04 грудня 2024 року справа № 580/6418/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Паламаря П.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Трегулова Б.Л.,
представника відповідача - Левенець А.М. (за посадою),
розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Адвокат Заінковська В.В. в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.02.2024 №2100/23-00-24-04-01, №2099/23-00-24-04-01, №2101/23-00-24-04-01.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки податковий орган прийняв рішення за відсутності доказів порушення приписів ПК України.
В судові засідання, представник позивача не з'являвся просивши розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач у судових засіданнях щодо задоволення адміністративного позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає таке.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт від 02.01.2024 року №5/23-00-24-03-01/ НОМЕР_1 .
За результатами проведеної перевірки, встановлено зокрема порушення:
-п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3714889,32 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 924360,66 грн., за 2019 рік на суму 1349778,6грн., за 2020 рік на суму 1321779,06грн., за 2021 рік на суму 61317грн., за 2022 рік на суму 57654 грн.;
-п.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164.1 ст.164 та п.16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» Кодексу, в результаті донараховано військового збору від у провадження підприємницької діяльності на загальну суму 309574,11грн., в тому числі за 2018 рік на суму 77030,05 грн., 2019 рік на суму 112481,55 грн., за 2020 рік на суму 110148,25 грн., за 2021 рік на суму 5109,75 грн., за 2022 рік на суму 4804,5 грн.;
-п. 217.1 ст.217 Податкового кодексу України, в результаті донараховано акцизного податку на загальну суму 3827169 грн., в тому числі за 2018 рік - на суму 1341146 грн., за 2019 рік - на суму 1445576 грн., за 2020 рік - на суму 1040447 грн.
На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.02.2024 року:
-№2100/23-00-24-04-01, яким збільшено зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 33103731грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 311605,70грн., за штрафними санкціями на суму 19431,61 грн.;
-№2099/23-00-24-04-01, яким збільшено зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4019671,44грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 3786502,11грн., за штрафними санкціями на суму 233179,33грн.;
-№2101/23-00-24-04-01, яким збільшено зобов'язання за платежем акцизний податок на загальну суму 4219885,90грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 3827169,00 грн., за штрафними санкціями на суму 382716,90грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування ПДФО є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України).
Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.1 - 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону. (п. 177.11 ст. 177 ПК України).
Також, згідно пп. 1.1-1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 пункту 170.13-1 статті 170 цього Кодексу.
Згідно п. 217.1 ст. 217 ПК України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, визначаються платником податку самостійно виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.
Згідно акту перевірки, при продажу товарів платником були застосовані націнки на продаж товарів в залежності від групи товару та номенклатури. Відповідно до здійсненого в ході перевірки аналізу та співставлення цін продажу та цін придбання однотипного товару на підставі первинних документів (накладних, чеків, даних ЄРПН, виписок банку тощо) встановлено застосування таких розмірів націнки: тютюнові вироби 6% від ціни придбання; алкогольні та слабоалкогольні напої від 9 до 38% від ціни придбання; продукти харчування та безалкогольні напої від 8 до 40% від ціни придбання.
При чому, згідно задекларованих у податковій звітності показників доходів та витрат, платник відобразив витрати з придбання товарів, що були реалізовані, з врахуванням такої націнки (середня за даними звітності платника): 2018 рік - 7,3%, 2019 - 5,4%, 2020 - 6%, 2021-11%, 2022-23,6%.
Розрахунком вартості матеріальних витрат по придбаних товарах, що були реалізовані в подальшому, перевіряючими було встановлено заниження товарної націнки, що призвело до завищення задекларованих показників придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у господарській діяльності за перевірений період всього на загальну суму 20638274 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 5135337 грн., за 2019 рік на суму 7498770 грн., за 2020 рік на суму 7343217 грн., за 2021 рік на суму 340650 грн., за 2022 рік на суму 320300 грн.
Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 порушено п. 177.4 ст. 177 ПК України в частині завищення вартості придбаного товару, що був реалізований платником на загальну суму 20638274 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 5135337 грн., за 2019 рік на суму 7498770 грн., за 2020 рік на суму 7343217 грн., за 2021 рік на суму 340650 грн., за 2022 рік на суму 320300 грн.
При цьому, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018-2022 роки, встановлено його заниження через включення до декларації завищених витрат на загальну суму 20638274 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 5135337 грн., за 2019 рік на суму 7498770 грн., за 2020 рік на суму 7343217 грн., за 2021 рік на суму 340650 грн., за 2022 рік на суму 320300 грн.
Таким, чином розрахунком податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2018 по 31.12.2022, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 , встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну сумі 3714889,32 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 924360,66 грн., за 2019 рік на суму 1349778,6 грн., за 2020 рік на суму 1321779,06 грн., за 2021 рік на суму 61317 грн., за 2022 рік на суму 57654 грн.
Також, згідно п. 179.9 ст. 179 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, виходячи з таких умов: загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує (несе) незначна кількість платників податку; податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх встановлених цим розділом випадків її подання; розрахунки окремих видів доходів (витрат), загального мінімального податкового зобов'язання мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат) або необхідності розрахунку такого загального мінімального податкового зобов'язання; податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення; податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов'язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку.
Судом також встановлено, що позивачем в деклараціях за 2020 було самостійно задекларовано податкові зобов'язання на суму 47233,63 грн., проте, в рядку 18.1 «сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного податкового періоду» вказана сума не відображена.
Аналогічно в декларації за 2021 рік, позивачем було самостійно задекларовано податкові зобов'язання в рядку 1.1 додатку до декларації №Ф2 суму 24379,16грн., проте, в декларації в рядку 18.1 «сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного податкового періоду» позивач вказана сума не відображена.
Тобто, відповідачем не донараховано вказані суми, які самостійно були задекларовані позивачем та сплачені, а податковими повідомленнями - рішеннями відкореговано зобов'язання, що підлягають сплаті (3786502,11грн. = 47233,63грн. (самостійно задеклароване та сплачене платником) + 24379,16 грн. (самостійно задеклароване та сплачене платником) + 3714889,32 грн. (донарахування за результатами перевірки)).
Листом від 19.02.2024 №3820/6/23-00-24-03-10 повідомлено платника, що при формуванні в ІКС Податковий блок податкових повідомлень-рішень за результатами документальної перевірки, встановлено подання податкової звітності (декларацій про майновий стан та доходи) з порушенням порядку заповнення, що призвело до не нарахування в інтегрованій картці платника податків ІКС Податковий блок податкових зобов'язань по сплаті до бюджету податків:
-відсутнє нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами 2020 року податкове зобов'язання в сумі 47233,63 грн.(обліковувалась переплата в сумі 47233,63 грн);
-відсутнє нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами 2021 року податкове зобов'язання в сумі 24379,16 грн. (обліковувалась переплата в сумі 24379,16 грн).
Вищевказані суми заниження податкових зобов'язань по сплаті до бюджету були враховані при формуванні податкових повідомлень-рішень за результатами документальної перевірки, внаслідок чого донарахування у податкових повідомленнях-рішеннях збільшені на вищевказані суми.
Стосовно військового збору розбіжність тільки в 2021 році, платник задекларував та сплатив 2031,60 грн., однак, вказана сума відсутня в нарахуваннях, що підтверджується зведеною ІКП, у позивача рахується переплата на вказану суму.
За таких обставин, посилання представника позивача на розбіжності сум донарахованих зобов'язань є необгрунтованими.
Судом також враховані пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до акту перевірки щодо допущення порушень ПК України в наслідок незнання податкових норм.
Окрім того, посилання представника позивача на пп. 52-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України в частині застосування штрафних санкцій в наслідок дії пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України є безпідставні.
Так, пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України зокрема передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мали значення.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР
Повний текст рішення виготовлено 16.12.2024