18 грудня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/14880/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі також відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.09.2024 №213050035957;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , включно періоди з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2004, з 01.09.2008 по 30.04.2009, з 26.02.2008 по 31.03.2008;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2004, з 01.09.2008 по 30.04.2009, з 26.02.2008 по 31.03.2008.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо доводів позивача та зазначає, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача склав 23 роки 07 місяців 28 днів. Вік позивача на дату звернення 60 років. Так, за даними трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано наступні періоди роботи: - з 17.01.1998 по 21.04.1998, оскільки відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів при звільненні, чим порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції № 58; - з 14.09.1998 по 25.06.2004, оскільки в даті на прийняття є виправлення, не завірене належним чином, чим порушені вимоги пункту 2.6 Інструкції № 58. Окрім цього, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-5) за період роботи з 14.09.1998 по 25.06.2004 року відсутні дані про сплату підприємством, страхових внесків на загальнообов'язкове. державне пенсійне страхування. Документи, які б підтверджували спірний період роботи до органів Пенсійного фонду позивачем подано не було. Крім того, відповідач-2, звертає увагу, що оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, тому відсутні підстави на покладення на відповідача-2 зобов'язань щодо повторного розгляду заяви.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позов у строк, встановлений судом не подало.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.12.2024 № 2500-0802-8/81691 - повернуто без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 04.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення № 213050035957 від 11.09.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Вік заявника 60 років 06 місяців 28 днів. Страховий стаж становить 23 роки 07 місяців 28 днів. Відповідно до трудової книжки від 15.12.1982 до страхового стажу не зараховано: період роботи з 17.01.1998 по 21.04.1998, оскільки на записі про звільнення печатка не читається та період роботи з 14.09.1998 по 25.06.2004, оскільки дата на прийняття виправлена та відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів запропоновано надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію (а.с.9).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року (далі Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-VI зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, а також від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 року за №110 та затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4. Інструкції №58).
Пунктом 4.1. Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Наведене вказує на те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відсутністю необхідного у позивача страхового стажу.
Суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі її відсутності або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п. 1 Порядку №637).
Частиною 1статті 26 Закону №1058-VI встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.12.1982 позивач у період з 17.01.1998 по 21.04.1998 працював охоронцем (запис № 23-24), з 14.09.1998 по 25.06.2004 працював сторожем кооперативу «Весна» (запис № 25-26), з 01.09.2008 по 30.04.2009 працював на посаді охоронника ПП «Фенікс-Херсон» (запис № 31-32), з 26.02.2008 по 31.03.2008 працював на посаді підсобного робітника на період виконання робіт по будівництву Голопристанського районного центру зайнятості (запис № 29-30) (а.с.17-19).
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2024 справа № 766/6582/24 (провадження № 2-о/766/443/24) встановлено факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.12.1982 року (а.с.15-16).
Крім того, позивач не одноразово звертався до Комунальної установи «Трудовий архів м. Херсона» із заявами щодо надання архівних довідок про підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 у спірний період (а.с.12-14 та їх звороти).
Таким чином, судом не береться до уваги про те, що до загального страхового стажу позивача не зараховано період його роботи, з підстав відсутності довідки про реорганізацію підприємства, так як спірний період роботи позивача підтверджений записами трудової книжки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області безпідставно не враховано позивачу до трудового (страхового) стажу, періоди роботи з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2004, з 01.09.2008 по 30.04.2009, з 26.02.2008 по 31.03.2008, оскільки такий підтверджений записами трудової книжки, яка є основним документом відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, пункту 1 Порядку № 637 та пункту 1.1. Інструкції №58, а відтак, позовні вимоги позивача є обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2004, з 01.09.2008 по 30.04.2009, з 26.02.2008 по 31.03.2008, суд, враховує те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050035957 від 11.09.2024, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , в тому числі з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2004, з 01.09.2008 по 30.04.2009, з 26.02.2008 по 31.03.2008.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, а також враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 213050035957 від 11.09.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2024, з 26.02.2008 по 31.03.2008, з 01.09.2008 по 30.04.2009 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.12.1982 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04.09.2024, з урахуванням висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи (а.с. 26) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1150,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 213050035957 від 11.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.01.1998 по 21.04.1998, з 14.09.1998 по 25.06.2024, з 26.02.2008 по 31.03.2008, з 01.09.2008 по 30.04.2009 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.12.1982 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.09.2024, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1150,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057.
Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2024 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА