18 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2862/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Левицький В.К.) перебуває справа №600/2862/24-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
09.02.2023 позивач подав до суду заяву про відвід судді Чернівецького окружного адміністративного суду Маренича І.В. В обґрунтування підстав відводу судді заявник вказував, що оскільки суддя на власний розсуд визначив відповідача, а позивач згоду на його заміну не надавав, вважає, що після відкриття провадження у справі виникли обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Маренича І.В. у розгляді даної справи.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 р. у справі №600/2862/24-а заяву про відвід судді Левицького Василя Костянтиновича визнано необґрунтованою. Передано до відділу забезпечення документообігу та ведення архіву Чернівецького окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Левицького В.К. для визначення судді щодо вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ст. 31 КАС України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року, заяву про відвід судді Левицького В.К. передано для розгляду судді Мареничу І.В.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи заяви позивача про відвід судді Левицького В.К., суд вважає заявлений відвід необґрунтованим, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частинами 3 та 4 ст. 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що процесуальним законодавством встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу. Окрім того, передбачено, що в разі заявлення відводу судді (колегії суддів) такий має бути належним чином вмотивований.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у упередженості або необ'єктивності судді.
Подана позивачем заява про відвід обґрунтована ч.1 ст.36 КАС України, а саме, наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Такі обставини, на думку позивача, полягають у тому, що дії судді Левицького В.К. свідчать про порушення ним норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих йому прав та виконання процесуальних обов'язків, а також, на його суб'єктивну думку, вказують на безпідставне затягування розгляду вказаної справи.
Позивач також зазначав, що суддею Левицьким В.К. визнано неповажними причини пропуску строку його звернення до суду. Однак, на його суб'єктивну думку, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не обґрунтував доведеність обставин, які визнав встановленими, а також зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 122 КАС України. У заяві про відвід судді, позивач стверджував, що ним наведені суду обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в місячний термін.
Вищенаведене, викликає у нього сумнів у об'єктивності, неупередженості та кваліфікованості судді Левицького В.К. під час здійснення ним повноважень та виконання своїх обов'язків в ході розгляду справи № 600/2862/24-а.
Крім того, позивач зазначав, що під час ознайомлення з текстом ухвали суду від 09.12.2024 йому стало відомо, що в ньому містяться відомості, що становлять службову інформацію у Службі безпеки України, а саме: дані стосовно нього, які визначені пунктами 5.23, 5.27 Переліку. Зазначеному документу, що містить службову інформацію, не присвоєно гриф обмеження доступу "Для службового користування", як це закріплено чинним законодавством, що свідчить про наявність факту порушення встановленого порядку використання та зберігання службової інформації стосовно нього, що призвело до її розголошення.
Оскільки заява позивача про відвід головуючого судді Левицького В.К. фактично мотивована виключно з його незгодою з процесуальним рішенням та діями головуючого судді Левицького В.К. у цій адміністративній справі №600/2862/24-а, тому за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді цієї адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу головуючому судді Левицькому В.К.
Відтак, суд відхиляє зазначені в заяві про відвід судді доводи про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суду при розгляді даної адміністративної справи.
Позивачем не наведено підстави, яка б свідчила про упередженість та необ'єктивність судді, а також не наведено інших підстав, передбачених ст. 36 КАС України, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про відвід судді, а тому у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 36, 40, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Левицького В.К. в адміністративній справі №600/2862/24-а - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.В. Маренич