17 грудня 2024 року м. Львівсправа № 380/12485/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому із урахуванням заяви від 03 липня 2024 року про збільшення позовних вимог (в порядку статті 47 КАС України) просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 червня 2019 року № 135050002894 про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині неврахування розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах моєї пенсійної справи, а саме у довідках про джерела доходів з 01 липня 2000 року: № 1 від 27 березня 2012 року; № 31 від 11 березня 2013 року; № 25 від 15 березня 2014 року; № 58 від 27 лютого 2015 року; № 1 від 26 листопада 2015 року, виданих ТОВ «Командор СПб»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунку мені - ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах моєї пенсійної справи, а саме у довідках про джерела доходів з 01 липня 2000 року: № 1 від 27 березня 2012 року; № 31 від 11 березня 2013 року; № 25 від 15 березня 2014 року; № 58 від 27 лютого 2015 року; № 1 від 26 листопада 2015 року, виданих ТОВ «Командор СПб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести мені - ОСОБА_1 з 26 березня 2019 року (з дня призначення пенсії) перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) відповідно до положення пункту 3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року та врахуванням розмірів заробітної плати, що зазначені у матеріалах моєї пенсійної справи № 135050002894, а саме у довідках про джерела доходів з 01 липня 2000 року: № 1 від 27 березня 2012 року; № 31 від 11 березня 2013 року; № 25 від 15 березня 2014 року; № 58 від 27 лютого 2015 року; № 1 від 26 листопада 2015 року, виданих ТОВ «Командор СПб».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 26 березня 2019 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2. Під час звернення за призначенням пенсії позивач надав пенсійному органу, серед інших документів, довідки про доходи фізичної особи, видані ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація), а саме: № 1 від 27 березня 2012 року; № 31 від 11 березня 2013 року; № 25 від 15 березня 2014 року; № 58 від 27 лютого 2015 року; № 1 від 26 листопада 2015 року. Утім, розмір пенсії позивача відповідач обчислив без урахування заробітної плати, зазначеної у цих довідках. 05 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з дати її призначення з урахуванням розмірів заробітної плати, що вказані у вже згаданих довідках, однак отримав відмову. Таку поведінку відповідача позивач уважає протиправною, оскільки відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - також Угода від 13 березня 1992 року) обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до страхового стажу. Водночас перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі собою не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати під час призначення позивачу пенсії. Право особи на отримання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З огляду на наведене адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що підстав для проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, вказаної у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація), а саме: № 1 від 27 березня 2012 року; № 31 від 11 березня 2013 року; № 25 від 15 березня 2014 року; № 58 від 27 лютого 2015 року; № 1 від 26 листопада 2015 року, немає, оскільки відомості про заробітну плату, вказану у цих довідках не підтверджені актом перевірки або копіями первинних документів. Водночас Україна вийшла з Угоди від 13 березня 1992 року та зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для неї 19 червня 2023 року; Росія припинила участь у цій Угоді з 01 січня 2023 року. Крім того, у зв'язку з припиненням всіх дипломатичних відносин з Російською Федерацією органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду від 13 березня 1992 року, зокрема, здійснювати до органів Пенсійного фонду Російської Федерації запити документів та інших відомостей. Отже, вимоги позивача є безпідставними, оскільки ним не було надано жодних первинних документів та документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, які б підтверджували суми заробітної плати та утримання відповідних податків та обов'язкових платежів із заробітної плати, вказаної у згаданих вище довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація).
З огляду на наведене в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 17 червня 2024 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19 липня 2024 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчену копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 червня 2019 року № 135050002894 про призначення пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року заяву позивача від 29 серпня 2024 року (у порядку частини 3 статті 44 КАС України) задоволено частково; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати письмове пояснення щодо наявності у пенсійній справі ОСОБА_1 спірного рішення від 05 червня 2019 року № 135050002894, оскільки на виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року про витребування доказів надано копію рішення № 135050002894, яке датоване 21 червня 2019 року; у задоволенні решти заяви позивача від 29 серпня 2024 року (у порядку частини 3 статті 44 КАС України) відмовлено.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08 лютого 2011 року позивач у період з 08 лютого 2011 року по 26 листопада 2015 року працював у ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація).
Вказаний період роботи відповідач зарахував позивачу до страхового стажу, що підтверджується Розрахунком стажу ОСОБА_1 (алгоритм розрахунку: пенсія за віком (ЗУ № 1058)).
17 квітня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно з розпискою-повідомленням від 17 квітня 2019 року до заяви про призначення пенсії за віком позивач, серед інших документів, надав довідки про джерела доходів з 01 липня 2000 року, а саме довідки про доходи фізичної особи за 2011-2015 роки, видані ТОВ «Командор СПб»: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 червня 2019 року № 135050002894 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26 березня 2019 року.
Розмір пенсії за віком відповідач обчислив позивачу без урахування заробітної плати, вказаної у довідках, виданих ТОВ «Командор СПб» № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік), № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік), № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік), № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік), № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік), що підтверджується Розрахунком заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
05 лютого 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, зокрема, щодо проведення перерахунку пенсії за віком з дня її призначення, тобто з 26 березня 2019 року з урахуванням розмірів заробітної плати, що зазначені у довідках про джерела доходів з 01 липня 2000 року, а саме довідках про доходи фізичної особи за 2011-2015 роки, виданих ТОВ «Командор СПб»: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Листом від 22 лютого 2024 року № 5102-4408/К-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його заяву від 05 лютого 2024 року, зокрема, про те, що підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про доходи фізичних осіб за період з 2011 року по 2015 рік, виданих Російською Федерацією, немає.
Позивач, уважаючи зазначену поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням розмірів заробітної плати, що вказана у довідках, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік) з дати її призначення, а саме з 26 березня 2019 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Приписами частин першої - третьої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із абзацами першим, другим частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Водночас статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року), яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно зі статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з частиною другою статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).
Суд відзначає, що Угодою від 13 березня 1992 року встановлено правила обчислення розміру пенсій.
Згідно із частиною третьою статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню під час призначення пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню для обчислення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26 березня 2008 року № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту третього статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується під час первинного призначення пенсії в державах-учасницях Угоди.
Отже, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується під час встановлення права на пенсію і її обчислення. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. Водночас обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Суд встановив, що у період з 08 лютого 2011 року по 26 листопада 2015 року позивач працював у ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація).
Вказаний період роботи відповідач зарахував позивачу до страхового стажу, що підтверджується Розрахунком стажу ОСОБА_1 (алгоритм розрахунку: пенсія за віком (ЗУ № 1058)).
Тож з огляду на те, що періоди роботи позивача з 08 лютого 2011 року по 26 листопада 2015 року у ТОВ «Командор СПб» (Російська Федерація) зараховані до його страхового стажу та дають право на призначення пенсії, то, відповідно, і обчислення пенсії має проводитися із заробітку (доходу) за такі періоди роботи.
Розмір заробітної плати (доходу) за вказані періоди підтверджується довідками про доходи фізичної особи за 2011-2015 роки, виданими ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Вказані довідки позивач надав пенсійному органу під час звернення за призначенням пенсії 17 квітня 2019 року, що підтверджується розпискою-повідомленням від 17 квітня 2019 року, і такі містяться у матеріалах пенсійної справи позивача, однак відповідач не врахував їх під час обчислення розміру пенсії позивача з 26 березня 2019 року.
Пояснюючи, водночас, підстави неврахування згаданих вище довідок, відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на те, що відомості про заробітну плату, вказану у цих довідках, не підтверджені актом перевірки або копіями первинних документів, крім цього, позивачем не було надано жодних первинних документів та документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, які б підтверджували суми заробітної плати та утримання відповідних податків та обов'язкових платежів із заробітної плати, зазначеної у цих довідках.
Оцінюючи такі аргументи відповідача, суд зазначає таке.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 квітня 2014 року № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1, в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), який визначає, зокрема перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Абзацом п'ятим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку. Вказаним додатком 1 затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій, зокрема, вказується орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підстава видачі довідки (назви первинних документів).
Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм законодавства випливає значний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи, заробітної плати для її призначення.
Органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії з урахуванням тих обставин, що склалися.
До того ж позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист збоку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Також Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи особи після 01 січня 2004 на підставі приписів Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію. Нездійснення такого обов'язку або неотримання інформації з причин, які не залежать від волі пенсіонера, не є належною підставою для неврахування як стажу роботи за спірні періоди, так і заробітної плати (доходу), отриманої за періоди такої роботи.
Також ненадання/ненадходження інформації щодо відрахованих сум єдиного соціального внеску до відповідного пенсійного фонду не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення та врахування стажу за вказаний час роботи.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували те, що відповідач під час вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу звертався до Пенсійного фонду Російської Федерації стосовно сплати страхових внесків за періоди роботи, які вказані у спірних довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб». Тож нездійснення відповідачем такого обов'язку не є належною підставою для неврахування заробітної плати (доходу) за періоди, яка вказана у цих довідках.
Разом з цим, з огляду на зміст наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків спричиняє негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, своєю чергою, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Тому неврахування відповідачем спірних довідок про доходи фізичної особи з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправним, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів Російської Федерації саме з вини позивача суду не надано.
На думку суду, довідки про доходи фізичної особи за 2011-2015 роки, видані ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік), відображають суми заробітної плати (доходу) позивача, отриманої у відповідні періоди роботи, інформацію про роботодавця (податкового агента), сплачені податки.
Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідок, доказів їх недостовірності відповідач не надав.
Водночас відсутність або ненадання документів підприємства, на якому працював пенсіонер, не може бути підставою для настання для останнього несприятливих наслідків за відсутності його вини у неможливості їх одержання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 348/463/17 та від 13 лютого 2020 року у справі № 523/19088/16-а.
За цих обставин у спірній ситуації позивач не може бути позбавлений права на врахування сум отриманої ним заробітної плати під час обчислення пенсії лише через неможливість проведення перевірки довідок відповідними пенсійними органами.
Крім того, слід врахувати, що вирішення питання призначення пенсії позивачу відбувалось у 2019 році, тобто до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, тому неможливість відповідної перевірки документів протягом 2019 року суду належними та допустимими доказами не доведена.
Покликання відповідача на те, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року, а для України зазначений міжнародний договір припинив свою дію 19 червня 2023 року суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди, та не впливають на правомірність поведінки та рішень пенсійного органу у спірних правовідносинах, позаяк станом на момент вирішення питання про призначення пенсії позивачу Угода від 13 березня 1992 року була чинною та її положення були обов'язковими для відповідача.
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про те, що відповідач протиправно призначив та обчислив пенсію позивачу з 26 березня 2019 року, а надалі - відмовив у проведенні її перерахунку згідно з поданою позивачем заявою від 05 лютого 2024 року без урахування розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
За цих обставин належить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 червня 2019 року № 135050002894 про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині неврахування розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік), а також визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд також ураховує, що пенсію позивачу призначено відповідачем з 26 березня 2019 року, а тому саме з цієї дати призначена пенсія підлягає перерахунку (обчисленню) та виплаті з урахуванням спірних довідок про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб».
Зважаючи на викладене, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення у такий належний спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 26 березня 2019 року (з дати призначення) з урахуванням розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилань позивача у змісті позовних вимог на необхідність проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту 3 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, то суд зазначає, що зазначене рішення стосується віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та необхідного стажу. У цій справі пенсія за віком на пільгових умовах вже призначена позивачу, спір, який виник між сторонами, стосується саме врахування заробітної плати для обчислення розміру пенсії, тож на спосіб захисту порушеного права позивача вказане рішення Конституційного Суду України не впливає і його зазначення у резолютивній частині цього судового рішення не є потрібним.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 червня 2019 року № 135050002894 про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині неврахування розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 26 березня 2019 року (з дати призначення) з урахуванням розмірів заробітної плати, вказаних у довідках про доходи фізичної особи, виданих ТОВ «Командор СПб», а саме: № 1 від 27 березня 2012 року (за 2011 рік); № 31 від 11 березня 2013 року (за 2012 рік); № 25 від 15 березня 2014 року (за 2013 рік); № 58 від 27 лютого 2015 року (за 2014 рік); № 1 від 26 листопада 2015 року (за 2015 рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна