16 грудня 2024 рокусправа № 380/17460/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Лужняк О.М.
за участю:
представника позивача Полковников Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапорту від 23.06.2024 року про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби;
зобов'язати розглянути рапорт від 23.06.2024 року про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби.
В обґрунтування позову зазначає, що не зважаючи на його скарги за результатами ВЛК його незаконно було визнано повністю здоровим, та придатним до військової служби. 18 червня 2024 року під час занять по військової підготовці він не витримав навантажень та йому стало погано, після був направлений до санітарної частини за місцем розташування. Стверджує, що після цього 23.06.2024 року звернувся з рапортом на ім'я командира військової частин НОМЕР_1 , в якому описав вищенаведене, та просив: направити на медичне обстеження та лікування до медичного закладу; після проходження лікування надати направлення на проходження Військоволікарської комісії для встановлення ступеню придатності до військової служби; за результатами ВЛК прийняти рішення що до можливості продовження моєї військової служби, і як що це можливо, то в яких підрозділах. Однак, у межах строку, визначеного пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, уповноважені представники відповідача не розглянули по суті рапорт про направлення на військово-лікарську комісію та не прийняли жодного рішення за результатами його, що, в свою чергу, вказує на протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач у відзиві вказує, що у зв'язку з тим, що позивач відмови за рапортом про направлення на огляд військово-лікарської комісії не отримував, у зв'язку з тим, що на даний час перебуває в самовільному залишенні частини, що унеможливлює направлення його встановленим порядком на огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 26.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 25.10.2024 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 25.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №162 від 06.06.2024 року позивач вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
23.06.2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив направити його на медичне обстеження та лікування до медичного закладу; після проходження лікування надати направлення на проходження військової служби; за результатами ВЛК прийняти рішення щодо можливості продовження військової служби якщо це можливо та зазначити в яких підрозділах.
29.06.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив прийняти рапорт позивача до розгляду.
Листом від 16.07.2024 року відповідач повідомив його, що позивач з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року знаходився на лікуванні у КНП «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» СМР. Після закінчення лікування та прибуття у військову частину його буде скеровано на проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби, до служби в Десантно-штурмових військах.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №270 від 14.09.2024 року позивач вважається таким, що вибув 14.09.2024 року з району виконання бойових завдань у відрядження до військової частини НОМЕР_2 для проходження фахової підготовки з 14.09.2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №280 від 24.09.2024 року позивач вважається таким, що самовільно залишив місце дислокації навчального батальйону.
Змістом спірних правовідносин є бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту від 23.06.2024 року про направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності несення ним військової служби.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (з наступними змінами та доповненнями; далі - Положення №402).
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (абзац перший п.1.2 розділу І Положення №402).
Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи, серед іншого, є: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Відповідно до абзацу першого п.6.1 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Відповідно до абзацу другого цієї ж норми передбачено, що прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
У разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров'я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи) (абзац перший п.6.4 розділу ІІ Положення №402).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із рапортом від 23.06.2024 року про направлення його на медичне обстеження та лікування до медичного закладу.
З наслідками подання позивачем згаданого рапорту його було направлено на лікування до медичного закладу.
У період з 27.06.2024 року по 11.07.2024 року позивач проходив лікування у КНП Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Чернівецької області, з 12 07.2024 року по 25.07.2024 року - в КНП Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Чернівецької області, що підтверджується електронним направленням №0301-1967-0003-9654, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5240, електронним направленням №6716-4298-5398-2465, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5689.
Суд зазначає, що абзацом першим п.6.4 розділу ІІ Положення №402 передбачений чіткий порядок направлення військовослужбовця на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби під час обстеження у нього захворювання або лікування у закладі охорони здоров'я (установі).
Основна умова - таке направлення може бути здійснене за наявності подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров'я (установи)
Суд звертає увагу, що у згаданих раніше виписках з медичної карти позивача, які наявні в матеріалах справи, відсутні будь-які записи щодо подання начальників лікувальних відділень, в яких він обстежувався, цих медичних закладів щодо направлення його на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні також будь-які рішення начальників (керівників) згаданих уже закладів охорони здоров'я (установ) з приводу цього ж питання.
Зазначена обставина унеможливлює розгляд відповідачем рапорту позивача щодо направлення його на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я щодо подальшої придатності несення військової служби.
Більше того, позивач самовільно залишив місце дислокації навчального батальйону, що також унеможливлює розгляд його рапорту.
Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні будь-які підстави для розгляду вказаного рапорту.
Відтак, на переконання суду, у даному випадку позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими.
При цьому, інші твердження позивача спростовуються встановленими судом обставинами.
За таких обставин, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, вказані витрати належить присудити з позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович