Справа № 640/18703/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
18 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
12.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційний сум № 45 від 20 березня 2020 року, згідно яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІ групи, яке виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 08.02.2019, що підтверджується довідкою до акту огляду, а тому вважає, що відмовляючи йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України діяло всупереч вимогам чинного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 р. позов задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційний сум № 45 від 20 березня 2020 року, згідно яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі, визначеному законодавством, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
На обгрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала виплату такої допомоги, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Відтак, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов'язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах та з 28.06.1988 звільнено зі строкової військової служби.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 768642 від 08.02.2019 року позивачу безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку поранень та захворювань від 16.01.2019 року №96 встановлено, що травма, поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги.
Рішенням, оформленим протоколом № 45 від 20.03.2020, комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової ОСОБА_1 , оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 08.02.2019 року.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Однак, з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Відтак, статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діяла на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18.
Задовольняючи частково позовні вимоги шляхом зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали та вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі, визначеному законодавством, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Міністерство оборони України не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, комплектності поданих позивачем документів задля отримання допомоги.
Так, як було встанолено судом першої інстанції, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 08 лютого 2019 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою через відповідний військовий комісаріат, надавши документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975, зокрема:
витяг з протоколу засідання ВЛК від 16.01.2019 року № 96 про встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання та причини і обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва);
документ, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв, а також копію посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_1 ;
довідку до акта огляду МСЕК;
копію військового квитка НОМЕР_2 ;
довідку, видану ТВО військового комісара, про проходження позивачем військової служби в період з 11.05.1980 по 23.06.1982.
Однак, дійсно у жодному з вказаних документів та/або в інших документах, які містяться в матеріалах цієї справи, не зазначено вид військової служби, яку проходив позивач.
Разом з тим, системний аналіз викладених вище правових норм свідчить, що законодавством врегульовано порядок набуття права на отримання одноразової грошової допомоги особами, які звільнені з військової служби, та яким установлено інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, вирішення питання щодо призначення відповідної грошової допомоги віднесено до компетенції Міністерства оборони України, яка ним реалізується шляхом прийняття рішення за результатами повного та всебічного аналізу всіх документів, поданих заявником, перевірки їх комплектності та встановлення виду військової служби, яку проходила особа.
Водночас, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України № 45 від 20.03.2020 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, через те, що інвалідність йому встановлено понад трьохмісячний термін після звільнення зі строкової військової служби.
Суд першої інстанції зазначив, що у спірному рішенні, оформленому вказаним вище протоколом, відповідачем не зазначено жодного документа, яким би встановлювався вид військової служби, з якої позивача було звільнено, не наведено жодного аргументування з цього приводу, не проаналізовано документів, які були ним подані, не здійснено їх комплексної оцінки та аналізу відповідних законодавчих приписів, зокрема всіх тих, що викладені судом вище, через що скерував до відповідача повторно розглянути матеріали позивача.
Отже, даним висновоком суд першої інстанції не приймав рішення щодо призначення позивачу спірної допомоги, чим спростовуються головні доводи апеляційної скарги щодо перебирання суду на себе вирішення такого питання та втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
Всі інші доводи апеляційної скарги стосуються виключно дискреційних повноважень відповідача, які він має здійснити під час виконання цього судового рішення, зокрема під час повторного розгляду матеріалів та вирішення питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року № 975.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 р. - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк