16 грудня 2024 року справа № 580/10046/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Клименко В.М. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить:
-визнати протиправними дії військової частина НОМЕР_1 щодо відмови військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. 2г ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч. 4 п. 2г ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Ухвалою суду від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Подавши рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю догляду за особою, яка має 2 групу інвалідності, протиправно листом отримано відмовлено у звільненні.
Відповідач у наданому відзиві зазначив, що за результатами розгляду рапорту та документів позивача про звільнення з військової служби, відмовлено у його задоволенні в наслідок відсутності документів щодо вказаних підстав для звільнення
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов такого висновку.
ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що і не заперечується сторонами.
06.09.2024 позивач, як військовослужбовець, звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (зареєстрований 09.09.204 за №35/9239) у якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснення догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, за відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
До рапорту додано:
-свідоцтво про народження ОСОБА_3 ;
-свідоцтво про розірвання шлюбу;
-довідка до акта огляду МСЕК;
-витяг про зареєстрованих осіб;
-паспорта та РНОКПП.
Листом №36/2639 від 14.09.2024 повідомлено, що до рапорту не надано в повній мірі документів щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд над особою з інвалідністю ІІ групи, а також те, що в додатках до рапорту не додано документів, які б свідчили про потребу ОСОБА_2 у сторонньому догляді.
Вказано, що для звільнення з військової служби, за вказаної вище підстави, потрібно до рапорту, крім тих документів, що були додані, ще додати:
-належним чином засвідчену довідку (витяг) з єдиного державного демографічного реєстру про наявність або відсутність синів/дочок ОСОБА_2 ;
-висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в сторонньому догляді ОСОБА_2 ;
-акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання ОСОБА_2 .
Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 у відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 у відповідності до довідки акта огляду МСЕК серії 12ААГ №437898, є особою з інвалідністю II групи з 27.08.2024 до 01.09.2024, причина - загальне захворювання. В висновках про умови та характер праці зазначено: протипоказані значні фізичні навантаження.
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 , 21.04.2005 розірвано шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Суд звернув увагу, що довідка МСЕК не містить відомостей про необхідність стороннього догляду, висновок ЛКК не надано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 29.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Позивач звернувся із рапортом про звільнення із Збройних сил України за п.п. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до пп. “г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Пунктом 3 ч. 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що дана норма передбачає умови для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, які передбачені підпунктом “г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а саме :
1) необхідність здійснення постійного догляду за особою;
2) наявність відповідної групи інвалідності;
3) відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 у відповідності до довідки акта огляду МСЕК серії 12ААГ №437898, є особою з інвалідністю II групи, однак не потребує жодного стороннього догляду, що вбачається з висновків про умови та характер праці.
При цьому, відповідачем слушно наголошено про відсутність у додатках до рапорту доказів відсутності синів/дочок ОСОБА_2 та висновка МСЕК чи ЛКК про потребу в сторонньому догляді.
Таким чином, наявність у батька - ОСОБА_2 інвалідності II групи не є самостійною підставою для звільнення з військової служби позивача, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану з урахуванням додаткової умови - необхідністю здійснення постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Так, позивачем додано акт обстеження житлово - побутових умов виконавчого комітету Шрамківської сільської ради №б/н від 23.09.2023 року про те, що ОСОБА_2 має II групу інвалідності та проживає з ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_6 (батько).
Суд вказує, що даний акт до рапорту подано не було та власне зазначає таке.
Матеріали справи та рапорту не містять відомостей про висновки МСЕК та ЛКК щодо необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 , а посилання позивача без надання доказів на дану обставину є недоречні.
Крім того, ні матеріали справи ні матеріали рапорту не містять відомостей - довідки з Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) щодо складу сім'ї ОСОБА_2 на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки поданий акт обстеження та довідка про склад сім'ї (не надана до рапорту і яка не містить навіть сина особи з інвалідністю) не є таким документом, що регулює дані правовідносини.
Отже, позивачем не було долучено до рапорту про звільнення з військової служби документів, які б підтверджували необхідність здійснення постійного догляду та доказів відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, тому суд дійшов висновку, що підстави для звільнення з військової служби відсутні, а відмова Військової частини у звільненні з військової служби за сімейними обставинами, оформлена листом є правомірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР