П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5338/24
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
повний текст судового рішення
складено 25.09.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах, а саме: 01.10.2009 року - 20.06.2012 року - державний виконавець Корабельного, Центрального відділів державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції; 21.06.2012 року - 29.09.2016 року - державний адміністратор відділу державних адміністраторів та забезпечення їх діяльності облдержадміністрації; 30.09.2016 року - 14.03.2017 року - головний спеціаліст відділу з питань організації надання адміністративних послуг Миколаївської обласної державної адміністрації; 09.10.2017 року - 10.08.2022 року - головний спеціаліст відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області; 11.08.2022 року - 30.01.2023 року - начальник відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області;
- зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області перерахувати вислугу років в Службі судової охорони відповідно до п.5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-2 від 18.11.2021 року, та зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки, час попередньої роботи в державних органах, а саме: 01.10.2009 року - 20.06.2012 року - державний виконавець Корабельного, Центрального відділів державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції; 21.06.2012 року - 29.09.2016 року - державний адміністратор відділу державних адміністраторів та забезпечення їх діяльності облдержадміністрації; 30.09.2016 року - 14.03.2017 року - головний спеціаліст відділу з питань організації надання адміністративних послуг Миколаївської обласної державної адміністрації; 09.10.2017 року - 10.08.2022 року - головний спеціаліст відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області; 11.08.2022 року - 30.01.2023 року - начальник відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 року №1052/0/15-19, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» позивач має право на зарахування до його вислуги років, яка надає право на встановлення надбавки за стаж служби і надання додаткової оплачуваної відпустки, час його попередньої роботи в державних органах. Проте, відповідач відмовив йому у зарахуванні до стажу служби попередні періоди роботи у державних органах.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
ОСОБА_1 з 15.01.2024 року проходить службу у територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області.
З 29.04.2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста (з питань запобігання та виявлення корупції) територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, присвоєно спеціальне звання - майор Служби судової охорони.
05.06.2024 року позивач подав рапорт про зарахування його попередньої роботи в державних органах до вислуги років у Службі судової охорони час, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зокрема, позивач просив зарахувати до вислуги років у Службі судової охорони періоди його попередньої роботи в державних органах на таких посадах:
- 01.10.2009 року - 20.06.2012 року - державний виконавець Корабельного, Центрального відділів державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції;
- 21.06.2012 року - 29.09.2016 року - державний адміністратор відділу державних адміністраторів та забезпечення їх діяльності облдержадміністрації;
- 30.09.2016 року - 14.03.2017 року - головний спеціаліст відділу з питань організації надання адміністративних послуг Миколаївської обласної державної адміністрації;
- 09.10.2017 року - 10.08.2022 року - головний спеціаліст відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області;
- 11.08.2022 року - 30.01.2023 року - начальник відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
Листом від 05.06.2024 року №45.06-339 відповідач відмовив у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони час роботи в державних органах, у зв'язку з відсутністю підстав.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання, яке має бути застосовано при вирішенні даного спору.
Відповідно до ч.1 ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Згідно з ч.2 ст.162-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Статтею 164 Закону «Про судоустрій і статус суддів» установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.
Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (п.2 ч.1 ст.164 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 року №1052/0/15-19.
Пункт 5 розділу І Положення №1052/0/15-19 містить наступні положення:
- час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах;
- стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки;
- до стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
Аналіз змісту п.5 розділу І Положення №1052/0/15-19 свідчить про те, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховуються як час проходження служби безпосередньо у Службі, так і періоди іншої роботи, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-XIІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Пунктом «и» ч.1 ст.17 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
У свою чергу, абзацом 12 п.1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Системний аналіз положень п.5 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони та пункту «и» частини 1 статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393 дає підстави дійти висновку, що попередня робота особи в державних органах може бути зарахована до її стажу в Службі судової охорони, якщо ця особа перейшла на службу до Служби судової охорони на ті посади середнього або вищого складу, які визначені переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
На виконання вимог пункту «и» частини 1 статті 17 Закону №2262-XII, абзацу 12 пункту 1 Постанови №393, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 року №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 року №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв'язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:
« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;
2. Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.»
Таким чином, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 року №454 (зі змінами) перелік посад, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.
Саме на цьому переліку ґрунтується позиція відповідача про відсутність у позивача права на зарахування до стажу в Службі судової охорони періодів його попередньої роботи в державних органах, оскільки позивач не проходить службу в центральному органі управління Служби судової охорони.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив лише з того, що посада, на якій позивач проходить службу в Службі судової охорони, віднесена до посад середнього складу, і попередні періоди роботи позивача з 01.10.2009 року по 30.01.2023 року відносяться до роботи на посадах державної служби, а тому відповідач протиправно не зарахував ці періоди до стажу служби позивача у Службі судової охорони.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення таким вимогам в повній мірі не відповідає, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав відповіді на ключове питання даного спору, а саме:
- Чи обмежується право особи на зарахування часу роботи в державних органах до стажу служби в Службі судової охорони, якщо така особа проходить службу на посаді середнього або вищого складу в Службі судової охорони, яка не передбачена переліком посад, затвердженим Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519?
Надаючи відповідь на дане питання, колегія суддів вважає, що фактичне надання наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 року №454 (зі змінами) такого права лише тим особам, які проходять службу на посадах середнього та вищого складу в центральному органі управління Службі судової охорони, є дискримінаційним по відношенню до тих осіб, які проходять службу на посадах середнього та вищого складу в територіальних підрозділів цієї Служби.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція; ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.97) користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
До того ж у Протоколі №12 до Конвенції (ратифіковано Законом №3435-IV (3435-15) від 09.02.2006 року) закріплено, що здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою; ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою (ст.1).
Забезпечення дотримання адміністративними судами конституційно-правового принципу заборони дискримінації передбачено п.7 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Колегія суддів зазначає, що ні Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, ні будь-які інший нормативний акт, не містять в собі норм, які б ставили в залежність право особи на встановлення надбавки за стаж служби та надання додаткової оплачуваної відпустки, від того, в центральному чи в територіальному органі Служби судової охорони ця особа проходить службу.
Колегія суддів погоджується з позивачем, що періоди, які він просив зарахувати до стажу служби в Службі судової охорони, а саме: 01.10.2009 року - 20.06.2012 року - державний виконавець Корабельного, Центрального відділів державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції; 21.06.2012 року - 29.09.2016 року - державний адміністратор відділу державних адміністраторів та забезпечення їх діяльності облдержадміністрації; 30.09.2016 року - 14.03.2017 року - головний спеціаліст відділу з питань організації надання адміністративних послуг Миколаївської обласної державної адміністрації; 09.10.2017 року - 10.08.2022 року - головний спеціаліст відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області; 11.08.2022 року - 30.01.2023 року - начальник відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, відносяться до посад державної служби, і цей факт не заперечується відповідачем.
Також не заперечується і той факт, що маючи спеціальне звання - майор Служби судової охорони, позивач проходить службу на посаді середнього складу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що не може вважатися правомірною відмова відповідача у зарахуванні часу роботи позивача на вищевказаних посадах державної служби до стажу служби в Службі судової охорони лише з підстав того, що позивач проходить службу не в центральному органі управління Службі судової охорони і його посада не передбачена наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 року №454 (зі змінами), оскільки така відмова носить дискримінаційний характер і ставить у нерівне становище осіб, які проходять службу в територіальних органах Служби судової охорони на посадах середнього та вищого складу, у порівнянні з особами, які проходять службу у центральному органі управління Службі судової охорони на посадах аналогічної категорії.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», неодноразово зазначав про те, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності - в даному випадку це відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу, який би забезпечував рівні права для посадових осіб середнього та вищого складу територіальних органів Служби судової охорони та центрального органу управління цієї Службі.
Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пункту "и" часини 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ, то держава, в даному випадку в особі відповідача, безпідставно відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань не зарахувала до його стажу періоди попередньої служби у державних органах.
Аналогічні правові підходи також застосовані Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 року у справі №1740/2508/18, від 20.09.2019 року у справі №813/904/15, від 18.11.2019 року №813/5876/15.
Підсумовуючи все вищенаведене, та надаючи відповідь на ключове питання даного спору, колегія суддів приходить до висновку, що проходячи службу на посаді середнього складу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, позивач має право на зарахування часу його попередньої роботи в державних органах до стажу служби в Службі судової охорони, що дає право на встановлення надбавки за стаж служби в Службі судової охорони та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги є належними та ефективними способами судового захисту прав та інтересів позивача, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав відповіді на основне питання для правильного вирішення даного спору, проте прийняв вірне за своєю суттю рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ч.4 ст.317 КАС України підлягає зміні в частині підстав для задоволення позову.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - змінити в частині підстав для задоволення позову.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька