку укладення договору оренди.
Пунктом 1 рішення поновлено строк дії рішення Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 “Про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої по вул. Індустріальна, 10 для обслуговування АЗС на дві колонки ТОВ “Крим-Петрол” та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “Крим-Петрол” строк укладення договору оренди земельної ділянки на два місяці з моменту прийняття вказаного рішення з обов'язковим включенням до умов договору оренди зобов'язання позивача вносити оренду плату з 14.06.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи між Товаристом з обмеженою відповідальністю “Крим-Петрол” та Севастопольською міською радою 27.10.2008р., на підставі рішень Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 та від 10.09.2008р. № 5133, укладено Договір оренди земельної ділянки (далі договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати, а позивач -прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1396 га для обслуговування АЗС на дві колонки, з віднесенням земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які надані для автотехобслуговування.
Зазначений договір оренди зареєстрований 02.06.09р. у Севастопольській міській філії ДП “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам”за № 040965900064 від 02.06.2009р.
Відповідно матеріалам справи, відповідач виконав свої зобов'язання за договором оренди щодо передачі об'єкту оренди, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 27.10.2008р.
Сторони дійшли згоди (п. 10.2 договору) що позивач зобов'язується внести орендну плату з 14.06.2006р.
Позивач вважає, що пункт 10.2 договору оренди суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки завідомо порушує його права та інтереси, містить неправомірну вимогу про сплату орендної плати за період, коли Товариство з обмеженою відповідальністю “Крим-Петрол” не користувалося земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що, зокрема, право розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить Севастопольській міській раді.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Приписами статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельних ділянок виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки від 27.10.2008р. було укладено між сторонами на підставі рішень Севастопольської міської ради від 14.12.2005р. № 4138 та від 10.09.2008р. № 5133.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на зазначені рішення протест прокурором не вносився, в установленому порядку вони не оскаржувались, отже вищевказане рішення є чинними та обов'язковими до виконання на відповідній території згідно зі ст. 144 Конституції України.
Згідно з ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені у ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, які сторони обов'язково мають узгодити в договорі оренди.
Стаття 181 Господарського кодексу України встановлює загальний порядок укладання господарських договорів.
Зазначеною нормою права встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при укладенні договору оренди земельної ділянки від 27.10.2008р. не заперечував проти умов договору, зокрема викладених в п. 10.2 договору, а навпаки, звертаючись до Севастопольської міської ради з листом № 34 від 05.08.2008р. з власної ініціативи взяв на себе зобов'язання у добровільному порядку сплачувати орендну плату, починаючи з 14.06.2006р.
Оскільки протокол розбіжностей сторонами не складався та не підписувався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент укладення договору сторонами було досягнуто згоди з усіх умов вказаного договору, зокрема, з оскаржуваного пункту, який визначено на розсуд сторін, погоджений ними та є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не є наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони домовились укласти договір оренди земельної ділянки від 27.10.2008р. у певній формі, узгодили її умови, уповноважені особи підписали договір і скріпили його печатками, а сторони приступили до їх виконання, зокрема, відповідач передав позивачу об'єкт оренди.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, зважаючи на те, що рішення Севастопольської міської ради № 4138 від 14.12.2005р. та № 5133 від 10.09.2008р., на підставі яких було укладено договір оренди земельної ділянки від 27.10.2008р., не оскаржено в судовому порядку, отже є чинними та обов'язковими до виконання, беручи до уваги те, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування того, що його волевиявлення при укладенні вказаного договору оренди землі не було вільним та не відповідало внутрішній волі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положення п. 10.2 договору на власний розсуд сторін були узгоджені щодо того, з якого саме періоду позивач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату.
Також слід зазначити, що частина 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Враховуючи вище викладене та норми діючого законодавства, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини надали змогу сторонам на основі вільного волевиявлення узгодити положення оспорюваного договору, яке було обов'язковою умовою для надання відповідачем згоди на продовження строку для укладення договору оренди, а отже і для оформлення позивачем його права на оренду і відповідне користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції позивач, не довів вимоги своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 02.08.2010 року по справі № 36/220 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” до Севастопольської міської ради визнання недійсним п. 10.2 договору оренди земельної ділянки від 27.10.2008 року. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Петрол” - без задоволення.
2. Справу № 36/220 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)