01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.09.2010 № 45/85-6/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”: Яковенко П.А. - представник за довіреністю,
від Головного управління юстиції у місті Києві: Філіповська Т.М. - представник за довіреністю,
від Головного управління Державного казначейства України в місті Києві: Онашко Є.М. - представник за довіреністю,
від Державного казначейства України: представник не з'явився,
від Міністерства юстиції України: представник не з'явився,
від Департаменту державної виконавчої служби України: Рублевська Н.П. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2010
у справі № 45/85-6/100 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до 1.Головного управління юстиції у місті Києві, 2. Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, 3. Державного казначейства України
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України
про стягнення 4376497,06 грн.
В лютому 2008 року позивач звернувся з позовом про стягнення з Головного управління юстиції у місті Києві 43764997,06 грн. шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст.16, 22, 1172 ЦК України, ст.86 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст. 1, 12, 38, 49, 54, 61, 64, 82 ГПК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції було порушено та незаконно змінено порядок виконання рішення господарського суду м.Києва від 23.12.2004р. по справі №35/464 та безпідставно стягнуто з рахунків позивача грошові кошти в сумі 43764997,06 грн.
Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2010р. у справі №45/85-6/100 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права - ст.ст.1166, 1173 ЦК України, ст.ст.47, 34, 38, 43 ГПК України.
Відповідачами та третіми особами не надано відзивів на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м.Києва від 23.12.2004р. по справі 35/464, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України 29.06.2005р., задоволено позов ТОВ „Нафтогазенерго» до ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та присуджено до стягнення 7628611,04 грн. основного боргу, 2107911,08 грн. штрафних санкцій, 2550,00 грн. витрат по сплаті держмита та 111,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.12-19)..
В подальшому, Господарським судом м.Києва 14.07.2005р. видано наказ про стягнення з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” на користь ТОВ „Нафтогазенерго” 7628611,04 грн. основного боргу, 2107911,08 грн. штрафних санкцій, 2550,00 грн. витрат по сплаті держмита та 111,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (додаток 1 арк.9).
20.07.2005 р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 14.07.2005 р. по справі № 35/464 про примусове стягнення з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 9739183,53 грн. та встановлено строк для добровільного виконання до 25.07.2005 р.. У цій же постанові позивача повідомлено, що при невиконанні рішення в наданий строк з позивача буде стягнуто виконавчий збір в сумі 973918,35 грн. (т.1 а.с.20).
25.08.2005р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 380185,50 грн. (додаток 1 арк.78)
Платіжним дорученням № 309 від 25.08.2005р. виконавчий збір в розмірі 380185,50 грн. було перераховано до Державного бюджету України (додаток 1 арк.76).
З меморіальних ордерів від 01.09.2005 р. № 14, від 01.09.2005 р. № 1740/6-2, від 01.09.2005 р. № 15, від 01.09.2005 р. № 14, від 29.08.2005 р. № 1740/6 вбачається, що з позивача було стягнуто 10313825,62 грн. (т.1 а.с.21-27).
02.09.2005 р. державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» виконавчого збору в розмірі 631751,41 грн. (додаток 1 арк.148).
16.09.2005 р. державним виконавцем було винесено постанову, якою було внесено зміни до постанови від 02.09.2005 р. про стягнення з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” виконавчого збору в розмірі 631715,41 грн., змінивши вислів «виконавчого збору в розмірі 631754,41 грн.» на «виконавчий збір в розмірі 336456,01 грн.» (додаток 1 арк.184).
З викладеного випливає, що з позивача в порядку виконання наказу Господарського суду м.Києва від 14.07.2005 р. по справі № 35/464 було стягнуто 14115680,59 грн., а не 9 736 522,12 грн., тоді як саме останню суму слід було стягнути за вказаним наказом.
Спірні правовідносини виникли, як стверджує позивач, внаслідок незаконних дій державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції щодо зайво стягнутих коштів в сумі 4 376 497,06 грн., чим заподіяно йому шкоду.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, зазначає наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З даної правової норми випливає, що юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Лише за наявності зазначених вище обставин особу може бути притягнуто до відповідальності за заподіяння шкоди.
Порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.№606-ХІУ.
В розумінні ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Виходячи з того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, і стягнення коштів здійснюється в рамках виконавчого провадження, предметом оскарження можуть бути дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, які здійснюють звернення стягнення на майно.
У той же час, чинним процесуальним законодавством встановлений окремий порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, що передбачений ст. 121-2 ГПК України, і полягає у поданні відповідної скарги в рамках господарської справи, на виконання рішення у якій відкрито виконавче провадження.
Належним доказом наявності в діях органів державної виконавчої служби складу цивільного правопорушення є ухвала суду, прийнята за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем відповідної скарги в рамках господарської справи, на виконання рішення у якій відкрито виконавче провадження, а також ухвала суду, якою визнано протиправними дії державного виконавця.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Стосовно тверджень апелянта про те, що 05.07.2006р. грошові кошти в розмірі 10 313 825,62 грн. підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби міста Києва були перераховані ПП „Івенто-2005” згідно підроблених наказів господарського суду Львівської області, колегія суддів зазначає наступне.
З листа позивача №31/10-9462 від 06.09.2010р. вбачається, що 05.09.2005р. Генеральною прокуратурою України за його заявою порушена кримінальна справа №49-1698 за фактом замаху на заволодіння грошовими коштами ДК „Газ України” в особливо великих розмірах шляхом обману та підроблення документів.
Разом з тим, на початку липня 2006р. грошові кошти ДК „Газ України”, акумульовані на рахунку в Управлінні державного казначейства в м.Києві (на які слідчим було накладено арешт в рамках кримінальної справи №49-1698), на підставі платіжних доручень ДВС у м.Києві були перераховані на рахунок ПП „Івенто-2005”. 06.12.2006р. за даним фактом порушено кримінальну справу.
01.03.2010р. на адресу позивача надійшов лист Головного управління слідчого управління в м.Києві, яким повідомлено, що кримінальна справа №49-1698, порушена 05.09.2005р. генеральною прокуратурою України за ознаками злочинів, передбачених ст.15, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, 08.05.2007р. генеральною прокуратурою України закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто в зв'язку з відсутністю складу злочину.
Кримінальна справа №50-4502, порушена за фактами підроблення і використання завідомо підроблених документів, а саме: наказів господарського суду Львівської області від 15.06.2006р. №№4/59-22/7 та постанов про відкриття виконавчих проваджень ВПВР ДДВС МЮУ №№328/6, 327/6 від 03.07.2006р., за ознаками злочинів, передбачених ч.1 та 3 ст.358, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, знаходиться в провадженні слідчого управління ГУМВС України в м.Києві.
Однак, як свідчать матеріали справи, слідство по даній кримінальній справі не закінчено.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що доказом наявності збитків, завданих злочином, є вирок суду чи постанова про закриття провадження у кримінальній справі по нереабілітуючим обставинам, якими встановлюються винні особи у скоєнні злочину.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою (ст.28 КПК України).
Щодо посилань апелянта на те, що на сьогоднішній день рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2004р. по справі №35/464, на виконання якого і було стягнуто вищезазначені грошові кошти, є скасованим, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м.Києва від 11.01.2006р. по справі №35/464 заяву ДК „Газ України” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2004р. по даній справі скасовано. У позові ТОВ „Нафтогазенерго” відмовлено.
Дане рішення від 11.01.2006р. Київський апеляційний господарський суд своєю постановою від 25.04.2006р. залишив без змін (т.2 а.с.33-35).
Колегія суддів, з цього приводу вважає за необхідне роз'яснити позивачу зміст ст.122 ГПК України, відповідно до якої, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо не приведені у виконання рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року у справі №45/85-6/100 залишити без змін.
3. Матеріали справи №45/85-6/100 направити до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
05.10.10 (відправлено)