18 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13672/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яка полягає у порушенні законодавства про звернення громадян та у відмові розглянути заяву про надання інформації від 04 вересня 2024 року, яка зареєстрована у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області 04 вересня 2024 року за № 12690/Д-2500-24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути заяву від 04 вересня 2024 року, яка зареєстрована у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області 04 вересня 2024 року за № 12690/Д-2500-24 та надати: копію документа, на підставі якого було ініційовано процедуру припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн; висновки структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, y тому числі юридичного, якими було узгоджено рішення про припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн.; копію рішення, яким було припинено виплату позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн., із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які затвердили це рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було надано відповідь на звернення, у якому була відсутня будь-яка інформація по суті звернення.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що позивачу було проведено перерахунки пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 на підставі довідок Управління Служби безпеки України в Чернігівській області в результаті яких розмір пенсії позивача збільшився більш ніж на 2000 грн. Вказує, що в Постанові №713 не визначений перелік підстав, на яких саме повинні переглядатися (перераховуватися) пенсії для встановлення доплати. Тому доводи позивача, що пенсія йому перерахувалася не з підстав, визначених Законом №2262-ХІІ, а тому він має право на доплату, не ґрунтуються на вимогах чинних законодавчих актів, які регулюють механізм перегляду (перераховування) пенсій.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про надання інфорамції від 04.09.2024, в якому просив надати (а.с. 13-14):
- копію документа, на підставі якого було ініційовано процедуру припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн;
- висновки структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, y тому числі юридичного, якими було узгоджено рішення про припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн;
- копію рішення, яким було припинено виплату позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн., із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які затвердили це рішення.
На вказану заяву відповідачем листом від 23.09.2024 № 13671-12690/Д-02/8-2500/24 було надано відповідь, в якій повідомлено, що після проведення перерахунків пенсії на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 у справі № 620/8562/23, від 23.01.2024 по справі № 620/17242/23, від 11.04.2024 по справі № 620/1472/24 на підставі оновлених довідок, які видані у зв'язку зі збільшенням як основних так і додаткових складових грошового забезпечення, розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000,00 грн та відповідно на момент перерахунків пенсії диспропорція її розміру була відсутня, а тому така обставина виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (а.с. 15-16).
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частинами першою, другою статті 10 Закону № 2939-VI передбачено, що кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 10 Закону № 2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно частин першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
Частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Частинами першою та другою статті 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтями 21 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
При цьому, орган, до якого направлений запит на інформацію, зобов'язаний об'єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, надати відповідь та інформацію на запит особи.
Так, судом було встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про надання інформації від 04.09.2024, в якому просив надати: копію документа, на підставі якого було ініційовано процедуру припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн; висновки структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, y тому числі юридичного, якими було узгоджено рішення про припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн; копію рішення, яким було припинено виплату позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн., із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які затвердили це рішення.
Приписами частини першої статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Оцінюючи наданий відповідачем лист від 23.09.2024 № 13671-12690/Д-02/8-2500/24, суд зазначає, що вказаний лист не містить відповіді по суті заяви позивача від 04.09.2024 про надання інформації, а відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, передбачених положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.
При цьому, відповідачем не надано жодних пояснень та не доведено належними доказами відсутності обов'язку створення та/або не володіння запитуваними документами, неможливості надання за запитом на інформацію копії запитуваних документів.
Вказані порушення свідчать про неправомірні дії відповідача щодо надання відповіді на запит на інформацію.
При цьому, суд звертає увагу, що на вказані відносини не поширюється Закон України «Про звернення громадян», оскільки вказаний закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Разом з тим, заява позивача від 04.09.2024 не містила зауважень, скарг та пропозицій щодо діяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області чи клопотання щодо реалізації прав і законних інтересів позивача, скарги про їх порушення, натомість подана заява містила прохання про надання документів, що регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладених в листі № 23.09.2024 № 13671-12690/Д-02/8-2500/24 щодо надання відповіді не по суті заяви ОСОБА_1 про надання інформації від 04.09.2024; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання інформації від 04.09.2024 та надати відповідь по суті заяви на інформацію в термін, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати копію документа, на підставі якого було ініційовано процедуру припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн; висновки структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, y тому числі юридичного, якими було узгоджено рішення про припинення виплат позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн.; копію рішення, яким було припинено виплату позивачу доплати в розмірі 2000,00 грн., із зазначенням прізвищ, імен та по-батькові посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які затвердили це рішення, то суд зазначає, що оскільки відповідачем не було розглянуто по суті заяву про надання інформації від 04.09.2024 та не підтверджено створення або не створення в процесі виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, запитуваних позивачем документів, суд позбавлений можливості надати правову оцінку обставинам наявності права у позивача на отримання вказаних документів, у зв'язку з чим в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в листі № 23.09.2024 № 13671-12690/Д-02/8-2500/24 щодо надання відповіді не по суті заяви ОСОБА_1 про надання інформації від 04.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання інформації від 04.09.2024 та надати відповідь по суті заяви на інформацію в термін, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.12.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА