17 грудня 2024 року м. Львівсправа № 380/15428/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 та, за наявності необхідних 30 років роботи на таких посадах, призначити та виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
- справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідно до записів у її трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20 серпня 1985 року, а також довідки від 03 січня 2024 року № 01-20/1/02, виданої Ліцеєм № 52 Львівської міської ради, вона у періоди з 15 серпня 1985 року до 30 липня 2008 року та з 29 серпня 2016 року до 23 грудня 2023 року (день призначення пенсії) працювала на посаді вчителя початкових класів, яка передбачена пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та дає право на пенсію за вислугу років. Загальний стаж роботи на такій посаді становить понад 30 років. З урахуванням цього позивачка має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Утім відповідач відмовив позивачці у призначенні та виплаті такої допомоги, мотивуючи свою відмову недостатністю у неї необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, який, за обрахунками відповідача, становить 29 років 03 місяці 16 днів за необхідних не менше 30 років. Як зазначає позивачка, відповідач обчислив стаж її роботи для призначення грошової допомоги за даними персоніфікованого обліку пропорційно сплаченим страховим внескам, що є неправомірним. Адже відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати від 23 листопада 2011 року № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Пунктом 4 цього ж Порядку визначено, що страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, враховується в календарному обчисленні. Тож позивачка підсумовує, що з урахуванням записів у її трудовій книжці стаж її роботи для визначення права на нарахування та виплату спірної грошової допомоги становить 30 років 03 місяці 8 днів. Також нею дотримано і інші умови, необхідні для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є протиправною та такою, що порушує конституційні права позивачки на соціальний захист, у тому числі, на отримання одноразової виплати, передбаченої законом. Тож за захистом свого порушеного права позивачка звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на підставі заяви позивачки від 04 січня 2024 року їй призначено пенсію за віком з 23 грудня 2023 року. Загальний стаж позивачки становить 34 роки 03 місяці 09 днів. Страховий стаж, набутий на посадах в державних та комунальних закладах освіти на посадах, що передбачені переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, становить 29 років 03 місяці 16 днів, що є менше за необхідних 30 років. З огляду на вказане, за відсутності необхідного стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, права на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії позивачка не має. Отже, підстави для призначення та виплати позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні, зважаючи на що у задоволенні заявленого позову відповідач просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 24 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20 серпня 1985 року позивачка у періоди з 15 серпня 1985 року по 30 липня 2008 року та з 29 серпня 2016 року по 23 грудня 2023 року (дату призначення пенсії) працювала на посаді вчителя початкових класів у середній загальноосвітній школі № 52 м. Львова (у 1999 році перейменована у середню школу № 52 імені М. Лобачевського; у 2010 році перейменована у Спеціалізовану середню загальноосвітню школу № 52 ім. М. Лобачевського з поглибленим вивченням математичних наук м. Львова; у 2018 році перейменована у Ліцей № 52 ім. М. Лобачевського Львівської міської ради; у 2023 році перейменована у Ліцей № 52 Львівської міської ради.
Вказані обставини підтверджуються також довідкою від 03 січня 2024 року № 01-20/1/02, виданою Ліцеєм № 52 Львівської міської ради.
З 23 грудня 2023 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), що не заперечується сторонами.
Представник позивачки - адвокат Скржешевський Максим Станіславович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22 квітня 2024 року, зокрема щодо призначення та виплати позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Листом від 06 травня 2024 року № 12454-12617/А-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представника позивача у відповідь на його заяву від 22 квітня 2024 року, зокрема про те, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, страховий стаж, що дає право на призначення позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, становить 29 років 03 місяці 16 днів. Враховуючи зазначене, для виплати позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 у розмірі десяти місячних пенсій підстав немає.
Позивачка, вважаючи порушеним своє право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності у позивачки права на призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
За змістом пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 установлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
А пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20.
Суд встановив, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, передбачену пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, з тієї підстави, що у неї відсутній страховий стаж, що дає право на призначення вказаної грошової допомоги, який за обрахунками відповідача становить 29 років 03 місяці 16 днів, за необхідних не менше 30 років.
До відзиву на позовну заяву відповідач додав розрахунок стажу позивачки форми РС-право (алгоритм розрахунку: пенсія за віком (ЗУ № 1058)), зі змісту якого видно, що страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідач обчислював за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто, використовуючи алгоритм розрахунку стажу, передбачений для обчислення розміру пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Утім, суд уважає застосування відповідачем такого підходу до обчислення страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, помилковим, зважаючи на таке.
Пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 установлено, зокрема, що порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження щодо визначення порядку обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, пунктами 2 та 4 якого установлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та такий стаж враховується в календарному обчисленні.
Тож для визначення страхового стажу позивачки, що дає їй право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідач повинен був ураховувати положення пунктів 2 та 4 Порядку № 1191, які є спеціальними для такої правової ситуації, а не алгоритм розрахунку стажу, передбачений для обчислення розміру пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20 серпня 1985 року позивачка у періоди з 15 серпня 1985 року по 30 липня 2008 року та з 29 серпня 2016 року по 23 грудня 2023 року (дату призначення пенсії) працювала на посаді вчителя початкових класів у закладі освіти комунальної форми власності. Вказана обставина підтверджуються також довідкою від 03 січня 2024 року № 01-20/1/02, виданою Ліцеєм № 52 Львівської міської ради.
Спору стосовно зазначених періодів роботи у аспекті їх врахування до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, між позивачкою та відповідачем немає.
Період роботи позивачки з 15 серпня 1985 року по 30 липня 2008 року становить (за простими математичними підрахунками суду) 22 роки 11 місяців 15 днів.
Період роботи позивачки з 29 серпня 2016 року по 23 грудня 2023 року (дату призначення пенсії) становить (за простими математичними підрахунками суду) 07 років 03 місяці 23 днів.
Підсумок вказаних двох періодів (22 роки 11 місяців 15 днів + 07 років 03 місяці 23 днів) становить (знову ж таки за простими математичними підрахунками суду) більше 30 років.
Отже, зважаючи на те, що у позивачки наявний спеціальний педагогічний стаж більше 30 років, займана нею посада належить до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що не заперечується відповідачем, до призначення пенсії за віком позивачка не отримувала будь-яку пенсію, тому вона має право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», належить визнати протиправною та з метою захисту порушеного права позивачки, за захистом якого вона звернулася до суду, зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно із записами трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 20 серпня 1985 року та нарахувати і виплатити позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20 серпня 1985 року та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 17 грудня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна