П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33862/24
Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,
повний текст судового рішення
складено 06.11.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС), в якому просила: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення ГУДПС №1252/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року, у зв'язку із чим поновити з 30.09.2024 року її реєстрацію у якості платника Єдиного податку.
05.11.2024 року надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУДПС №1252/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року на період до набрання законної чинності рішення у судовій справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нею не надано суду будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує саме очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У той же час, забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що підставою для зупинення дії оскаржуваного рішення заявниця визначає очевидну його протиправність, тобто обставини, пов'язані з вимогами позивачки щодо протиправності рішення, що є предметом доказування у даній справі.
Колегія суддів наголошує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Тобто, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №826/7496/18, від 20.01.2021 року у справі №ЗПП/320/23/20.
Апеляційний суд зазначає, що забезпечення позову та обґрунтування його застосування повинно бути пов'язано саме з предметом позову. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
При цьому, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, позивачкою не надано суду будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує саме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Більш того, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року по даній справі адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУДПС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - частково задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУДПС №1252/15-32-24-07-21 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року. Зобов'язано ГУДПС поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01.10.2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст.316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 248, 321, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук