Справа № 758/9963/24 Головуючий у суді І інстанції Казмиренко Л.В.
Провадження № 33/824/5312/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
02 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з вказаною постановою, 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з двома аналогічними апеляційними скаргами, а оскільки подані апеляційні скарги є повністю ідентичними за своїми формою і змістом, то їх слід вважати однією апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 14 жовтня 2024 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі відносно неї закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки судом не перевірені обставини справи в повному обсязі, зокрема, не дано належної оцінки її поясненням.
Вказує, що при звільнені із займаної посади нею було подано декларацію, а про подання декларації за 2021 рік роботодавець належним чином її не повідомив завчасно, що підтверджується скріншотом з телефону.
Вважає, що в її діях відсутня вина та вона не мала умислу не подавати щорічну декларацію.
Крім того, в цей період були перебої зі світлом і електронним сервісом на подачу декларації, а тому її декларація завантажилась лише 01 лютого 2024 року.
Стверджує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення. Тобто, не встановлені та не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, тощо) та мета інкримінованого правопорушення.
Прокурор та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, на апеляційний розгляд справи 02 грудня 2024 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому суд дійшов висновку, що їх неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в м. Києві державної адміністрації № 32-к від 11 травня 2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за благоустроєм.
12 травня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з вимогами, обмеженнями та заборонами, встановленими Законом України «Про запобігання корупції».
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу контролю за благоустроєм Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, яка належить до категорії посади державної служби «в» являється суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, яка у 2022-2023 роках не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», була зобов'язана подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік лише 01 лютого 2024 року о 09 год. 33 хв., а отже не своєчасно.
08 серпня 2024 року старшим оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НПУ капітаном поліції Виноградовим Є.А. складено протокол про адміністративне правопорушення № 806, відповідно якого ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу контролю за благоустроєм управління житлово-комунального господарства Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, будучи державним службовцем категорії «в», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 01 лютого 2024 року о 09 год. 33 хв. несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на і на даний час.
Законом України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03 березня 2022 року № 2115-ІХ установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.
Абзацом 4 частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12 жовтня 2023 року.
Абзацом 1 частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, з 12 жовтня 2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2021 та 2022 рік становить не пізніше 31 січня 2024 року.
Відповідно до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_1 за період з 12 жовтня 2023 року по 02 лютого 2024 року, остання увійшла до Реєстру 31 січня 2024 року, заповнила та подала декларацію за 2022 рік і декларацію (при звільненні), при цьому, не заповнивши і не подавши декларацію за 2021 рік вийшла з Реєстру. В подальшому вхід до Реєстру ОСОБА_1 здійснила лише 01 лютого 2024 року, заповнила та подала декларацію за 2021 рік шляхом накладення електронного цифрового підпису.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , вона несвоєчасно подала декларацію за минулий 2021 рік у зв'язку з власної неуважності та необережності, оскільки про необхідність подання щорічної декларації за 2021 рік забула.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 31 січня 2024 року подала декларації «після звільнення 2021 рік» та «щорічна 2022 рік» в період часу 12:08 год. до 14:23 год.
ОСОБА_1 31 січня 2024 року не подала декларації за минулий 2021 рік саме з власної необережності та неуважності, оскільки після заповнення декларації після звільнення з роботи та щорічної декларації за 2022 рік залишалося достатньо часу.
Тільки тоді, коли їй роботодавець нагадав та звернув увагу, що їй необхідно подати декларацію за 2021 рік, вона виявила помилку та невідкладно усунула її, заповнивши з 09:15 год. по 09:33 год. 01 лютого 2024 року декларацію та подала її, підписавши електронно цифровим підписом.
Щорічна декларація за 2021 рік подана із порушенням строку - 1 день, що свідчить про відсутність в її діях умислу на неподання декларації, а порушення строку на 1 день, апеляційний суд визнає малозначним, оскільки свій обов'язок ОСОБА_1 виконала.
Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що склад даного правопорушення є формальним, а обставини вчинення правопорушення істотно впливають на прийняття рішення і дають можливість звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції не урахував дані особи-правопорушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, характер та обставини правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, адже хоч із запізненням, однак ОСОБА_1 подала декларацію, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, що, на думку апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити.
На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова судді першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежитись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб