18 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/16177/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши виконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем повного розрахунку при звільненні та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з моменту звільнення до дня фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно до ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, звертаючись до суду, позивач зобов'язаний визначити в позовній заяві ціну позову, надавши обгрунтований її розрахунок.
А отже, оскільки в позовній заяві ціна позову не вказана, наведене свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
При цьому суд наголошує, що зміна формулювання позовних вимог зі ''стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні'' на ''зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні'' не змінює характер спору та не переводить його в немайнову площину.
Також, згідно ч.3 ст.161 КАСУ визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір та ставки судового збору, об'єкти справляння судового збору та пільги визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674 "Про судовий збір", ч.2 ст.4 якого встановлено, що за подання фізичною особою до суду адміністративного майнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 1 % від ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В позовній заяві позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно наведеної вище норми права, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Втім, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Як зазначалось вище, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати.
Наведені обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ч.3 ст.161 цього Кодексу.
Крім того, суд також зазначає, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Суд також зазначає, що факт існування конфліктної ситуації сам по собі не породжує адміністративний спір. Він є результатом реалізації громадянином ініціативи щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності, чи вжитих до нього заходів суб'єктом владних повноважень, якщо він вважає їх протиправними.
З огляду на ці положення недостатньо лише стверджувати про порушення певного права; надання позивачем разом із позовною заявою доказів порушення прав та інтересів, на захист яких подано позов, є обов'язком позивача як сторони процесу.
Разом з тим, позовна заява та додані до неї документи не містять доказів факту порушення прав позивача, а позовні вимоги сформульовані абстрактно, що унеможливлює визначення часових рамок події порушення, а саме: неможливо встановити коли позивача звільнено, які саме кошти йому невиплачено та у якій сумі, коли відповідачем проведено остаточний розрахунок.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Згідно частин 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 169, 248, 364 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 1 % від ціни позову але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та визначення ціни позову.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Житняк