01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2010 № 4/126-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не зявився
від відповідача - не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянсько-фермерське господарство "Прогрес"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010
у справі № 4/126-10 ( .....)
за позовом ТОВ "Агросфера"
до Селянсько-фермерське господарство "Прогрес"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 172538,33 грн.
Суть рішення та скарги:
У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Селянсько-фермерського господарства "Прогрес" про стягнення 47533,86 грн. основного боргу, 5290,87 грн. пені, 119061,08 грн. процентів за прострочену заборгованість по товарному кредиту, 652,52 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.08.2010 року у справі № 4/126-10 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.08.2010 року у частині нарахування пені, відсотків за прострочену заборгованість по товарному кредиту, відсотків за користування чужими грошовими коштами та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 4/126-10, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2010 року.
06.10.2010 року представником позивача через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого сторона просить залишити рішення господарського суду Київської області від 12.08.2010 року у справі № 4/126-10 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2010 року у відповідності до статті 77 ГПК України.
Представник Селянсько-фермерського господарства "Прогрес" в судове засідання 25.10.2010 р. не з'явився, проте, надав суду контррозрахунок боргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 року розгляд справи відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України, в зв'язку нез'явленням в судове засідання представника відповідача на 15.11.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року змінено склад суду, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Коротун О.М., суддів - Кропивної Л.В., Поляк О.І., яким і прийнято постанову у даній справі.
У судове засідання 15.11.2010 року представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, згідно ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (в даному випадку - 17.09.2010 року), отже, останнім днем строку розгляду справи є 17.11.2010 року, що унеможливлює відкладення розгляду справи в даному засіданні. Тому апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами справи та раніше поданими поясненнями представниками сторін суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження з врахуванням того, що сторони брали участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, були обізнані про здійснення апеляційного перегляду і виконали вимоги суду апеляційної інстанції щодо подання документів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро сфера" (продавець) та Селянсько-фермерським господарством "Прогрес" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2473 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Відповідно до п. 3.1. договору конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до договору. Специфікації є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною його частиною.
Згідно п. 4.1 договору, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору та специфікації № 1 від 25.05.2009 року, специфікації № 2 від 15.04.2009 року, специфікації № 3 від 21.04.2009 року, специфікації № 5 від 01.07.2009 року, сторони узгодили перелік засобів захисту рослин, що постачаються продавцем та визначили умови оплати товару, а саме згідно специфікації № 1 від 17.01.2008 року відвантажено товар за накладною № 190649/12 від 19.06.2009 року на суму 58 536 грн., за згідно специфікації № 2 від 15.04.2009 року відвантажено товар за накладною № 210418/12 від 21.04.2009 року на суму 33 761, 60 грн.; згідно специфікації № 3 від 21.04.2009 року відвантажено товар за накладною № 120503/12 від 12.05.2009 року на суму 40 737, 93 грн., згідно специфікації № 5 від 01.07.2009 року № 010701/12 від 01.07.2009р. на суму 4 404,48 грн. Всього було прийнято товару на загальну суму 137 469, 28 грн.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем була здійснена лише часткова сплата загальної вартості отриманого товару у розмірі 89 935,42 грн., а тому сума основного боргу, який залишився несплаченим складає 47 533,86 грн., що не заперечив апелянт.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У специфікаціях до договору визначений конкретний строк оплати товару, однак відповідачем товар оплачений частково.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 47 533,86 грн. задоволені правомірно, що не оспорюється апелянтом.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 290,87 грн.:
- по специфікації № 1 від 25.05.2009 року - за 63 дні за період з 19.06.2009 року по 21.08.2009 року включно;
- по специфікації № 2 від 15.04.2009 року - за 180 днів за період з 26.08.2009 року по 21.02.2010 року включно, та за 180 днів за період з 27.10.2009 року по 24.04.2010 року включно;
- по специфікації № 3 від 21.04.2009 року - за 180 днів за період з 26.08.2009 року по 21.02.2010 року включно, та за 180 днів за період з 27.10.2009 року по 24.04.2010 року включно;
- по специфікації № 51 від 01.07.2009 року - за 180 днів за період з 26.08.2009 року по 21.02.2010 року включно.
Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, покупець оплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок по кожній специфікації з урахуванням заявленого періоду, погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 5 290,87 грн., підлягають задоволенню. В цій частині поданий відповідачем розрахунок суду апеляційної інстанції не відповідає фактичним матеріалам справи, тому не приймається судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Частина 2 ст. 536 ЦК України передбачає, що розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В п. 7.2. договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15 % за кожний день прострочення оплати.
У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1 % за кожний день прострочення оплати (п. 7.3. договору).
Посилання апелянта на те, що сума процентів за прострочену заборгованість по товарному кредиту за договором є штрафною санкцією та має здійснюватися в межах 180 днів, в розумінні ч. 6 ст. 232 ГПК України, відхиляється судом апеляційної інстанції. Оскільки, проценти, які нараховані за прострочення оплати товару, проданого в кредит за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а є платою за користування чужими грошовими коштами.
Крім того, виходячи з положень ч. 5 ст. ст. 694 ЦК України, суд апеляційної інстанції встановив, що проценти за користування товарним кредитом нараховано від дня коли товар мав бути оплачений, до дня звернення до суду, що виключає можливість застосування положень ст. 232 ГПК України до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 4.2 договору сторони узгодили, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації по договору.
А отже, в договорі сторони передбачили обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, а з моменту прострочення сторони узгодили розмір процентів у відповідності до п.п. 7.2, 7.3 договору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, а отже з відповідача на користь позивача правомірно стягнено сума процентів, яка підлягає сплаті за користування відповідачем товарним кредитом, що складає 119 061,08 грн. за весь заявлений період.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактично передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.4 договору, якщо покупець, згідно умов оплати, не перерахує до дати передачі товару на поточний рахунок продавця суму обумовленої попередньої оплати у розмірі, вказаному у специфікації, то на суму несплаченої попередньої оплати нараховується 30 % річних за користування чужими коштами.
Згідно специфікації № 1 покупець прострочив оплату заборгованість по передоплаті суми вартості товару на 62 днів ( з 20.06.2009 року по 21.08.2009 року включно), тому згідно п. 7.4. договору, продавець має право нарахувати на дану суму проценти.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку розрахунку позивача, з яким правомірно погодився суд першої інстанції.
За таких обставин, сума відсотків на попередню оплату за користування грошовими коштами складає 652,52 грн. та правомірно задоволена судом першої інстанції.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства "Прогрес" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 12.08.2010 року у справі № 4/126-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 4/126-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
23.11.10 (відправлено)