справа №380/2074/24
16 грудня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Петрик Ігор Ярославович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначену відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначену відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 03.01.2024, у зв'язку з чим перерахувати і виплатити пенсію з урахуванням фактично сплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 22.08.2023 йому призначено пенсію за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Позивач 03.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії за віком на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. Однак відповідач листом від 16.01.2024 відмовив з підстав відсутності у позивача необхідних 25 років календарного стажу. Вважає рішення відповідача від 16.01.2024 протиправним, тому просить таке скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. На час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому йому призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 цього ж Закону. Позивач не мав на час звільнення зі служби необхідної календарної вислуги років, а саме 25 календарних років і більше. Згідно з наданим ГУ НП у Львівській області розрахунком вислуги років від 14.09.2023 календарна вислуга років на день звільнення зі служби становить 20 років 09 місяців 17 днів, загальний стаж - 26 років 03 місяці 13 днів. Як зазначено у грошовому атестаті ГУ НП у Львівській області від 24.08.2023 №36/68 полковника поліції, начальника управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу). За матеріалами пенсійної справи позивачу з 22.08.2023 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 51 % (за 25 років - 50 % 1 % за 1 рік стажу) відповідних сум грошового забезпечення відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції ,чинній на дату призначення пенсії. З врахуванням викладеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 2262-ХІІ, відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем 19.02.2024 (вх. №3272ел) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 22.08.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до пункту «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 51% сум грошового забезпечення.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Супровідним листом управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області від 12.12.2023 № І-10 направлено довідку про вислугу років, відповідно до якої:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.11.2002 (наказ РУПППО від 03.11.2002 №103) по 06.11.2015 (наказ УМВСУ в Р/о від 04.09.2015 №278 о/с дск). В Національній поліції України з 07.11.2015 (наказ ГУНП в Р/о від 07.11.2015 №6 о/с дск) по 21.08.2023 (наказ ГУНП у Л/о від 21.08.2023 №37 о/с дск).
Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить: 20 років 09 місяців 17 днів. Вислуга років у пільговому обчисленні становить: 26 років 01 місяць 08 днів.
Позивач 03.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії за віком на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 16.01.2024 №1432-348/І-52/3-1300/24 повідомив позивача, що згідно з наданим ГУ НП у Львівській області розрахунком вислуги років від 14.09.2023 календарна вислуга років на день звільнення зі служби становить 20 років 09 місяців 17 днів, загальний стаж - 26 років 03 місяці 13 днів. З урахуванням викладеного, підстави для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ відсутні.
Вважаючи відмову ГУ ПФУ у Львівській області від 16.01.2024 №1432-348/І-52/3-1300/24 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-Х1І протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Пунктом 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема служба в органах внутрішніх справ.
Водночас, Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 було прийнято постанову №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».
Вказаною постановою було внесено зміни, зокрема до пункту 3 Порядку №393, та викладено абзац перший такого пункту в такій редакції: « 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».
Суд звертає увагу на те, що до внесення змін до Порядку №393 постановою №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», абзац перший пункту 3 вказаного Порядку був викладений в редакції: « 3. До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».
Таким чином, суд висновує, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022. Водночас після внесення відповідних змін календарна вислуга років зараховується на пільгових умовах виключно для розрахунку розміру самої пенсії.
Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №380/10714/22.
Як встановлено судом, позивачу з 22.08.2023 призначено пенсію за віком відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 03.01.2024 про переведення його на пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи те, що як станом на момент звільнення позивача зі служби 21.08.2023, так і станом на момент його звернення до пенсійного органу із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, а календарна вислуга років позивача становить 20 років 09 місяців та 17 днів замість необхідних 25 років і більше, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби в органах внутрішніх справи до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок виконано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила прийняття спірного рішення, суд дійшов висновку, що така відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, тому дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ є правомірними та такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним, тому в задоволенні такого слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома