01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2010 № 36/136
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський Проектбудмеханізація"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2010
у справі № 36/136 ( .....)
за позовом Акціонерний комерційний банк "Європейський"
до ВАТ "Київський Проектбудмеханізація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 53 370,00 грн
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський Проектбудмеханізація"
до Акціонерного комерційного банку "Європейський"
про стягнення 388,04 грн.,
Суть рішення та скарги:
У березні 2010 року Акціонерний комерційний банк "Європейський" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський Проектбудмеханізація" про стягнення 53 370, 00 грн. заборгованості.
26.05.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Київський Проектбудмеханізація" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Акціонерного комерційного банку "Європейський" про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних в сумі -76,76 грн. та інфляційних втрат - 311,28 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2010 у даній справі первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київський Проектбудмеханізація" на користь Акціонерного комерційного банку "Європейський" 53 370,00 грн. основного боргу, 533,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство "Київський Проектбудмеханізація" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2010 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити зустрічний позов повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, під час розгляду справи не було доведено обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що і є підставою для скасування вказаного рішення на підставі ст. 104 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 36/136, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року розгляд справи відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України, в зв'язку нез'явленням в судове засідання представників сторін на 18.10.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року № 01-23/1/4 "Про зміну складу колегії суддів" було доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Поляк О.І., яким і прийнято постанову у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року розгляд справи відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України, в зв'язку нез'явленням в судове засідання представника позивача за первісним позовом на 15.11.2010 року (в редакції ухвали про виправлення описки від 12.11.2010 року).
09.11.2010 року представник АКБ "Європейський" через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав заяву, відповідно до якої просить суд апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу без участі його повноважного представника на підставі наявних у справі документів та відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року.
У судовому засіданні 15.11.2010 року представник відповідача за первісним позовом доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити подане 12.11.2010 року клопотання про витребування додаткових документів, яке судом апеляційної інстанції відхилено, як необґрунтоване в розумінні ст. 34 ГПК України щодо належності доказів.
Судом першої інстанції також було розглянуто аналогічне клопотання та підставно, виходячи з досліджених матеріалів справи в їх сукупності, відмовлено в задоволенні клопотання про витребування додаткових документів з посиланням на ст.ст. 43, 33, 38 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, згідно ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (в даному випадку - 13.09.2010 року), отже, строк розгляду справи сплинув 15.11.2010 року, оскільки 13.11.2010 року - вихідний день. Тому задоволення такого клопотання було б лише затягуванням розгляду справи, що є неприпустимим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/10-07 від 03.09.2007 року (надалі - договір), відповідно до якого сторони погодили, що орендодавець (відповідач за первісним позовом) передає, а орендар (позивач за первісним позовом) приймає в оренду, тобто в тимчасове користування нежитлове приміщення, загальною площею 183 кв.м. на другому поверсі будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська, 9 літера "Б" для використання в якості офісу.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що орендна плата за один календарний місяць складає 43 587,00 грн.
Згідно п. 3.2 договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату авансом щомісяця на підставі рахунку орендодавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку. Після укладення даного договору орендар на підставі рахунку орендодавця 05.09.2007 року вносить на поточний рахунок орендодавця суму в розмірі орендної плати за останній місяць оренди. Орендар на підставі рахунку орендодавця вносить на поточний рахунок орендодавця суму в розмірі орендної плати за перший місяць оренди.
Додатковою угодою № 2 від 01.09.2008 року до договору, термін його дії був продовжений до 01.10.2009 року, а також, була збільшена орендна плата, яка, починаючи з жовтня 2008 року, складала 53 370,00 грн. за один календарний місяць оренди.
В результаті, на виконання п. 3.2 договору, з врахуванням додаткової угоди № 2 від 01.09.2008 року до договору, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000010 від 08.09.2008 року, виставленого орендодавцем, з урахуванням збільшення розміру орендної плати, орендарем 09.09.2008 року була сплачена орендна плата за останній місяць оренди (вересень 2009 року) в розмірі 53 370,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 64731 від 09.09.2008 року (а.с. 21).
При цьому, як у виставленому рахунку фактурі, так і в платіжному дорученні призначення платежу вказано "орендна плата", що узгоджено з п. 3.2 договору. Тобто, сторона фактично сплатила аванс за останній місяць оренди.
Згідно додаткової угоди № 3 від 01.03.2009 року до договору, орендна плата за один календарний місяць, починаючи з 01.03.2009 року по 31.04.2009 року складала 34 587,00 грн.
Додатковою угодою № 4 від 30.04.2009 року до договору, термін дії договору був припинений з 30.04.2009 року. При цьому, умовами додаткових угод не вирішувалося питання про залишення авансу у орендодавця.
На виконання умов договору, 30.04.2009 року орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тарасівська 9, літера "Б" від 30.04.2009 року.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції орендна плата за квітень 2009 року була сплачена орендарем 29.04.2009 року на підставі рахунку-фактури № СФ-0000004 від 31.03.2009 року, виставленого орендодавцем, що підтверджується меморіальним ордером № 493264 від 29.04.2009 року (а.с. 23).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в розмірі 53 370,00 грн., сплачені за останній місяць оренди приміщення (вересень 2009 року) в зв'язку з тим, що сторони за взаємною згодою припинили термін дії договору з 30.04.2009 року, а орендна плата за квітень 2009 року була сплачена позивачем 29.04.2009 року. Тобто, заборгованість по сплаті орендної плати за фактичне користування відсутня.
Відповідна вимога-претензія за вих. № 5509-к від 09.10.2009 року була надіслана відповідачу, що підтверджується чеком відділення поштового зв'язку № 5712 від 12.10.2009 року, яка останнім залишена без відповіді.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції первісний позов задовольнив повністю. З таким висновком місцевого господарського суду погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Одним із основних обов'язків орендаря є внесення плати за користування майном (ст. ст. 759, 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
За умовами ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 вищезазначеної статті).
Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов даного договору, зокрема, погоджено предмет (п.1.1 договору), ціну (п.3.1 договору) та строк дії договору (п. 7.1 договору).
Разом з тим, як зазначалось вище, у відповідності до п. 3.2 договору орендарем було сплачено авансовим платежем 53 370,00 грн. орендної плати за останній місяць, яку позивач за первісним позовом і просив повернути.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
При цьому, суд у вирішенні спорів не лише може, а й повинен застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову (Аналогічна позиція викладена в п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369).
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Угода про завдаток має бути укладена в письмовій формі (ст. 547 ЦК України). В такій угоді повинно бути чітко визначено, що сума, яка передається в рахунок належних за договором платежів, є саме завдатком. В разі, якщо це не буде встановлено, сплачена сума буде вважатися авансом, тобто звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. В разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Згідно п. 3.9 договору при достроковому розірванні або закінченні дії даного договору орендна плата стягується орендодавцем по день фактичної здачі орендованого приміщення по акту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума 53 370,00 грн. є авансом, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, договір було припинено 30.04.2009 року, орендну плату за квітень 2009 року (останній місяць оренди) орендарем було сплачено, тому сума 53 370,00 грн. має бути повернена позивачу за первісним позовом у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку в зв'язку з припиненням договору відпала підстава набутої орендодавцем суми в розмірі 53 370,00 грн., а тому авансовий платіж підлягає поверненню.
Доводи апелянта про фактичне використання орендованого приміщення, для здійснення підприємницької діяльності ще протягом травня місяця 2009 року, є безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення орендарем предмета договору оренди оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір оренди припиняється.
Дана норма відображена і в п. 4.2.10 договору, відповідно до якого, повернення орендованого приміщення здійснюється по акту.
Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.04.2010 року на виконання вимог договору є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України та ст. 795 ЦК України, що спростовує вказані доводи апелянта.
Тому судом апеляційної інстанції, виходячи з вищевикладеного, було відхилено клопотання апелянта про витребування додаткових документів, як необґрунтоване та безпідставне в розумінні ст. 34 ГПК України.
Що стосується зустрічного позову, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за зустрічним позовом в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом не своєчасно оплатив рахунки - фактури на оплату орендних платежів за березень та квітень 2009 року.
Відповідно до п. 3.2 договору відповідач за зустрічним позовом (орендар) сплачує позивачу за зустрічним позовом (орендодавцю) орендну плату авансом щомісяця на підставі рахунку орендодавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку.
Апелянт посилається на те, що відповідачу були надані наступні рахунки: 13.03.2009 року - за оренду приміщення в березні 2009 року на суму 34 587 грн. (рахунок №СФ-000003 від 13.03.2009р.); 31.03.2009 року за оренду приміщення в квітні 2009 року на суму 34 587 грн. (рахунок №СФ-000004 від 31.03.2009р.), проте зазначені рахунки оплачено з порушенням строку, передбаченого п. 3.2 договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач за зустрічним позовом доказів виставлення відповідачу рахунку №СФ-000003 від 13.03.2009 року саме 13.03.2009 року, рахунку № СФ-000004 від 31.03.2009 року - 31.03.2009 року відповідно, суду не надав, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Крім того, місцевим господарським судом правомірно прийнята до уваги та обставина, що відповідно до ст. 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.
Як вбачається із Постанови Правління Національного банку України № 498 від 19.08.2009 року (а.с. 6-11), в АКБ "Європейський" з 21.08.2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації. Призначено ліквідатором АКБ "Європейський" фізичну особу - незалежного експерта Євсієнка І.С.
Вказана інформація була опублікована в газеті "Голос України" № 158(4658) від 26.08.2009 року (а.с. - 75).
Згідно зі ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитори мають право протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Статтею 96 Закону "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Стаття 93 вказаного Закону забороняє ліквідатору приймати до розгляду вимоги кредиторів, заявлені після закінчення передбаченого законом строку для їх пред'явлення.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що з моменту оголошення ліквідації, тобто з 21.08.2009 року по 26.09.2009 року заява-вимога щодо визначення кредитором не надходила та комісією з припинення юридичної особи не вжито усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів. Проте, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів не надано. Тоді як встановлені судом першої інстанції обставини не спростовуються матеріалами справи та встановлені в постанові судом апеляційної інстанції.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський Проектбудмеханізація" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у справі № 36/136 залишити без змін.
Матеріали справи № 36/136 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді