01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 39/105
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.07.2010
у справі № 39/105 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерветмед" ЛТД
про стягнення 303324,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Пластфарма” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерветмед” ЛТД (відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 303324,00 грн., заподіяних останнім внаслідок невиконання ним зобов'язань відповідно до договору оренди цеху медичних препаратів № 2712/05 від 27.12.2005, які складаються з 292500,00 грн. штрафних санкцій, 5824,00 грн. витрат на транспортування та 5000,00 грн. витрат по сплаті третейського збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Пластфарма” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 05.07.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.09.2010.
Оскільки в судове засідання 23.09.2010 не з'явилися представники сторін, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 05.10.2010.
Сторони в судове засідання 05.10.2010 повноважних представників не направили вдруге, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2010 та 23.09.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ „Пластфарма”, неявка представників сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2005 року між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено договір оренди цеху медичних препаратів № 2712/05 (а.с. 15-17), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування адміністративні і виробничі приміщення цеху медичних препаратів загальною площею 375, 2 м кв. (план приміщень додається) та технологічне обладнання згідно з переліком, зазначеним у додатку 1 (надалі -Майно) (п.1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору оренди вбачається, що приміщення, які передаються в оренду, являють собою частину будинку, що розміщений за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 52-В .
Відповідно до п. 4.1 договору оренди місячна орендна плата встановлена у розмірі 16980,00 грн., яка підлягає сплаті до 5 числа наступного місяця згідно з рахунками -фактурами.
Додатковою угодою № 1 від 25.07.2006 до договору оренди сторони погодили, що з 01.08.2006 площа орендованих адміністративних і виробничих приміщень цеху медичних препаратів буде становити 103,9 м кв., а місячна орендна плата - 1470,00 грн.
Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання представниками сторін договору оренди та акту приймання -передачі (п. 3.2 договору).
Термін дії договору: з моменту передачі майна, що орендується, за актом приймання-передачі до 31.12.2006 (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору, відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове платне користування адміністративні і виробничі приміщення цеху медичних препаратів загальною площею 375, 2 м кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 52-В та технологічне обладнання згідно з переліком, зазначеним у додатку 1. Факт передачі підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання -передачі майна від 03.01.2006 (а.с. 21).
Спір між сторонами виник, оскільки на думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем умов договору оренди, зокрема, ненадання позивачу доступу до вищевказаних орендованих на підставі договору приміщень, він поніс збитки на загальну суму 303324,00 грн., які полягали у сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю „Портфарм” 292500,00 грн. штрафних санкцій та 5824,00 грн. витрат на транспортування за договором поставки № 2211 від 22.11.2006 та 5000,00 грн. витрат по сплаті третейського збору, що підтверджується рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Українська спілка правників” від 09.06.2009 у справі № 05/09 за позовом ТОВ ”Портфарм” до ТОВ „Пластфарм” про стягнення заборгованості, а також платіжними дорученнями № 33, 34, 35 від 07.09.2009 на загальну суму 303324,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 22.11.2006 між позивачем (покупцем) та ТОВ „Портфарм” (постачальником) було укладено договір поставки № 2211 (а.с. 23-25), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість та ціна яких визначена специфікацією, яка є невід'ємною частиною вказаного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору поставки поставка товару здійснюється відповідно до поданої позивачем та погодженої постачальником специфікації за місцезнаходженням покупця, а саме: м. Львів, вул. Промислова, 50/52.
Пунктом 4.2 Договору поставки сторони визначили загальну вартість товару в сумі 1950000,00 грн.
У випадку відмови покупця (позивача) приймати товар, або коли останній не створить належних умов для розвантаження товару, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 15% від вартості Товару, а також витрати по перевезенню вантажу (п. 9.4 договору).
28.11.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Портфарм” здійснило для позивача поставку 1500000 шт. ін'єкційних флаконів на суму 1950000,00 грн. за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, проте позивач не зміг розвантажити та прийняти цей товар, у зв'язку з відсутністю допуску до орендованих ним у відповідача приміщень.
