06 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 759/17396/23
Провадження № 22-ц/824/13521/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 06 грудня 2024 року
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Білінським Богданом Петровичем, на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Горбенко Н.О. 24 квітня 2024 року, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 325 346, 17 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн., 5 000,00 грн. вартості проведення оцінки вартості матеріального збитку, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі фактично користувався автомобілем BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого з липня 2020 року до серпня 2022 року був його брат - ОСОБА_3 .
Вказав, що 16 липня 2021 року він рухався на автомобілі BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , лівою смугою траси М-01 Київ-Чернігів. В той час, автомобіль Ford Siera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду нього, почав гальмувати, увімкнувши сигнал аварійної зупинки автомобіля, зупинився в лівій крайній частині дороги. Задля уникнення аварійно-небезпечної ситуації, враховуючи жвавий дорожній потік справа, він змушений був зупинитись за автомобілем Ford Siera.
За декілька секунд після того, автомобіль Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснив сильний удар в задню частину належного йому автомобіля, шо призвело до інерційного зіткнення з автомобілем Ford Siera, що знаходився попереду та самовільного виїзду на зустрічну смугу.
ОСОБА_2 є власником автомобіля Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та особою, яка здійснювала керування вказаним транспортним засобом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 138810, 16 липня 2021 року о 14 год. 10 хв. на а/д М-017 кілометр Київ-Чернігів водій ОСОБА_2 керував автомобілем Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був неуважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду, внаслідок чого цей автомобіль інерційно здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Siera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого останнє авто інерційно здійснило зіткнення з транспортним засобом Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_2 порушив п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.
Отже, 16 липня 2021 року ОСОБА_2 був неуважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, чим порушив п. 2.3б, 12.1, 13,1 Правил дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів інших учасників дорожнього руху на зазначеній в протоколі дорожній ділянці.
Згідно звіту СПД «Суліменко» № 4417 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 16 липня 2021 року, вартість матеріального збитку становить 325 346, 17 грн.
Витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку склали 5 000,00 грн.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відмовлено в задоволенні його апеляційної скарги на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року, залишено її в силі, а водій ОСОБА_2 , який скоїв ДТП 16 липня 2021 року, керуючи автомобілем Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на а/д М-017 кілометр Київ-Чернігів, допустив зіткнення із його автомобілем BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що потягло заподіяння матеріальної шкоди, визнаний невинуватим по ст. 124 КУпАП.
Вказав, що зазначені вище оскаржувані постанови не відповідають засадам законності, верховенства права, наданим доказам, винесені із порушенням повноти їх дослідження: хибних висновків та порушення процесуальних норм.
Тому, вважав, що ОСОБА_2 як власник та учасник дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 16 липня 2021 року, має відшкодувати йому матеріальну шкоду, заподіяну його майну, що становить 325 346, 17 грн.
Щодо моральної шкоди вказав, що дорожньо-транспортна пригода відбулась в липні 2021 року, однак, ОСОБА_2 не проявляє жодних ознак каяття, відмовляється від добровільного відшкодування завданої моральної шкоди, що об'єктивно прогнозує подальше ухилення від відшкодування завданої шкоди, і призвело до необхідності у судовому захисті, через що він зі своїм братом зазнають додаткових моральних страждань.
Вказав, що він є інвалідом І групи з дитинства (Гемофілія, тип А), особистий автомобіль - це невід'ємна складова життя його родини, помічник у пересуванні, зараз він перебуває поза межами України, йому проведено ряд складних операцій та чекає ще на декілька операцій, його брат є інвалідом II групи з дитинства.
Дії ОСОБА_2 , що покликані на уникнення ним відповідальності внаслідок ДТП, безпідставне затягування розгляду справи в судах, змушували його переносити тяжку фізичну біль під час відвідин відповідних органів, судів, експертних установ, що принесло великих душевних страждань його та сім'ї, які викликані нервовими та психічними переживаннями, дискомфортом, оскільки було пошкоджено належне йому рухоме майно та у зв'язку з наведеним вище захворюванням, він змушений також і терпіти важку фізичну біль.
Окрім того, сім'я залишилась на довгий час без автомобіля, що також ускладнило життя останньої. Тому, оцінює моральну шкоду, завдану йому, в 200 000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 , адвокатом Білінським Б.П. подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарзі зазначено, що суд помилково застосував ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а саме преюдиційність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Білінський Б.П. підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та його представник адвокат Шеремет О.М., проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 16 липня 2021 року о 14 год. 10 хв. на а/д М-01 Київ-Чернігів 17 кілометр сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів інших учасників дорожнього руху на зазначеній в протоколі дорожній ділянці.
Згідно звіту СПД «Суліменко» № 4417 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 16 липня 2021 року, вартість матеріального збитку становить 325 346, 17 грн.
Витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку склали 5 000,00 грн. (т. 1 а.с. 42-79).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 138810, 16 липня 2021 року о 14 год. 10 хв. на а/д М-017 кілометр Київ-Чернігів водій ОСОБА_2 керував автомобілем Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був неуважний, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду, внаслідок чого цей автомобіль інерційно здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford Siera, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого останнє авто інерційно здійснило зіткнення з транспортним засобом Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_2 порушив п. 2.36, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (т. 1 а.с. 17).
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 29-30).
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , постанову Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року залишено без змін (т. 1 а.с. 31-35).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/21614/23 від 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (т. 2 а.с. 25-27).
З вказаної постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 червня 2023 року серії ААД № 259986, 16 липня 2021 року о 14 год. 10 хв. на а/д М-01 Київ-Чернігів (7 км + 0 м), ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 535i GT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при перестроюванні не дав дорогу транспортному засобу, який рухався по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а в подальшому інерційно з автомобілем марки Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_5 , яке в свою чергу здійснило зіткнення з автомобілем марки Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_4 , чим порушив вимоги п.п. 10.1; 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі № 761/21614/23 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Білінського Б.П. на постанову Шевченківського районного суду міста Києва - залишено без задоволення.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як убачається з матеріалів справи, Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 29-30).
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , постанову Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року залишено без змін (т. 1 а.с. 31-35).
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/21614/23 від 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (т. 2 а.с. 25-27).
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі № 761/21614/23 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Білінського Б.П. на постанову Шевченківського районного суду міста Києва - залишено без задоволення.
Отже, дослідивши вказані постанови суд дійшов до висновку, що ними встановлено фактичні обставини ДТП та вину учасників вказаної ДТП.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
В постанові постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, зазначено що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що апеляційний суд не врахував, що у цивільному процесі діє правило, за яким обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина третя статті 61 ЦПК у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; частина четверта статті 82 ЦПК у редакції від 03 жовтня 2017 року).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Отже, дослідивши постанови (Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року; Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі № 361/7286/21; Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/21614/23 від 03 листопада 2023 року; Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року) суд дійшов до висновку, що ними встановлено всі обставини справи про адміністративні правопорушення, всі фактичні обставини ДТП та вину учасників ДТП.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП відсутня, та не підлягає доказуванню у зв'язку з застосування ст. 82 ЦПК України, а саме преюдиції судового рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідно до статті 1166 ЦКУ обов'язковою підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є протиправність поведінки заподіювана шкоди. Протиправна поведінка означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Якщо особа, яка завдала шкоди, доведе, що шкоди завдано не з її вини, вона звільняється від її відшкодування.
За загальними підставами цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, з'ясуванню підлягають підтвердження факту заподіяння позивачу матеріальних втрат, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а жодний нормативно-правовий акт не звільняє позивача від доказування підстав, обґрунтованості, розумності та доцільності висунутих їм вимог.
Разом з тим, відсутність хоча б однієї з зазначених складових виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.
Аналогічна позиція викладене у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 666/213/16-ц, а саме, заначено, що зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, враховуючи викладене, колегія судів дійшла до висновку, що підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки вина ОСОБА_4 була спростована постановами (постанови (Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/7286/21 від 11 жовтня 2021 року; Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі № 361/7286/21; Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/21614/23 від 03 листопада 2023 року; Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року), а тому у розумінні ч.2 ст. 1166 ЦК України, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в матеріалах справи відсутні.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Білінським Богданом Петровичем- залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна