16 грудня 2024 рокусправа № 380/17049/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Сенчук Л.Ю.
за участю:
представника позивача - Струсінська М.Р., представника відповідача - Захарова Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною відмову щодо звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду;
зобов'язати звільнити з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
В обґрунтування позову зазначає, що рішення ЛКК не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби, оскільки відносно повнолітньої особи таким документом є довідка МСЕК. Станом на сьогодні в Законі № 2232-XII не зазначено, який документ має підтверджувати необхідність постійного стороннього догляду, а відтак посилання відповідача на п.1 Положення про ЛКК без урахування вищенаведених висновків суду, є безпідставним. Стверджує, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за своїм батьком. Вказує, що ОСОБА_3 не бажає здійснювати постійний догляд за своїм братом, про що вказав в заяві від 18.06.2024 р. Більше цього, ОСОБА_3 фактично не може здійснювати догляд за іншою особою. Зазначає, що для здійснення постійного догляду за особою, яка цього потребує, повинно бути забезпечено спільне проживання.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а не як помилково зазначає представник позивача щодо проходження позивачем військової служби за контрактом. У разі встановлення ІІ групи інвалідності МСЕК має визначити як наслідок потребу у постійному догляді, нагляді або допомозі. У разі відсутності потреби у постійному догляді, нагляді або допомозі МСЕК встановлює лише інвалідність. Стверджує, що сама по собі наявність інвалідності ІІ групи не є підставою для необхідності здійснення постійного догляду, тобто людина може самостійне себе обслуговувати та навіть працювати. Сама по собі наявність інвалідності ІІ групи у батька позивача не надає право на звільнення за сімейними обставинами, оскільки має бути взаємозв'язок між інвалідністю ІІ групи та необхідністю здійснення постійного догляду за такою особою. ОСОБА_2 є особою інвалідністю ІІ групи, якому МСЕК не визначив необхідність здійснення постійного догляду, а пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено альтернативного варіанту підтвердження необхідності здійснення постійного догляду у вигляді надання висновку ЛКК. Долучені до рапорту документи не підтверджують, відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Відповідачу не відомо, до рапорту та до позову не долучені докази щодо наявності або відсутності у ОСОБА_2 батьків. В свою чергу, до рапорту долучені документи, які підтверджують, що у ОСОБА_2 є рідний брат ОСОБА_3 .
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 13.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 18.10.2024 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 02.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Позивач звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби в запас на підставі абзацу 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Відповідач листом від 10.07.2024 року повідомив його, що ОСОБА_3 є рідним братом його батька. Законом чітко визначено, що якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду саме за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Необхідна умова для звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами не доведена. Сама по собі наявність інвалідності ІІ групи не є підставою для необхідності здійснення постійного догляду. У зв'язку з відсутністю посилання на у довідці до акта огляду МСЕК на те, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду, вказана довідка не приймається у якості підтвердження необхідності здійснення постійного догляду. Для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком до рапорту необхідно долучити висновок МСЕК, в якому буде зазначена необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . Таким чином, правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами в запас немає.
Змістом спірних правовідносин є відмова у звільненні з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.
Відповідно до підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно підп. «г» п.3 ч.5 цієї статті контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232).
Особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (абзац шостий Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Постанова №413).
З матеріалів справи вбачається, що батько позивача ОСОБА_2 є особою з другою групою інвалідності.
Окрім того, відповідно до медичного висновку лікарсько-консультативної комісії КПП «Мостиська МЛ», який також наявний у матеріалах справи, ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Зазначена обставина спростовує твердження відповідача про те, що лише МСЕК має право визначити потребу особи у постійному догляді, нагляді або допомозі, оскільки п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 та Постанова №413 чітко передбачають, що вказаний висновок можуть надавати також лікарсько-консультативні комісії закладу охорони здоров'я.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 визначальною підставою для звільнення особи з військової служби у спірних правовідносинах є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.263 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Однак, суд звертає увагу, що додатковою умовою, окрім необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що у даному випадку матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у батька позивача ОСОБА_2 є рідний брат ОСОБА_3 (член сім'ї другого ступеня споріднення).
ОСОБА_3 звернувся із заявою до компетентних органів, в якій зазначив, що не виявляє бажання здійснювати обов'язки опікуна щодо догляду за своїм братом, оскільки у його брата є син - ОСОБА_1 .
Однак, враховуючи обставину наявності у батька позивача ОСОБА_2 члена сім'ї другого ступеня споріднення (його брата ОСОБА_3 ) та положення п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232, у даному випадку, на переконання суду, відсутні будь-які підстави для звільнення позивача з військової служби, оскільки заява ОСОБА_3 про відмову здійснювати обов'язки опікуна щодо догляду за особою (своїм братом) не є підставою для звільнення позивача з військової служби згідно із переліком підстав зазначених у даній нормі.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що брат ОСОБА_2 ОСОБА_3 відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я сам потребує постійного догляду.
Щодо посилань позивача на норми Постанови №413.
Суд зазначає, що зазначена Постанова містить загальний перелік причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу.
Натомість, норми Закону №2232 передбачаються підстави для звільнення з військової служби на час воєнного стану, який на даний час діє на території України.
Більше того, Закон №2232 як нормативно-правовий акт має вищу юридичну силу аніж Постанова №413.
Як наслідок, на переконання суду, саме його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Інші твердження сторін не беруться судом до уваги, з огляду на встановлені обставини та викладені норми.
За таких обставин, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 17 грудня 2024 року.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович