П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10399/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
03 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивача з 19.12.2022 року з урахуванням заробітної плати за період з квітня 1993 року по березень 1998 року в повному обсязі;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 19.12.2022 року з урахуванням заробітної плати за період з квітня 1993 року по березень 1998 року, яка визначена в архівних довідках № 216-11.1-33 від 23.03.2023 року та № 1949-Г-11.1-21 від 02.09.2022 року, виданих Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при нарахуванні його пенсії не в повному обсязі врахована заробітна плата за період з квітня 1993 року по березень 1998 року для обчислення коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць вказаного періоду, внаслідок чого пенсія нарахована в значно меншому розмірі.
На підтвердження отриманого доходу надано архівні довідки про заробітну плату від 02.09.2022 року № 1949-Г-11.1-21 та від 23.03.2023 року № 216-11.1-33. Однак пенсійний орган зарахував лише суми заробітку, з яких сплачено страхові внески.
Позивач вважає, що має право на розрахунок пенсії, виходячи з розміру усіє заробітної плати, оскільки сплата страхових внесків віднесена до обов'язку роботодавця, вплив на виконання якого позивач не мав.
Відповідно до відзиву ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що перевіркою обґрунтованості видачі та достовірності поданих відомостей встановлено розбіжності між первинними документами та довідкою від 02.09.2022 року №1948-Г-11.1-21, яка видана Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, в зв'язку з чим на підставі акту перевірки установою видано нову довідку про заробітну плату від 23.03.2023 року № 216-11.1-33. В довідці від 02.09.2022 року №1949-Г-11.1-21, яка видана Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради порушень не виявлено. В архівних довідках про заробітну плату в більшості місяців суми заробітної плати складаються із декількох сум. При опрацюванні актів зустрічної перевірки від 23.03.2023 року № 1500-1002-1/2483 та № 1500-1002-1/2484 в заробіток для обчислення пенсії враховані лише суми заробітку, з яких сплачено страхові внески згідно статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову. Зокрема, апелянт наголошує, що в заробіток для обчислення пенсії позивача враховані лише ті суми, з яких сплачено страхові внески.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечував проти її задоволення та просив залишити без змін оскаржуване рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому з 19.12.2022 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу 02.09.2022 року Департаментом архівної справи та діловодства було видано архівні довідки:
- № 1948-Г-11.1-21 в тому, що ОСОБА_1 працював в Балтському ТВБВ банку «Україна» (Балтське відділення Акціонерно-комерційного Агропромбанка «Україна» Одеської області) та зазначено його заробітну плату за період з 06.1992 року по 12.1997 року;
- № 1949-Г-11.1-21 в тому, що ОСОБА_1 працював в Балтському ТВБВ банку «Україна» (Балтське відділення Акціонерно-комерційного Агропромбанка «Україна» Одеської області) та зазначено його заробітну плату за період з 01.1998 року по 09.2001 року.
При цьому:
- відповідно до акту від 23.03.2023 року №1500-1002-1/2483, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 02.09.2022 року № 1948-Г-11.1-21 на ім'я ОСОБА_1 , виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, за період роботи з 01.06.1992 року по 31.12.1997 року в Балтському ТВБВ банку "Україна" зроблено висновок: виявлено розбіжності по довідці від 02.09.2022 року № 1948-Г-11.1-21 в червні 1992 року, рекомендовано замінити на нову. До відома: неможливо визначити з яких сум утримано внески до Пенсійного фонду;
- відповідно до акту від 23.03.2023 року №1500-1002-1/2484, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 02.09.2022 року № 1949-Г-11.1-21 на ім'я ОСОБА_1 , виданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, за період роботи з 01.06.1998 року по 30.06.2000 року в Балтському ТВБВ банку «Україна» зроблено висновок: розбіжностей не встановлено.
Також, позивачу Департаментом архівної справи та діловодства у зв'язку з висновками акту від 23.03.2023 року №1500-1002-1/2483 видано архівну довідку 216-11.1-33 від 23.03.2023 року (за змістом індентичну довідці від 02.09.2023 року № 1948-Г-11.1-21), відповідно до якої ОСОБА_1 працював в Балтському ТВБВ банку «Україна» (Балтське відділення Акціонерно-комерційного Агропромбанка «Україна» Одеської області) та зазначено його заробітну плату за період з 06.1992 року по 12.1997 року.
17.10.2023 року позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано заяву, в якій він просив здійснити перерахунок його пенсії з 19.12.2022 року, врахувавши заробітну плату за період з квітня 1993 року по березень 1998 року в повному обсязі з урахуванням сум авансу та інших виплат відповідно до актів від 23.03.2023 року №1500-1002-1/2483 та №1500-1002-1/2484.
У відповідь на зазначену заяву відповідачем надано лист від 08.11.2023 року № 36382-33381/Г-02/8-1500/23, в якому зазначено, що він отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислену при страховому стажі 39 років 10 місяців (враховано по 31.12.2021), середньомісячній заробітній платі 23060,20 грн (коефіцієнт заробітку 1,88451), визначеній за періоди з 01.04.1993 по 31.03.1998 згідно довідок про заробітну плату та з 01.07.2000 по 31.12.2021 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.06.2023 становить 9687,89 грн, де: розмір пенсії за віком 9185,57 грн; доплата за 4 роки понаднормового стажу 83,72 грн; пенсія за особливі заслуги перед Україною 418,60 грн.
В архівних довідках про заробітну плату від 02.09.2022 № 1949-Г-11.1-21 та від 23.03.2023 № 216-11.1-33 в більшості місяців суми заробітної плати складаються із декількох сум.
При опрацюванні актів зустрічної перевірки від 23.03.2023 в заробіток для обчислення пенсії враховані лише суми заробітку, з яких сплачено страхові внески, відповідно до статті 41 Закону.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у врахуванні всіх сум заробітної плати, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058, згідно якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ст.106 Закону №1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) передбачено, що до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідно до обставин даної справи, відповідачем не враховано заробітну плату позивача за період з квітня 1993 року по березень 1998 року у зв'язку з тим, що з особових рахунків неможливо встановити, з яких сум були сплачені внески до Пенсійного фонду.
Позивач на вимогу пенсійного органу надав архівні довідки про заробітну плату від 02.09.2022 року № 1949-Г-11.1-21 та від 23.03.2023 року № 216-11.1-33.
В той же час, відповідачем зазначено, що з сум заробітку, які вказані в особових картках та відображені у довідках від 02.09.2022 року № 1948-Г-11.1-21 та № 1949-Г-11.1-21 та від 23.03.2023 № 216-11.1-33 не було сплачено страхові внески з усіх сум.
Так, пенсійний орган не заперечуючи факт отримання позивачем заробітної плати у вказаному розмірі, обґрунтовує відмову виключно допущеними порушеннями з боку роботодавця в частині відрахування загальнообов'язкових страхових внесків.
Однак, несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач мав право на урахуванням заробітної плати за період з квітня 1993 року по березень 1998 року в повному обсязі при обрахунку йому розміру пенсії.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 квітня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко