17 грудня 2024 рокусправа № 380/17834/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 95057, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV«Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після досягнення пенсійного віку, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак листом відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах відсутня у переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років. Позивач вважає, що має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою від 03.09.2024 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 17.02.2024.15.05.2024 позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). За принципом екстериторіальності заява від 15.05.2024 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатами розгляду вищевказаної заяви Відповідачем-1 прийнято рішення №134350009510 від 23.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю права. До спеціального стажу який дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 враховано періоди роботи, щов сумі складають спеціальний стаж 32 років 0 місяців 02 дні. До спеціального стажу позивача, не враховано період роботи з 02.09.2019 по 31.08.2022 та з 26.09.2022 по 31.12.2023 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу оскільки, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада асистента вчителя інклюзивного класу не передбачена. Згідно наданих уточнюючих документів ОСОБА_1 , працювала асистентом вчителя інклюзивного класу, на 0,25 ставки вихователем групи продовженого дня з 01.09.2021 по 03.06.2022, з 26.09.2022 до закінчення навчального року, з 01.09.2023 до закінчення навчального року. В трудовій книжці НОМЕР_2 за ці періоди зазначена основна робота - асистент вчителя інклюзивного класу, однак вказана посада не передбачена Переліком № 909, яка дає право на пенсію за вислугу років. Враховуючи той факт, що робота за сумісництвом не дає права на пенсію за вислугу років та посада викладача асистента вчителя інклюзивного класу не передбачена Переліком № 909, відсутні підстави для виплати разової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На думку представника відповідача, рішення є правомірним, належним чином обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позов не визнає, подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення відповідача зводяться до того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з 17.02.2024. Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 (зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Основною умовою призначення пенсії за вислугу років є те, що зайнятість на зазначених у Переліку №909 посадах має бути за основним місцем роботи, а не за сумісництвом. Отже, з оглядом на вище вказане, до спеціального стажу який дає право на призначення та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058 враховано періоди роботи, що в сумі складають спеціальний стаж 32 років 0 місяців 02 дні. До спеціального стажу, не враховано період роботи з 02.09.2019 по 31.08.2022 та з 26.09.2022 по 31.12.2023 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада асистента вчителя інклюзивного класу не передбачена. Згідно з наданими уточнюючих документів ОСОБА_1 асистент вчителя інклюзивного класу(основне), працювала на 0,25 ставки вихователем групи продовженого дня (сумісництво) з 01.09.2021 по 03.06.2022, з 26.09.2022 до закінчення навчального року, з 01.09.2023 до закінчення навчального року. В трудовій книжці НОМЕР_2 за ці періоди зазначена основна робота - асистент вчителя інклюзивного класу. Робота за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає. З огляду на зазначене, на дату звернення заявниця не працює на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років. За таких обставин прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю права. Отже, підстав для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 17.02.2024 та отримує пенсію за віком.
15.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
23.05.2024 за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №134350009510.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.05.2024 №1134350009510 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги обґрунтовуючи тим, що з 02.09.2019 по 31.08.2022 та з 26.09.2022 по 31.12.2023 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посада асистента вчителя інклюзивного класу не передбачена. Згідно наданих уточнюючих документів ОСОБА_1 асистент вчителя інклюзивного класу(основне), працювала на 0,25 ставки вихователем групи продовженого дня (сумісництво) з 01.09.2021 по 03.06.2022, з 26.09.2022 до закінчення навчального року, з 01.09.2023 до закінчення навчального року. В трудовій книжці НОМЕР_2 за ці періоди зазначена основна робота - асистент вчителя інклюзивного класу. Робота за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає.
Листом, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивача повідомило про відмову у виплаті грошової допомоги.
Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до спеціального стажу роботи вказаний період асистента вчителя інклюзивного класу, та невиплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 №1788-ХІІ (далі Закону №1788) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку. який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788 - ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
Згідно з записами трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 позивач у період працювала:
01.09.1987 - 31.03.1989 на посаді вихователя групи продовженого дня Новояричівської середньої школи;
01.04.1989 - 10.08.1989 вчителем російської мови та літератури Новояричівської середньої школи;
11.08.1989 - 01.09.2019 вчителем французької мови Новояричівської середньої школи;
02.09.2019 - 31.08.2022 працювала асистентом вчителя з інклюзивним та інтегрованим навчанням Новояричівської середньої школи:
01.09.2022 - 25.09.2022 працювала вихователем групи продовженого дня на 0,25 ставки і вчителем Захисту України;
26.09.2022- по даний час працює на посаді асистента вчителя закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів смт Новий Яричів Новояричівської селищної ради Львівської області.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не врахував період роботи позивачки з 02.09.2019 до 31.08.2022 та з 26.09.2022 до 31.12.2022 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу, оскільки Переліком №909 посада асистента вчителя інклюзивного закладу не передбачена. Суд з такою мотивацією оскаржуваного рішення не погоджується з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Переліком № 909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені такі посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Отже, посада асистента вчителя інклюзивного навчання загальноосвітнього навчального закладу прямо не зазначається у Переліку № 909.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» передбачає, що «особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами».
З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 № 327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 №1205.
У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9-675 від 25.09.2012 «Щодо посадових обов'язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв'язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 за №1308/8603. Так, в описі посадових обов'язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.
Стосовно незарахування роботи за сумісництвом до стажу, який дає право на отримання допомоги, то суд зазначає, що з матеріалів справи видно, що позивачка працювала на педагогічних посадах з 02.09.2019 до 31.08.2022 та з 26.09.2022 до 31.12.2022, що підтверджується записами у трудовій книжці. При цьому на 0,25 ставки позивачка працювала вихователем групи продовженого дня, будучи на посаді асистента вчителя з 01.09.2021 до 03.06.2022 та на 0,25 ставки асистента вчителя інклюзивного закладу як на основній роботі.
При цьому суд зауважує, що відповідно до п.2.14 Порядку №637 робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Із записів у трудовій книжці позивачки не видно того, що позивачка працювала за сумісництвом, натомість є запис про від 26.09.2022, що позивачка переведена на посаду асистента вчителя інклюзивного класу.
Отже, станом на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала у навчальному закладі на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стаж роботи на відповідних посадах на момент досягнення пенсійного віку (спеціальний стаж) становив понад 30 років.
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Також аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17.
За наведених обставин, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спірний період роботи позивача не враховується до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як посада посада
асистента вчителя інклюзивного класу не передбачена Переліком №909.
Відмовляючи позивачеві у виплаті разової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогічних працівників у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що педагогічні працівники, зокрема, викладачі всіх спеціальностей позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів і мають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
Оскільки відповідачем 1 було протиправно відмовлено позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги через не підтвердження позивачкою на день досягнення пенсійного віку наявності необхідного спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для жінок - 30 років), у зв'язку із відсутністю підстав для зарахування до такого стажу періоду роботи позивачки з 02.09.2019 по 31.08.2022 та з 26.09.2022 по 31.12.2023 на посаді асистента вчителя інклюзивного класу, оскільки такі посади не передбачені Переліком №909, водночас, судом було встановлено наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до спеціального (педагогічного стажу позивача), внаслідок чого такий спеціальний стаж сукупно перевищив 30 років. При цьому відповідачем не спростовано та не заперечується, що позивачем дотримано інші умови призначення передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги, а саме: позивач до призначення пенсії за віком не отримувала жодної іншої пенсії та на момент виходу на пенсію за віком працювала на педагогічній посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція - можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення такої одноразової грошової допомоги позивачці.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З врахуванням приписів ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати позивачці до страхового стажу для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії за віком станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню періоду роботи на посаді асистента вчителя інклюзивного класу з 02.09.2019 до 31.08.2022 та з 26.09.2022 до 31.12.2022 та призначити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково, у спосіб визначений судом.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40грн., про що свідчать квитанції.
Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 95057, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23.05.2024 №134350009510 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії за віком станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню періоду роботи на посаді асистента вчителя інклюзивного класу з 02.09.2019 до 31.08.2022 та з 26.09.2022 до 31.12.2022 та призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 95057, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн.20коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.