Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
18 грудня 2024 року Справа №200/8355/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30.11.2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 02.12.2024 року), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в продовженні з червня 2024 року нарахування та виплати йому індексації за 2022 рік пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити з червня 2024 року нарахування та здійснити виплати йому індексації за 2022 рік пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та провести виплату йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно було:
- до позовної заяви додати докази, що підтверджують те, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування позивача є адреса, що зазначена у позові. В разі відсутності таких - в позовній заяві зазначити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування позивача; докази таким обставинам додати до позовної заяви;
- до позовної заяви додати копію РНОКПП позивача;
- в позовній заяві зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в частині, що стосується індексації пенсії за 2022 рік, а саме докази того, що: позивачу виплачувалася індексація пенсії за 2022 рік, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», за березень, квітень та травень 2024 року; з червня 2024 року нарахування та виплата такої індексації пенсії відповідно до зазначеної Постанови відповідачем не проводиться. Докази наведеним обставинам додати до позовної заяви;
- до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог, що стосуються доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», та докази поважності причин його пропуску;
- судовий збір в сумі 726,72 грн. доплатити на відповідний рахунок (зазначено який саме); документ про сплату судового збору додати до позовної заяви.
В ухвалі також звернуто увагу позивача на те, що до всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій всіх поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Позивач - є особою, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; він вважається таким, що отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 04.12.2024 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «Документ доставлено до електронного кабінету: 03.12.2024 17:26» (останній абзац частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України).
Між тим недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, останній день якого був 16.12.2024 року, в повному обсязі усунені не були.
Так, 08.12.2024 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач подав в електронній формі заяву (з додатками), в якій виклав письмові пояснення та клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом (в частині, на яку звернув увагу суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, - в частині позовних вимог, що стосуються доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»).
Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом
Таке клопотання позивач обґрунтовував наступним:
- він не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства, і його з приводу цього компетентні органи не інформували;
- про порушення своїх прав на належне пенсійне забезпечення з боку державних органів дізнався у червні 2024 року у ході аналізу судових рішень адміністративних судів України, які опубліковані у Єдиному державному реєстрі судових рішень, та юридичної інформації, що міститься в мережі інтернет. До цього часу не володів інформацією про порушення своїх прав на нарахування та виплату з 01.07.2021 року спірної щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн.; довіряв працівникам органу Пенсійного фонду України та діяв за принципом «належного врядування» як пенсіонер, який отримує пенсію, та виходив з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону;
- є правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування процесуальних строків у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, у тому числі з питань пенсійного забезпечення, що викладена в постановах від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 року у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17, від 19.03.2019 року у справі №806/1952/18, від 29.11.2019 року у справі №642/7479/16-а, від 30.01.2020 року у справі №554/5119/16-а, від 23.07.2020 року у справі №761/28365/16-а, від 15.09.2020 року у справі № 635/7878/16-а, від 24.11.2020 року у справі №815/460/18, від 26.01.2021 року у справі № 520/11178/2020; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17;
- є правова позиція Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.12.2023 року у справі №380/8059/23;
- є рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013.
Разом з тим, викладені в клопотанні обставини не дають суду підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Дана справа стосується нарахування пенсійних виплат.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Іншими законами строк звернення до адміністративного суду з позовом для даної категорії справ не встановлений.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22, де Суд зазначив наступне: «…причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.».
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Отже, встановлення строків звернення до суду з позовом законодавством передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З позову та доданих до нього матеріалів (в частині, щодо якої пропущено строк звернення до суду з позовом) вбачається, що фактично позивач не погоджувався з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 та цією ж постановою установлена з 01.07.2021 року.
Пенсія є щомісячним платежем, і її отримання відбувається щомісячно.
Тому про порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині доплати до пенсії в розмірі 2000 грн. позивач повинен був дізнатися ще у серпні - вересні 2021 року - коли він отримав пенсію без урахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» та цією ж постановою установлена з 01.07.2021 року. А до суду з позовом він звернувся 30.11.2024 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Докази того, що позивач не міг дізнатися про існування свого порушеного права раніше, до клопотання не додані, і в клопотанні не зазначені.
Докази того, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати за липень та серпень 2021 року, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) йому пенсії звернувся до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації, до клопотання не додані, і в клопотанні не зазначені.
З огляду на наведене неприйнятними є посилання позивача (у позові) на те, що про порушення своїх прав він дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.07.2024 року № 17653-14989/П-02/8-0500/24, оскільки вказаний лист наданий у відповідь на заяву позивача від 09.06.2024 року, з якої вбачається, що позивач до написання заяви був обізнаний про не нарахування та не виплату йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, оскільки посилався на судову практику з цього питання.
Посилання позивача на те, що він не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства, і його з приводу цього компетентні органи не інформували, є також неприйнятними.
Так, щодо таких посилань Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 року в справі №664/51/17 виклав правову позицію, згідно з якою «незнання законів та відсутність юридичної освіти не можуть вважатися тим, що особа є обізнаною про порушення її прав лише з моменту одержання роз'яснень діючого законодавства.».
Посилання позивача на інше є також неприйнятним з наступних підстав.
Пенсія є щомісячним платежем, а її отримання (на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом) відбувається щомісячно. Тому про порушення своїх пенсійних прав (в частині не нарахування та не виплати йому з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713), позивач мав дізнатися, отримуючи таку пенсійну виплату за відповідний місяць. І саме з такої дати обчислюється строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 17.07.2018 року в справі №522/7721/17, від 08.08.2019 року в справі №813/5002/17, від 08.08.2019 року в справі №127/13736/16-а, від 31.03.2021 року в справі № 240/12017/19.
Верховним Судом в постанові від 31.03.2021 року в справі № 240/12017/19 розглядалося питання застосування строку звернення до суду з позовом у соціальних та пенсійних спорах, і Суд відступив від своєї попередньої правової позиції та звернув увагу на те, що: «пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.».
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив наступне:
«Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.».
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, що була висловлена колись, є неприйнятними через те, що суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. А в останній правовій позиції Верховний Суд відступив від своєї попередньої правової позиції.
Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.12.2023 року у справі №380/8059/23, - є неприйнятними, оскільки така правова позиція викладена у справі з іншим предметом спору (в ній оскаржувалися дії уповноваженого органу щодо відмови особі у підготовці та надані до територіального органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення для подальшого проведення перерахунку його пенсії), ніж в даній справі.
Неприйнятним є і посилання на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013, оскільки ним надано офіційне тлумачення положенням ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (а не про необмежений строк подання адміністративного позову щодо порушення законодавства про пенсійне забезпечення, як помилково зазначав позивач). Отже, вказане рішення ні до спірних правовідносин, ні до строку звернення до суду з даним позовом, не має жодного відношення.
Позивачем не наведені обставини, що унеможливили його звернення до суду з позовом у встановлений процесуальний строк. Докази таким обставинам до клопотання не додані.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у відповідній частині не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Позовні вимоги в цій частині тією мірою, що була би в межах шестимісячного строку звернення до суду з позовом, позивач не змінював.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Судовий збір, сплачений за подання даного позову, може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (частина 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 18 грудня 2024 року.
Суддя Т.В. Логойда