Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2024 року Справа№200/5660/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, Держпром, пл. Свободи, 5, 3 під., 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком довідок про заробітну плату;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 28.12.2021 з урахуванням довідок про зарплату: № 6747 від 03.12.2020, №6748 від 03.12.2020, №6857 від 09.12.2020, №6744 від 03.12.2020.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що визначений при призначенні пенсії середньомісячним заробіток для обрахування пенсії 17650.37000 вважає замалим. Вважає, що відповідачем не враховано довідки про заробітну плату.
Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №200/5660/24. Призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав відзив на позов, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.12.2021.
Вказує, що документи, які видані органами влади з територій, які не підконтрольні українській владі не підлягають виконанню, тому врахувати надані довідки від 03.12.2020 №6744 та №6745 видані «государственным предприятием «Макеевуголь» ДНР» (російською) донецької народної республіки, не вбачається можливим.
Також вказує, що питання призначення позивачу пенсії, на виконання судового рішення, розглядалося іншим територіальним органом Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим, за змістом заявлених позовних вимог відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Харківській області.
Ухвалою суду від 23.10.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві подав відзив на позов, з якого вбачається, що листом Управління від 06.01.2022 вих. № 2600-0209-8/2325 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за Списком №1 в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з такою відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві гр. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі №200/548/22 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2021 року № 16222 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 02.02.1998 року по 24.03.1998 року учнем гірника підземного третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля» та з 24.03.1998 року по 31.12.2008 року - гірником підземним третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля», а також повторно розглянути довідки, які надав позивач разом із заявою: № 407 від 25.12.2020 року, № 7074 від 24.12.2020 року, № 7075 від 24.12.2020 року, № 7076 від 24.12.2020 року, № 6749 від 03.12.2020 року, № 6744 від 03.12.2020 року, № 6745 від 03.12.2020 року, № 6746 від 03.12.2020 року, № 6747 від 03.12.2020 року, № 6748 від 03.12.2020 року, № 6857 від 09.12.2020 року.
Вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із зверненням від 24.07.2024, яке подане через веб-портал Пенсійного фонду України та зареєстроване 25.07.2024 №24169/Б-200-24. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 13.08.2024 №23650-24169/Б-03/8-200-24 надано відповідь на звернення Позивача та зазначено, що документи, які видані органами влади з території, які не підконтрольні українській владі не підлягають виконанню, тому врахувати надані Позивачем довідки від 03.12.2020 року № 6744 та 6745 видані «государственним предприятием «Макеевуголь» ДНР»(російською) донецької народної республіки, не вбачається можливим.
Зазначає, що ОСОБА_1 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві не перебуває, рішення про призначення у перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України м. Києві не виносилося. Отже, вважає, що з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні протиправні дії.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Макіївка Донецької області до м.Харкова, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6326-5000348655 від 03.02.2021.
ОСОБА_1 28 грудня 2021 року подав заяву №16222 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Пенсійного фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Його заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.01.2022 року № 2600-0209-8/2325 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі № 200/548/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2021 № 16222 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 02.02.1998 по 24.03.1998 учнем гірника підземного третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля» та з 24.03.1998 по 31.12.2008 - гірником підземним третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля», а також повторно розглянути довідки, які надав позивач разом із заявою: № 407 від 25.12.2020, № 7074 від 24.12.2020, № 7075 від 24.12.2020, № 7076 від 24.12.2020, № 6749 від 03.12.2020, № 6744 від 03.12.2020, № 6745 від 03.12.2020, № 6746 від 03.12.2020, № 6747 від 03.12.2020, № 6748 від 03.12.2020, № 6857 від 09.12.2020.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2022 по справі № 200/548/22 позивачу призначено пенсію з 28.12.2021.
24.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в довільній формі у якій зазначено наступне:
«Чому при призначенні мені пенсівї не враховано довідки про заробітну плату, я працював у забої, у мене висока зарплата була, тому і пенсія повинна бути максимальна. Мої колеги котрі раніше мене пішли на пенсію отримують пенсію у максимальному розмірі.»
Листом від 13.08.2024 № 23650-24169/Б-03/8-2000/24 позивачу надано інформацію про те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.12.2021. Вказує, що відповідно до частини 3 статті 9 Закону будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи зазначене відповідач вказує, що документи, які видані органами влади з територій, які не підконтрольні українській владі не підлягають виконанню, тому врахувати надані довідки від 03.12.2020 року №6744 та №6745 видані «государственным предприятием «Макеевуголь» ДНР» (російською) донецької народної республіки, не вбачається можливим.
Саме вказаний лист позивач вважає рішенням відповідача про відмову у для зарахуванні спірних довідок.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Додатком 1 до Порядку № 22-1 встановлено форму заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 4.10. Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Відтак, для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Суд вказує, що позивач заяви встановленої форми про перерахунок пенсії не подавав, відповідач рішення за наслідками розгляду такої заяви не приймав. Лист відповідача від 13.08.2024 не є таким рішенням, оскільки позивач у своєму зверненні ставила питання про надання інформації з пенсійної справи. Відповідач на підставі Закону України «Про звернення громадян» надав інформацію щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві та вказав, що документи, які видані органами влади з територій, які не підконтрольні українській владі не підлягають виконанню, тому врахувати надані довідки від 03.12.2020 року №6744 та №6745 видані «государственным предприятием «Макеевуголь» ДНР» (російською) донецької народної республіки, не вбачається можливим.
Відтак, позовні вимоги є передчасними.
Також суд вказує, що частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судовим рішенням у справі № 200/548/22 захищено право позивача та, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2021 № 16222 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 02.02.1998 по 24.03.1998 учнем гірника підземного третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля» та з 24.03.1998 по 31.12.2008 - гірником підземним третього розряду з повним робочим днем у шахті на ДВАТ «Шахта «Калінінська - Східна» ДП ДХК «Макіїввугілля», а також повторно розглянути довідки, які надав позивач разом із заявою: № 407 від 25.12.2020, № 7074 від 24.12.2020, № 7075 від 24.12.2020, № 7076 від 24.12.2020, № 6749 від 03.12.2020, № 6744 від 03.12.2020, № 6745 від 03.12.2020, № 6746 від 03.12.2020, № 6747 від 03.12.2020, № 6748 від 03.12.2020, № 6857 від 09.12.2020.
Рішенням у справі № 200/548/22, зокрема, зобов'язано повторно розглянути довідки про заробітну плату: № 6747 від 03.12.2020 року, №6748 від 03.12.2020 року, №6857 від 09.12.2020 року, №6744 від 03.12.2020 року, які є фігурують у позовних вимогах у даній справі.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (статті 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Таким чином, виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
Відповідно статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За змістом частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Правовідносини в даній адміністративній справі фактично виникли у зв'язку неналежним виконанням відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві судового рішення у справі № 200/548/22.
При цьому, суд встановив, що позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом не надав суду доказів щодо звернення до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії з 28.12.2021 з урахуванням довідок про зарплату: № 6747 від 03.12.2020, №6748 від 03.12.2020, №6857 від 09.12.2020, №6744 від 03.12.2020.
Долучена позивачем заява від 24.07.2024, за своїм змістом, не містить вимог про перерахунок та виплату пенсії з 28.12.2021. Тому, суд не встановив порушеного права позивача.
За таких обставин, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог позивача щодо невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Як наслідок, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Враховуючи встановлені обставини щодо предмету спору, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову із заявленими вимогами, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві судового рішення у справі № 200/548/22. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають задоволенню, відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, Держпром, пл. Свободи, 5, 3 під., 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В.Загацька