18 грудня 2024 року справа №320/44781/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2024 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 відкрито спрощене провадження у справі №320/44781/24 без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано докази від сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом II групи довічно, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності.
У період з 05.07.1987 по 14.07.1987, з 15.07.1987 по 30.07.1987 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і де від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну недугу, внаслідок чого став інвалідом.
За роботу в зоні ЧАЕС мені виплачена заробітна плата в сумі 1968,16 крб, що підтверджується довідкою №1261 вих. від 15.07.2016, виданої ГУ МВС України у Київській області.
10.12.2019 він звернувся із заявою до відповідача з вимогою зробити перерахунок його пенсії по інвалідності на підставі вказаної довідки. Проте відповідач своїм листом від 26.12.2019 №2478/Х-01 відмовив йому в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що видана на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2019 у справі №361/1552/19 довідка від 19.11.2019 №185 не підтверджена первинними документами, у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку пенсії.
Позивач вважає, що зазначена відмова відповідача у перерахунку його пенсії по інвалідності на підставі довідки про заробітну плату №1261 вих. від 15.07.2016, яка видана ГУ МВС України у Київській області за період роботи в зоні відчуження 05.07.1987 по 14.07.1987, з 15.07.1987 по 30.07.1987 є протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно довідки №1261 вих від 15.07.2016 за роботу в населених пунктах зони відчуження з 15.07.1987 по 30.07.1987 зроблено умовний прорахунок, в результаті якого розмір пенсії зменшується. Розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішення суду від 20.08.2021 по справі №320/7638/21 станом на 01.08.2024 становить 31374,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а отже, не було допущено порушень інтересів позивача, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Позивач подав до суду клопотання про прискорення розгляду справи та просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав та обґрунтувань, викладених у позовній заяві. Відмовився від подачі відповіді на відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає у м. Бровари Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 01.02.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим «безстроково» Київською обласною державною адміністрацією 29.08.2019.
Судом встановлено, що у період з 05.07.1987 по 30.07.1987 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За його роботу в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль по місцю роботи Вишгородський РВ на посаді інспектора ППС була виплачена заробітна плата за 26 днів в сумі 1968,16 крб., що підтверджується довідкою №1261 вих. від 15.07.2016, яка видана ГУ МВС України у Київській області.
22.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 30.07.1987 в розмірі 1968,16 крб та виплатити пенсію без обмеження граничного розміру індексації та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 05.08.2024 №2103-22705/К-02/8-1000/24 повідомило, що провело умовний розрахунок пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за період роботи з 05.07.1987 по 30.07.1987. До листа відповідач надав умовний розрахунок пенсії позивача, відповідно до якого розмір пенсії позивача зменшується.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Відповідно до частини 4 статті 15 цього ж Закону визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Згідно з частиною третьою статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Так, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.01.2012 визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210).
Пунктом 2 вищевказаної Постанови зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Відповідно до пункту 1 Порядку №1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Відповідно до п. 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Пункт 9 вказаного Порядку містить формулу, за якою визначаються пенсії по інвалідності, і ця формула враховує й заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986 -1990 роках.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Пунктом 7 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, відповідно до п. 7 вказаного Порядку, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
У відповідності до пункту 38 цього ж Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження, видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №21-3123а15.
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що розмір заробітної плати, визначений у довідках, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також їхніми правонаступниками за роботу в населених пунктах зони відчуження особам, які перебували з ними у трудових відносинах, є підставою для їх врахування при нарахуванні пенсії, призначеної за Законом №796-XII.
При цьому, невід'ємною складовою видачі таких довідок є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в них, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку (особовими рахунками, розрахунково-платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 17.04.2018 у справі №376/2559/17.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку №22-1).
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, будучи наділеним повноваженнями перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження протягом 1986-1990 років, має право на вчинення однієї з наступних юридичних дій: 1) перерахунку особі, яка звертається, пенсії на підставі поданої нею довідки; 2) звернення до підприємств, установ та організацій, що видали довідку про заробітну плату, фізичних осіб для подання ними додаткових документів, а у разі встановлення факту необґрунтованості видачі такої довідки - відмови особі у перерахунку пенсії на підставі цієї довідки.
Отже, територіальні органи Пенсійного фонду України, відмовляючи у перерахунку пенсії з підстав доцільності перерахунку, повинні встановлювати всі фактичні обставини, що перешкоджають такому перерахунку, або призводять до зменшення розміру пенсії.
Як вже було встановлено судом, Головним управлінням МВС України в Київській області було видано ОСОБА_1 довідку №1261 вих від 15.07.2016, згідно даних якої позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобиль з 15.07.1987 по 30.07.1987 по місцю роботи Вишгородський РВ на посаді інспектора ППС була виплачена заробітна плата 1968,16 крб.
На зворотній стороні довідки №1261 вих від 15.07.2016 міститься розрахунок заробітної плати позивача, який підписаний Головою ліквідаційної комісії - начальник П.І.Панфьоров, членом ліквідаційної комісії - головний бухгалтер Л.І.Волошин та скріплений печаткою.
Так, заробітна плата за роботу в зоні відчуження розрахована, виходячи з посадового окладу 165,00 крб. Оплата праці за 26 днів роботи в зоні ЧАЕС становить 329,84 крб, збережена заробітна плата за дні роботи в зоні становить 138,32 крб., премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження 1500,00 крб. Всього 1968,16 крб.
Таким чином, сума заробітної плати 1968,16 крб за роботу в зоні відчуження позивача за період роботи з 15.07.1987 по 30.07.1987 становить 1968,16 крб., що підтверджується довідкою №1261 вих від 15.07.2016, яка видана Головним управлінням МВС України в Київській області, а тому має бути врахована відповідачем при перерахунку пенсії.
У той же час, як вбачається з умовного розрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за період з 15.07.1987 по 30.07.1987, який здійснено відповідачем на звернення позивача, розрахунок заробітної плати проведено з посадового окладу 165,00 крб з урахуванням кратності 2, 3 за 26 днів роботи позивача, тобто без урахування премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження 1500,00 крб.
Водночас, відповідач не надав суду доказів, що довідка №1261 вих. від 15.07.2016, яка видана ГУ МВС України у Київській області та надана позивачем для перерахунку пенсії, містить неправдиві або недостовірні дані. У судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що надана позивачем довідка підтверджує виплачену заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 30.07.1987 в розмірі 1968,16 крб, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно, формально при умовному розрахунку пенсії дійшов помилкового висновку про недоцільність перерахунку на підставі довідки №1261 вих. від 15.07.2016, виданої ГУ МВС України у Київській області.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні ЧАЕС у період з 28.04.1987 по 30.04.1987 в розмірі 493,50 крб. з урахуванням уже проведених виплат.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром суд зазначає наступне,
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За приписами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011(далі Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 зазначив: «…що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Отже, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Тлумачення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети. Крім того, звертає увагу на той факт, що норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Так, у постанові від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 Верховний Суд зазначив, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Однак 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.
При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, з урахуванням частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що, починаючи з 21.03.2024 пенсія по інвалідності ЧАЕС підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню зі сторін не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250,255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 05.07.1987 по 15.07.1987 без обмеження пенсії максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.08.2024 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з заробітної плати в сумі 1968,16 крб. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім крб. 16 коп.), одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05.07.1987 по 15.07.1987, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.