01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 7/259
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Максурова Т.Г. - довіреність №151 від 24.09.2010 р.
Франчук А.В. - довіреність № 225 від 28.10.2010 р.
від відповідача - Гайдак Н.О. - довіреність від 14.07.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантібо”
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.07.2010
у справі № 7/259 ( .....)
за позовом Акціонерного товариства "Хімфарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантібо”
про стягнення 64366,80 дол.США
До Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантібо” (далі - ТОВ “Сантобіо”, відповідач) 64 366,80 доларів США звернулось Акціонерне товариство “Хімфарм” (далі - АТ “Хімфарм”, позивач).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Контрактом № 2/3/4921 від 15.03.2007р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 38 584,14 дол. США.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 38 584,14 дол. США - боргу, 6 366,38 дол. США - індексу інфляції, 1 474,65 дол. США - 3 % річних, 17 941, 63 дол. США - пені, а також понесені ним по справі судові витрати - 643,67 дол. США - державного мита, 236, 00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому, до винесення рішення позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в які просить стягнути з відповідача на свою користь борг в розмірі 38 584,14 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 305 624, 97 грн., 20 411,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 161 675, 53 грн. - пені, 1 677, 62 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 13 288,43 грн. - 3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати - 643,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 5 098,51 грн., 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. у справі № 7/259 позов задоволений повністю. Вирішено стягнути з ТОВ “Сантобіо” на користь АТ “Хімфарм” - 38 дол. США 14 центів, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 305 624 грн. 97 коп. - боргу, 20 411 дол. США 00 центів, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 161 675 грн. 53 коп. -пені, 1 677 дол. США 62 центи, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 13 288 грн. 43 коп. - 3% річних, 643 дол. США 67 центів, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 5 098 грн. 51 коп., - державного мита, 236 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач вважає господарський суд першої інстанції приймаючи рішення по справі неповно з'ясував обставини, що мають значення та не довів обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права.
В скарзі зазначено, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності представника відповідача при цьому не повідомивши його про дату, час та місце її розгляду. Також не прийнято до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач апеляційні вимоги не визнав, зазначив, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з'ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення - без змін.
Ухвалою від 13.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 29.09.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/12 від 29.09.2010 р. в зв'язку із зайнятістю судді Рєпіної Л.О. у розгляді справ у складі іншої судової колегії для розгляду справи № 7/259 призначено колегію у складі головуючого-судді Кондес Л.О., суддів Куровського С.В. (суддя-доповідач), Нєсвєтової Н.М.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
15 березня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Контракт № 2/3/4921 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов'язаний продавати відповідачу продукцію, асортимент та ціна якої вказана в п. 1.1, а відповідач зобов'язався приймати її та оплачувати на умовах договору.
Кількість продукції, що продається, строки її поставки та оплати вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Датою поставки продукції вважається дата оформлення ВМД в державі відповідача (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата продукції здійснюється не пізніше 160 днів з моменту відвантаження продукції позивачем.
Право власності на продукцію переходить в момент оформлення митних документів (п. 4.3 Договору).
На виконання умов Договору позивач протягом червня 2007 року -липня 2008 року поставив відповідачу продукцію, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідач зобов'язання по Договору в повній мірі не виконав, не сплатив позивачу за поставлену продукцію, заборгувавши тим самим позивачу 38 584,14 дол. США.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 38 584,14 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 305 624, 97 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 8.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 20 411,00 дол. США.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
В пункті 8.2. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з транспортування природного газу у строки, зазначені у п. 6.4. Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 20 411,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ становить 161 675, 53 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1 677,62 дол. США - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 677,62 дол. США - 3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
З посиланням відповідача про те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судова колегія не погоджується, оскільки в матеріалах справи наявні зворотні поштові повідомлення про направлення відповідачу ухвали про порушення позовного провадження за двома адресами. Відповідно до вказаних поштових повідомлень обидва примірника ухвали були отримані, про що свідчать підписи уповноважених осіб.
Ухвала від 14.06.2010 р. про відкладення розгляду справи, відповідно до штампу на звороті ухвали також були надіслані всім сторонам у справі.
Пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” (в редакції станом на 29.06.2008 р.) передбачено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Відмітки зроблені на звороті ухвал Господарського суду міста Києва у даній справі відповідають вимогам вказаної вище інструкції.
Крім того в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що свідчить про його обізнаність про дату час та місце розгляду справи.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, судова колегія зазначає таке:
Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача по суті спору і відсутні також заяви про сплив строку позовної давності, тому суд першої інстанції не мав підстав для його застосування.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому, суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сантібо” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. в справі № 7/259 - без змін.
Справу № 7/259 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
07.10.10 (відправлено)