Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2024 року Справа№200/7225/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання незаконним та протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та дії щодо прийняття рішення від 12 вересня 2024 року №056650005198 про відмову в призначенні пенсії та скасувати зазначене рішення з підстав його незаконності та протиправності; зобов'язання призначити пільгову пенсію незалежно від віку з 03 вересня 2024 року, як особі, що має пільговий стаж на підземних роботах 25 років 6 місяців 20 днів, зарахувавши в додаток до 18 років 11 місяців 19 днів наявного пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання в професійно-технічному училищі як 3 роки 6 місяців 5 днів пільгового стажу та проходження військової служби як 3 роки 27 днів пільгового стажу.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 03 вересня 2024 року через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії незалежно від віку на підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з наявністю стажу на підземних роботах більше 25 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 року № 056650005198 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових мовах в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вважає, що безумовному зарахуванню до пільгового стажу підлягають періоди навчання в ПТУ в період з 01 вересня 1995 року по 09 березня 1999 року, що становить 1285 днів, або ж 3 роки 6 місяців 5 днів, а також період проходження військової служби протягом фактичних 375 днів, або ж 1 року 9 днів, що повинно бути зарахованого до пільгового стажу позивача за співвідношенням 1 день за 3 дні, як 1125 днів або 3 роки 27 днів пільгового стажу, а всього, таким чином, позивачеві має бути зараховано до пільгового стажу 6 років 7 місяців 1 день.
Вважає зазначене рішення відповідача протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав відзив на позовну заяву, мотивований наступним.
03.09.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатом розгляду заяви від 03.09.2024, наданих документів, страховий стаж заявника. склав 43 роки 07 місяців 29 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 19 років 11 місяців 06 днів.
Рішенням від 12.09.2024 №056650005198 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
В трудову книжку заявника внесено запис № 1 про період навчання на підставі диплому від 09.03.1999 серії НОМЕР_1 , однак дата закінчення навчання «09.03.1999» внесена на підставі дати видачі диплому, та не відповідає запису в дипломі - «5 березня 1999 закінчив повний курс названого училища за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок здобуттям середньої освіти». Перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці, отже управління не мало достатніх підстав для зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача в ПТУ № 80 з 01.09.1995 по 05.03.1999.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Для встановлення права на призначення пенсії вислуга років визначається виключно в календарному обчисленні без періодів служби на пільгових умовах. Пільгова вислуга років застосовується лише для визначення розміру пенсії.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та зазначив наступне.
Фактичною датою закінчення навчання позивача є саме 16 березня 1999 року, тобто день, з якого позивач був відрахований відповідним наказом директора з учбового закладу і в цей момент припинилися права та обов'язки позивача як учасника освітнього процесу, він втратив статус здобувача професійно-технічної освіти в розумінні та визначення Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту». Відповідно, з моменту відрахування з учбового закладу закінчився і учбовий процес, тобто навчання.
Військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
03 вересня 2024 року позивач звернувся через веб-портал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням відповідача від 12.09.2024 № 056650005198 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - 25 років.
Як встановлено судом зі спірного рішення, в межах спірних періодів, період з 21.04.2023 по 30.04.2024 зараховано як військова служба в особливий період, до пільгового стажу позивача не враховано період навчання в професійно-технічному училищі № 80 м. Родинське з 01.09.1995 по 05.03.1999 згідно диплому від 09.03.1999 НОМЕР_1 , оскільки перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією перевищує три місяці.
В іншій частині рішення відповідача позивачем не оскаржується.
Відповідно до розрахунку стажу позивача форми РС-право, період навчання позивача з 01.09.1995 по 05.03.1999 зараховано до страхового стажу позивача.
Період військової служби позивача з 21.04.2023 по 30.04.2024 зараховано до пільгового стажу позивача у одинарній кратності.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі - Список № 202).
Пунктом першим вказаної Постанови, до Списку № 202 віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 , позивач у спірні в цій справі періоди:
- з 01.09.1995 по 09.03.1999 навчався в ПТУ № 80 м. Родинське за професією електрослюсар 5 розряду, машиніст підземних установок 2 розряду;
- 07.06.1999 прийнятий машиністом підземних установок 2 розряду з повним підземним робочим днем в шахті тимчасово.
Згідно з пунктом “д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійно-технічну освіту»).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , від 09.03.1999 позивач 01.09.1995 вступив до професійно-технічного училища № 80 м. Родинське і 05 березня 1999 року закінчив повний курс названого училища за професією електрослюсар 5 розряду, машиніст підземних установок 2 розряду.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Статтею 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції № 58).
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про професійно-технічну освіту» випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно кваліфікацію "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що датою закінчення навчання у професійно-технічному навчальному закладі є саме дата видачі відповідного диплома, оскільки самі ним підтверджується рівень кваліфікації особи.
В спірному випадку перерва між днем закінчення навчання (дата видачі диплома 09.03.1999) та днем зарахування на роботу за набутою професією (07.06.1999) не перевищує трьох місяців, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.
Щодо зарахування військової служби в особливий період, суд зазначає наступне.
Наказом ТОВ «Краснолиманська» від 05.05.2023 № 140 к, позивача увільнено від роботи з 21.04.2023 на період мобілізації в особливий період.
Відповідно до довідки ТОВ «Краснолиманська» від 27.06.2024 № 639, позивач був мобілізований на 9 днів у квітні 2023 року та на весь період травень 2023 року - травень 2024 року.
Відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відносно позивача (Форма ОК-5), позивач з квітня 2023 року по квітень 2024 року проходив військову службу та отримував грошове забезпечення.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Згідно абзацу 7 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок).
При цьому, слід звернути увагу на те, що до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
Проте, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022).
Пунктом 3 Порядку визначено, що стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Враховуючи дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії (03 вересня 2024 року), до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 в редакції після 19.02.2022.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії редакція пп.«а» п. 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для її призначення, як передбачала попередня редакція пп.«а» п. 3 Порядку № 393.
Слід звернути увагу, що порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 має вищу юридичну силу ніж Наказ Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», на який посилається позивач. Тому до спірних правовідносин має бути застосована саме постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Законодавець чітко визначив, що для встановлення права на призначення пенсії вислуга років визначається виключно в календарному обчисленні без періодів служби на пільгових умовах. Пільгова вислуга років застосовується лише для визначення розміру пенсії. Тобто, після внесення вищезазначених змін в Постанову № 393, було усунуто існуючу на той час колізію в законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 380/10714/22.
Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а в даному випадку такою є постанова Верховного суду від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а.
Враховуючи наведене, відповідачем правомірно зараховано до пільгового стажу позивача період проходження ним військової служби в особливий період з 21.04.2023 по 30.04.2024 в одинарному розмірі, а отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Незарахування до пільгового чи страхового стажу позивача будь-яких інших періодів позивачем не оскаржується.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1995 по 09.03.1999.
За таких обставин, суд доходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 12 вересня 2024 року №056650005198 та, як наслідок, необхідність його скасування.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, станом на дату розгляду справи по суті відповідачем не розглянуто заяву з урахуваннями висновків суду у цій справі, та, відповідно не розраховано пільговий стаж позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу при достатньому стажі роботи задоволенню не підлягає з огляду на їх передчасність.
Також суд зазначає, що не має права підміняти пенсійний орган та самостійно розраховувати пільговий стаж позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд доходить до висновку щодо необхідності змінити обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права та частково задовольнити позовні вимоги позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 12 вересня 2024 року №056650005198 та зобов'язання повторно розглянути заяву від 03 вересня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01 вересня 1995 року по 09 березня 1999 року.
Суд зазначає, що вказаний спосіб захисту буде належним та достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, у зв'язку із чим рішення про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії та дії щодо прийняття рішення від 12 вересня 2024 року №056650005198 про відмову в призначенні пенсії та скасувати зазначене рішення з підстав його незаконності та протиправності; зобов'язання призначити пільгову пенсію незалежно від віку з 03 вересня 2024 року, як особі, що має пільговий стаж на підземних роботах 25 років 6 місяців 20 днів, зарахувавши в додаток до 18 років 11 місяців 19 днів наявного пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання в професійно-технічному училищі як 3 роки 6 місяців 5 днів пільгового стажу та проходження військової служби як 3 роки 27 днів пільгового стажу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12 вересня 2024 року №056650005198.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 03 вересня 2024 року, зарахувавши до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01 вересня 1995 року по 09 березня 1999 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська