справа № 380/22692/24
провадження № П/380/22919/24
17 грудня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача від 13 грудня 2024 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/22692/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 24.09.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 24.09.2024.
Ухвалою судді від 11 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
13 грудня 2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 13 грудня 2024 року про залишення позову без розгляду.
Указане клопотання мотивоване тим, що на день виключення позивача зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та на день закінчення проходження ним військової служби 23 січня 2020 року спору між позивачем та НОМЕР_2 прикордонним загоном щодо виплачених сум не було. Позивач звернувся до суду через 04 роки 10 місяців з моменту виключення його зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Отже, позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права з моменту виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, а до Львівського окружного адміністративного суду з цим позовом звернувся у 2024 році, тобто, через 04 роки 10 місяців. Позивачем не надано будь-яких документів, які б підтверджували та доводили обґрунтованість пропущення строку звернення до адміністративного суду та могли б бути визнані поважними причинами як такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду з адміністративним позовом, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Просить суд заявлений адміністративний позов залишити без розгляду.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у зазначеному рішенні вказав, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
З огляду на вказане очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 560/11898/23.
Суд відзначає, що положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на військовій службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені КЗпП України, а саме частиною другою статті 233 цього Кодексу (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року), відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отож, починаючи з 19 липня 2022 року, з дати набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, законодавець установив тримісячний строк звернення з позовом до суду у справах про стягнення належної працівнику при звільненні заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців).
Суд встановив, що грошові кошти на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/5169/23 відповідач виплатив позивачу 24 вересня 2024 року.
Отже, про порушення свого права оскаржуваною поведінкою відповідача (ненарахуванням та невиплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати сум грошового забезпечення) позивач дізнався, отримавши виплачені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/5169/23 грошові кошти, а саме 24 вересня 2024 року.
З цим позовом до суду позивач звернувся 06 листопада 2024 року, тобто із дотриманням тримісячного строку звернення, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Отже, до суду з цим позовом позивач звернувся у встановлений законом строк, у зв'язку з чим доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду є безпідставними, тому суд їх відхиляє.
За цих обставин підстави для залишення позовної заяви без розгляду з причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання представника відповідача від 13 грудня 2024 року про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача від 13 грудня 2024 року про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 17 грудня 2024 року.
Суддя Клименко О.М.