На підтвердження факту недопуску позивача до орендованих на підставі договору оренди приміщень, позивач посилається на акт від 29.11.2006 (а.с. 29), який був підписаний представниками позивача (голова комісії - Ю.А. Величко, члени комісії - Б.І. Білінський, І.М. Олійник) за участю ПП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_2. Так, у даному акті зазначено, що 28-29.11.2006 силами працівників ТзОВ „Пластфарма” було вжито заходів щодо розвантаження та прийняття поставленого товару…дана операція не була здійснена внаслідок відсутності доступу до складських приміщень, які знаходяться у м. Львові по вул. Промисловій, 50-52.
Враховуючи, що предметом спору в даній справі є вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого умовами договору оренди, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що доведенню у даній справі підлягають факти невиконання або неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого умовами договору оренди, зокрема, факт недопуску відповідачем позивача саме в орендоване останнім приміщення згідно договору оренди.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату .
Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Цивільний кодекс України передбачає відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору (ст. ст. 611, 623 цього Кодексу) та позадоговірної шкоди (гл. 82 цього Кодексу).
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Як вже зазначалося вище, акт приймання - передачі майна від 03.01.2006 підтверджує факт передачі відповідачем та прийняття позивачем у відповідності до умов договору оренди в тимчасове платне користування адміністративних і виробничих приміщень цеху медичних препаратів загальною площею 375, 2 м кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 52-В та технологічне обладнання згідно з переліком, зазначеним у додатку 1. Вказаний акт від 03.01.2006 не містить будь-яких зазначень щодо обмеженого доступу позивача до орендованого приміщення.
Слід зазначити, що акт приймання -передачі (повернення) від 31.07.2006 (а.с. 22), також не містить будь - яких зазначень щодо обмеженого доступу позивача до приміщення, яке залишилось у тимчасовому платному користуванні останнього відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.07.2006 до договору Оренди.
Крім того, в матеріалах справи наявні акти здачі -приймання виконаних робіт (наданих послуг) до договору оренди цеху медичних препаратів № 2712/05 від 27.12.2005 за період січень - грудень 2006, який, між тим, включає 28-29 листопада 2006 - дати, коли за твердженням позивача його не було допущено до орендованих за договором оренди приміщень. Зі змісту актів вбачається, що послуги оренди майна згідно наведеного договору оренди у вказаний період були надані відповідачем позивачу та сторони взаємних претензій одна до одної не мають. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (а.с. 69-80).
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивача на акт від 29.11.2006, який на його думку підтверджує факт недопуску позивача до орендованих на підставі договору оренди приміщень, так як вбачається з даного акта, він був складений та підписаний комісією у складі представників позивача для з'ясування причин неможливості розвантаження та прийняття поставлених товарів за договором № 2211 від 22.11.2006, тоді як представники відповідача не приймали участь у складанні даного акту, а доказів належного повідомлення останніх про час та місце роботи вказаної комісії позивачем не надано.
Зі змісту акта від 29.11.2006 вбачається, що розвантаження та прийняття поставленого товару не було здійснено внаслідок відсутності доступу до складських приміщень, які знаходяться у м. Львові по вул. Промисловій, 50-52. Також, договором поставки передбачено поставку товару постачальником (ТОВ „Портфарм”) за місцезнаходженням покупця (позивача) : м. Львів, вул. Промислова, 50/52. Тоді, як матеріали справи свідчать, що приміщення, орендоване позивачем у відповідача за договором оренди, знаходиться за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 52- В.
Позивачем не було доведено, що два вищезазначені приміщення являються одним і тим же приміщенням або перше наведене приміщення являється частиною останнього наведеного приміщення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належним чином не доведено факт невиконання або неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого умовами договору оренди, зокрема, факт недопуску відповідачем позивача саме в орендоване останнім приміщення згідно договору оренди.
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Пластфарма” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю „Пластфарма” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Пластфарма” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 - без змін.
Матеріали справи № 39/105 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді