справа №380/22838/24
17 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2017 роках, підйомної допомоги, виплаченої у 2015 році, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплачена позивачу сума грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно є значно нижчою, аніж повинна бути, оскільки відповідач під час нарахування та виплати таких сум не врахував індексацію грошового забезпечення. Вважає, що такі дії відповідача порушують його право на повноту отримання грошового забезпечення, тому є протиправними.
Відповідачем позовну не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Наказом МВС №73 від 02.02.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, згідно з пунктом 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Право начальника (командира) органу Держприкордонслужби зменшувати розміри винагороди передбачено пунктом 9 цієї Інструкції. Вказує, що винагорода немає фіксованого розміру та залежить від видатків на грошове забезпечення, а підпунктом 2 пункту 2 Інструкції передбачено лише граничний розмір такої винагороди. Пунктом 6 Інструкції №73 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників. Зазначає, що відповідно до п. 28.3. Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №155 від 28.02.2006, та до п. 4.7.2. наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 208-од від 05.12.2016 «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 на 2017 рік» строки виплати грошового забезпечення військовослужбовцям - з 15 по 20 число за звітний місяць. Отже, порядок виплати грошової винагороди та грошового забезпечення також відрізняється. Вказує, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 11.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 09.12.2024 подано відзив на позовну заяву(вх. №90731) та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №90734), у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 11.12.2024.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України та згідно до витягу з наказу командира начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.08.2024 №386-ОС виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та всіх видів забезпечення з 20.08.2024.
Згідно до розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по березень 2020 року та особистих карток грошового забезпечення за 2015-2018 роки, ОСОБА_1 в період з липня 2015 року по лютий 2018 року нарахування та виплата індексації грошового забезпечення проводилися у неповному розмірі.
ІНФОРМАЦІЯ_7 21.08.2024 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення в розмірі 11 102 грн 46 к., що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК, повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні та архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2024 рік.
Під час проходження військової служби позивачу нараховані та виплачені грошова допомога на оздоровлення: у липні 2015 року у розмірі 4 705 грн 25 к., у липні 2016 року у розмірі 6 740 грн 25 к., у червні 2017 року у розмірі 7 823 грн 90 к., підйомна допомога у жовтні 2015 року у розмірі 4 705 грн 25 к., що підтверджується особистими картками грошового забезпечення за 2015-2017 роки.
Неповнота нарахування та виплати відповідачем усіх сум грошового забезпечення, зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до абзацу першої частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У силу приписів розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Згідно з абзацом 3 пункту 14 ст. 101 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови №889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України ( далі - Інструкція № 595), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників).
Відповідно до пункту 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Як встановлено судом, розрахунок та виплата позивачу сума грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік здійснювалися без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, що визнається відповідачем.
Суд зазначає, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру Оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.
Вказаний висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20.
Застосовуючи Інструкцію №595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
З огляду на наведене, при визначенні розміру грошового забезпечення застосування підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
«Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат».
Як встановлено судом, позивачу у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889.
ІНФОРМАЦІЯ_7 21.08.2024 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення в розмірі 11 102 грн 46 к., що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК, повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні та архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2024 рік.
Суд звертає увагу, що 10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою, оскільки така відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер, а тому має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нарахована сума грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомна допомога за 2015 рік та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, індексацію грошового забезпечення.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, від 07.07.2022 у справі №520/7308/21.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними та не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.
Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно, без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, свідчить про бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовача частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 року включно без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, підйомної допомоги за 2015 рік та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома