Справа №759/23772/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7637/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луганськ, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 09.01.2025 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.п. 1, 3, 8 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 рокута постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає нормам кримінально-процесуального права та фактичним обставинам справи, так як при розгляді клопотання слідчого було порушено право підозрюваного на захист. Зазначає, що судове засідання було проведено без повідомлення підозрюваного, його родичів та захисника ОСОБА_9 . Вказує, що його інтереси в судовому засіданні представляв адвокат, який не був ознайомлений з обставинами справи, що призвело до неповного встановлення обставин, фактів, що мають значення для справи, неправильної оцінки доказів по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 62023000000000253, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.03.2023 року за фактом незаконного зберігання, з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, та незаконному придбанні, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виробництва психотропних речовин, за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України.
15.08.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.08.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., строком до 13.10.2024 року.
01.10.2024 року постановою Заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування продовжено до 3 місяців, тобто до 15.11.2024 року, включно.
08.10.2024 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., строком до 15.11.2024 року, включно.
07.11.2024 року слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва строк досудового розслідування продовжено до 5 місяців, тобто до 15.01.2025 року.
11.11.2024 року старший слідчий в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодження з прокурором третього відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернулась до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із визначенням застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст.194 КПК України, строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування.
Клопотання мотивоване тим, що за невстановлених обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування час, приблизно у квітні 2024 року, у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , в указаний вище період часу вступив у злочинну змову, направлену на незаконне виготовлення з метою подальшого збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, із ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , таким чином, попередньо зорганізувшись у стійке об'єднання для вчинення ряду кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
План спільної злочинної діяльності потребував попередньої довготривалої підготовки та складався з декількох етапів.
На ОСОБА_6 , як виконавця злочину у складі групи, було покладено наступне: незаконне придбання та зберігання з метою збуту отриманих від ОСОБА_10 через ОСОБА_11 , гуртових партій психотропної речовини з метою їх подальшого збуту; незаконний збут психотропної речовини на території міста Києва з рук в руки відповідно до вказівок ОСОБА_11 ; передача грошових коштів, отриманих в результаті незаконного збуту особисто керівнику групи ОСОБА_10 , а за його відсутності ОСОБА_11 , з рук в руки або шляхом перерахування на відповідні банківські рахунки; виконання інших вказівок, які виникнуть під час злочинної діяльності.
Таким чином, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , вчинили низку злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за наступних обставин:
Так, приблизно в середині квітня 2024 року у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, метою діяльності якої було незаконне збагачення за рахунок вчинення низки злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, виник злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, обіг якого обмежено - амфетамін.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , відповідно до раніше визначеного спільного злочинного плану, деталі якого були відомі усім учасникам злочинної групи, діючи як організатор цього злочину, у неустановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб але не пізніше 18.04.2024 року, незаконно передав (збув) ОСОБА_11 неустановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту ним та ОСОБА_6 та отримання грошових коштів від такого незаконного збуту. ОСОБА_11 , в свою чергу, діючи в складі групи спільно із ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 , діючи відповідно до спільного злочинного плану та відведеної йому злочинної ролі, в точно не установлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, але не пізніше 18.04.2024 року, передав останньому раніше отриману від ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту у точно не установленій досудовим розслідуванням кількості.
18.04.2024 року, близько 15 год. 48 хв., ОСОБА_6 , виконуючи покладені на нього обов'язки, пов'язані з незаконним збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, прибув за місцем свого мешкання до будинку АДРЕСА_2 , де став незаконно зберігати вище вказану психотропну речовину з метою подальшого збуту в пачці з під цигарок, всередині якої знаходилось 2 зіп-пакета з порошкоподібною речовиною.
Цього дня до ОСОБА_11 , за попередньою домовленістю щодо придбання психотропної речовини, звернувся ОСОБА_13 , який під час спілкування, на питання останнього щодо можливого придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, повідомив ОСОБА_13 про те, що останньому з метою незаконного придбання психотропної речовини - амфетаміну, потрібно звертатися особисто до ОСОБА_6 , та грошові кошти за незаконний збут також передати йому.
Після розмови із ОСОБА_11 та за його вказівкою, ОСОБА_13 зателефонував учаснику групи ОСОБА_6 та домовився з останнім щодо придбання психотропної речовини, що містила амфетамін, вагою 2г. З цією метою ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_13 підійти за адресою: АДРЕСА_2 до місця свого проживання.
В цей же день, близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, дотримуючись спільного злочинного плану, у відповідності до покладених на нього обов'язків, діючи як виконавець злочину, знаходячись у під'їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , між 2-м та 3-м поверхом отримав від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 1000 гривень, після чого передав з рук в руки ОСОБА_13 пачку з під цигарок, всередині якої знаходився зіп-пакет, в якому було 2 поліетиленових згортки з порошкоподібною речовиною, що містила у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,7100 г, тим самим незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув, психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
Згідно Таблиці №2, списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р. із змінами, амфетамін віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, вчинених за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в середині травня 2024 року у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою групою осіб, метою діяльності якої було незаконне збагачення за рахунок вчинення низки злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, виник злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, вчинені повторно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , відповідно до раніше визначеного спільного злочинного плану, деталі якого були відомі усім учасникам злочинної групи, діючи як організатор цього злочину, у неустановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, але не пізніше 23.05.2024 року, незаконно передав (збув) ОСОБА_11 неустановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту ним та ОСОБА_6 та отримання грошових коштів від такого незаконного збуту. ОСОБА_11 , в свою чергу, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , діючи відповідно до спільного злочинного плану та відведеної йому злочинної ролі, в точно не установлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, але не пізніше 23.05.2024 року, передав останньому раніше отриману від ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою її подальшого збуту у точно неустановленій досудовим розслідуванням кількості.
23.05.2024 року, близько 13 год. 56 хв., ОСОБА_6 , виконуючи покладені на нього обов'язки, пов'язані з незаконним збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, прибув за місцем свого мешкання, до будинку АДРЕСА_2 .
В цей час, до ОСОБА_11 , за попередньою домовленістю щодо придбання психотропної речовини, звернувся ОСОБА_13 , який під час спілкування, на питання останнього щодо можливого придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, повідомив ОСОБА_13 про те, що останньому з метою незаконного придбання психотропної речовини - амфетаміну, потрібно звертатися особисто до ОСОБА_6 , та грошові кошти за незаконний збут також передати йому.
Після розмови із ОСОБА_11 та за його вказівкою, ОСОБА_13 зателефонував учаснику групи ОСОБА_6 та домовився з останнім щодо придбання психотропної речовини, що містила амфетамін вагою 2г. З цією метою, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_13 підійти за адресою: АДРЕСА_2 до місця свого проживання.
В цей же день, близько 18 год. 13 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, дотримуючись спільного злочинного плану, у відповідності до покладених на нього обов'язків, діючи як виконавець злочину, знаходячись у під'їзді № 2 будинку АДРЕСА_2 , на першому поверсі отримав від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 1000 гривень, після чого передав з рук в руки ОСОБА_13 пачку з під цигарок «Dunhill», всередині якої знаходився зіп-пакет з порошкоподібною речовиною, що містила у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,3766 г, тим самим незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув, психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, вчинені повторно.
Згідно Таблиці №2, списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р. із змінами, амфетамін віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
За процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора 15.08.2024 року діяльність членів групи була припинена співробітниками Національної поліції України.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази та інші зібрані матеріали в своїй сукупності, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 є обґрунтованим, однак закінчити досудове розслідування не виявляється можливим внаслідок особливої складності провадження.
Слідчий також зазначив, що в ході досудового розслідування установлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились.
Обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, зокрема, не надає можливості перешкоджання проведенню досудового розслідування та виконання завдань кримінального провадження.
Фактичні обставини злочину, інкримінованого підозрюваному, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Так, в разі застосування до ОСОБА_6 , більш м'яких запобіжних заходів орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійсненню останнім впливу на підозрюваних у вказаному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання виконанню процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих дій по справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З часу обрання підозрюваному запобіжного заходу вищенаведені ризики не зменшилися та наявні в повному обсязі, оскільки в ході досудового розслідування з моменту обрання запобіжного заходу під час проведення слідчих дій не здобуто підстав для можливої зміни раніше повідомленої підозри з кваліфікацією статті, санкція якої передбачає менш тяжке покарання, ніж те, яке передбачено на цей час, у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а тому у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку застосування раніше обраного стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 09.01.2025 року включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені п.п. 1, 3, 8 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_6 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, може переховуватися від слідства та суду.
Також, доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни ними показань.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та ним частково доведені.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді клопотання слідчого було порушено право підозрюваного на захист, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, так як з журналу судового засідання та змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого брала участь захисник ОСОБА_14 , яка своєю участю забезпечила право підозрюваного ОСОБА_6 на захист при розгляді судом клопотання органу досудового розслідування. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно положень ст. 52 КПК України участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою.
Всі інші обставини, на які посилався підозрюваний під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4