18 грудня 2024 року Справа №160/20590/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №160/20590/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2023 по 28.06.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2023 по 28.06.2024 у сумі 154672,20 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення 29.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі №160/15420/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення 29.06.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі №160/15420/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.12.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №160/20590/24 до вирішення Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду по суті справи №440/6856/22.
Розглянувши вказане клопотання та оцінивши в сукупності докази, які містять в матеріалах справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Питання зупинення та поновлення провадження у справі врегульовано ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначеною статтею визначено випадки обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та підстави і порядок відновлення зупиненого провадження у справі.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, що викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які перешкоджають здійснювати її розгляд.
Отже, за своєю правою сутністю зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням всіх процесуальних дій у справі, що викликане настання зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Відповідно до ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі: 1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника; 2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи - до вступу у справу законного представника; 3) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; 4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення, у тому числі шляхом медіації, - до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні; 5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 6) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді - до припинення врегулювання спору за участю судді.
Суд має право зупинити провадження у справі в разі: 1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до одужання; 2) знаходження учасника справи у довгостроковому відрядженні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов'язковою, - до повернення з відрядження; 3) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі - до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 4) призначення судом експертизи - до одержання її результатів; 5) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення; 7) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів; 9) розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі; 10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.
Суд зазначає, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №160/20590/24, предметом оскарження якої є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що у зв'язку з різними підходами щодо застосування приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду та з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10.10.2024 на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму передано справу №440/6856/22. Як зазначено в ухвалі, колегія суддів визначила, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються зазначеною статтею у редакції Закону №2352-IX (чинний з 19.07.2022), якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 117 КЗпП України у редакції чинній станом на 17.06.2022 визначалось, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Натомість ч. 1 ст. 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022 визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Із системного аналізу зазначених норм видно, що зміст ст. 117 КЗпП України із набранням чинності Закону №2352-IX від 01.07.2022 не змінився, а лише доповнився формулюванням "але не більш як за шість місяців", що фактично виключає посилання представника відповідача на дотримання принципу пропорційності щодо вирішення питання про відшкодування середнього заробітку під час звільнення.
Суд зазначає, що ч. 1 ст. 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022 чітко визначено період за який роботодавець повинен виплатити звільненому працівникові його середній заробіток.
Тому суд вважає, що наведені представником відповідача у клопотанні про зупинення провадження у справі мотиви жодним чином не можуть свідчити про існування обставин для застосування судом іншого підходу щодо вирішення даної справи, аніж це визначено чинним законодавством.
Враховуючи наведене суд вважає, подане представником відповідача клопотання безпідставним та необґрунтованим, а тому суд не бачить визначених ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі №160/20590/24.
Керуючись ст.ст. 236, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №160/20590/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Р.З. Голобутовський