18 грудня 2024 рокуСправа №160/27313/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (далі - позивач, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») до Одеської митниці (далі - відповідач, митниця), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024.
Крім того, позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 6046,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані ним рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню судом.
Ухвалою суду від 18.10.2024 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів, водночас, декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (далі - ТОВ «АТБ-МАРКЕТ, позивач, декларант) зареєстроване як юридична особа за ідентифікаційним кодом 30487219, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи; основний вид діяльності за КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
04.05.2020 між TAIZHOU GLOBAL TRADING CO., LTD Китай (продавець) та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №3568-SH/CN на поставку продукції (далі - Контракт), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Відповідно до п. 2.1 Контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін.
Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, КНР, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі «Правила «Інкотермс» 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаний обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.») та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
04.05.2024 між компанією TAIZHOU GLOBAL TRADING CO., LTD, Китай (продавець) та ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (покупець) укладено Специфікацію №14 до Контракту №3568-SH/CN від 04.05.2020, згідно з якою обумовлено поставку на загальну суму 28560,00 доларів США наступного товару:
1) Кросівки чоловічі, арт. GT-26730/Men's sneakers, art. GT-26730, 5100 пар, ціна 5600 доларів США. Умови поставки FOB-Нінбо. Умови оплати: оплата за товар протягом 30 днів від дати коносамента. Країна походження Китай.
04.05.2024 відповідно до Контракту та Специфікації №14 від 04.05.2024 продавцем було виставлено інвойс №GTXDC20240002A на поставку товару на загальну суму 28560,00 доларів США в контейнері №CAIU4607648, пломба FX33014980.
На виконання умов Контракту та специфікації №14 від 04.05.2024 компанія TAIZHOU GLOBAL TRADING CO., LTD здійснила поставку позивачу зазначеного вище товару.
ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500028235U1 з метою митного оформлення наступного товару:
1. Взуття на підошві з комбінованих матеріалів, з верхом з текстильних матеріалів: арт. GT-26730 Кросівки чоловічі (поліуретан, поліестер, термопластична гума, ЕВА), - 5100 пар. Виробник: TAIZHOU GLOBAL TRADING CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: немає даних. Див. «електронний інвойс». Місць - 850 4G/850/коробки. 1/CAIU4607648/221/4.
Митна вартість товару визначена за ціною контракту у сумі 28560,00 доларів США; умови поставки FOB CN Ningbo (графи №№20, 22 митної декларації).
За митною декларацією товар імпортований ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» від відправника/експортера компанії TAIZHOU GLOBAL TRADING CO., LTD, China, на підставі наступних товаросупровідних документів: сертифікат якості від 04.05.2024, пакувальний лист від 04.05.2024, рахунок-фактура (інвойс) №GTXDC20240002А від 04.05.2024, автотранспортна накладна А№648А від 13.08.2024, декларація про проходження товару №GTXDC20240002А від 04.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39523 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39524 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39525 від 14.08.2024; документ, що підтверджує вартість страхування №19415 від 28.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №14 від 04.05.2024; зовнішньоекономічний контракт №3568-SH/CN від 04.05.2020.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками), митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Митницею направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Позивач звернувся до Одеської митниці з листом за вих. №1508/1 від 15.08.2024, до якого додав додаткові документи, зокрема, прайс-лист виробника товару від 24.04.2024, комерційну пропозицію від 27.04.2024, договір №88189 від 09.04.2019, банківський платіжний документ Swift від 24.05.2024.
Проте, Одеською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865, якою відмовлено у митному оформлені товару за митною декларацією №24UA500500028235U1 від 14.08.2024.
До імпортованих товарів митним органом застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів - резервний метод.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митний орган навів наступні підстави його прийняття:
- відповідно до пп. «в» п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Відповідно до специфікації від 04.05.2024 №14 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.05.2020 №3568-SH/CN оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати коносамента. Проте, до митного оформлення відповідні банківські платіжні документи та коносамент не подавались;
- згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Сума страхування зазначена у наданому страховому документі від 28.06.2024 №19415 не відповідає загальній вартості товарів зазначеній у інвойсі від 04.05.2024 №GTXDC20240002А;
- в рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.08.2024 №№СФ-39523, СФ-39524, СФ-39525, вказаний договір від 09.04.2019 №88189, який до митного оформлення не надавався.
З огляду на викладене, а також враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) експорту декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
Враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у додатково наданих у рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому, основний метод визначення митної вартості товарів неможливо застосувати.
За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості було обрано другорядний метод визначення митної вартості товарів - резервний метод, та з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим та становить по товару №1 15.336 дол.США/кг (МД від 03.11.2020 №UA205050/2020/53046, ніж заявлено декларантом 8,9 дол.США/кг.
Товар випущений у вільний обіг за митною декларацією №24UA500500028403U4 від 15.08.2024 під гарантійні зобов'язання з відстроченням платежів до 13.11.2024.
26.09.2024 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою за вих. №М-2024-8595/3 від 26.09.2024, в якій просив скасувати дію рішення про коригування митної вартості товарів та використати для визначення митної вартості метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додатково долучивши копії додаткових документів
Листом №7.10-2/28-05-02/13/17685 від 03.10.2024 Одеською митницею повідомлено позивачу про відсутність підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та скасуванні рішення про коригування митної вартості.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та картою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 МК України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 МК України закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1, 2 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вирішуючи спір по суті суд встановив, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: сертифікат якості від 04.05.2024, пакувальний лист від 04.05.2024, рахунок-фактура (інвойс) №GTXDC20240002А від 04.05.2024, автотранспортна накладна А№648А від 13.08.2024, декларація про проходження товару №GTXDC20240002А від 04.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39523 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39524 від 14.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від №СФ-39525 від 14.08.2024; документ, що підтверджує вартість страхування №19415 від 28.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №14 від 04.05.2024; зовнішньоекономічний контракт №3568-SH/CN від 04.05.2020.
Аналізуючи зміст вказаних документів, суд робить висновок, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
Зокрема відповідач вказує на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товарів.
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки згідно пункту 2.3 Контракту витрати на пакування та маркування вже включені у вартість товару.
Отже, умовами Контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим, відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товарів.
Також, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок виділяти таку складову окремо, зокрема у контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо, якщо вартість входить в ціну товару відповідно домовленості між сторонами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.
Позивач як у своїх поясненнях, так і в позовній заяві звертав увагу на вищевказаний пункт контракту, однак відповідач ані у відповіді на пояснення позивача, ані у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, ані у відзиві на позовну заяву не навів конкретного пояснення щодо цієї обставини справи та причин неврахування умов Контракту.
Наведене вище доводить, що твердження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають чинному законодавству.
Відтак витрати на пакування, у випадку їх включення до ціни товару, не повинні окремо зазначатися в наданих до митного оформлення документах (контракті, специфікації, інвойсі тощо).
Щодо зауважень відповідача про те, що в наданих до оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведених вище правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №817/1799/16, від 31.01.2024 у справі №821/189/18, від 15.02.2024 у справах №№815/5838/17, 640/29559/20, від 17.01.2023 у справі №160/7901/18.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» разом з листом за вих. №1508/1 від 15.08.2024 надало до митного оформлення банківський документ Swift від 24.05.2024, який містить посилання на контракт та інвойс та підтверджує сплату грошових коштів у розмірі 28560,00 доларів США, що узгоджується з усіма наданими документами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірному випадку документи, які підтверджують митну вартість товарів, у тому числі документи, які підтверджують фактичне перерахування грошових коштів, жодних розбіжностей не мають.
Крім того, факт надсилання платіжного документу підтверджується Одеською митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до увагу при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №815/2731/18.
Фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.
Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що наданий документ підтверджує вартість страхування, зазначена у наданому страховому документі від 28.06.2024 №19415 не відповідає загальній вартості товарів, зазначеній у інвойсі від 04.05.2024 №GTXDC20240002А, суд зазначає таке.
У відповідності до специфікації від 04.05.2024 №14 сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FOB-Ningbo/FOB Нінбо (Інкотермс 2010).
Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування, а саме: терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов'язкового страхування, а отже, не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР.
Отже, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Умови FOB-Ningbo/FOB Нінбо, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов'язання до договорів страхування, а отже, не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов'язкового страхування також передбачена ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).
Тобто, фактично зобов'язання щодо укладення договору страхування у позивача відсутні, але позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020, укладеним з AT «Страхова компанія «АРКС», здійснити добровільне страхування товару, про що під час митного оформлення наданий страховий сертифікат №19415 від 28.06.2024.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов'язок з надання до митного оформлення документів на підтвердження понесених витрат на страхування товарів, а надані позивачем документи подано до митного оформлення добровільно та розбіжностей останні не містять.
Щодо доводів митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано рахунки-фактури від 14.08.2024 №№СФ-39523, СФ-39524, СФ-39525, в яких є посилання на договір від 09.04.2019 №88189, який до митного оформлення не надавався, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Разом з тим, МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02.07.2020 у справі №803/916/17, від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.
З матеріалів справи вбачається, що разом з митною декларацією позивачем надано Одеській митниці автотранспортну накладну №648А від 13.08.2024, що також підтверджено у картці відмови, а разом з листом за вих. №1508/1 від 15.08.2024 (до винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів) - договір транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019.
У всіх зазначених вище документах фігурує контейнер №CAIU4607648, зазначена вартість перевезення даного контейнера. Крім того, контейнер №CAIU4607648 зазначений у пакувальному листі від 04.05.2024.
З огляду на викладене, зауваження відповідача є безпідставними, оскільки всі необхідні документи, що належним чином підтверджують транспортну складову митної вартості товарів позивача, останнім було надано в повному обсязі, документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію.
Поряд з цим, в ході судового розгляду встановлена безпідставність вимоги митного органу про надання додаткових документів згідно з переліком, оскільки ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» додатково було направлено митному органу всі запитувані Одеською митницею документи, що не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.
Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.
Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п. 2.1 наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.
Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої митної декларації та її реєстраційного номеру з ціною товару неможлива.
Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому, такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою Автоматизованої системи митного оформлення у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024.
Оскільки судом скасоване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024 з причин його протиправності, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024 також підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 6046,59 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №816/416/18.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем до позовної заяви надано довіреність №01/01/24-В від 01.01.2024, Договір №08/02-19/1 від 08.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду №03/10/В-2 від 03.10.2024, протокол №11/10/24 про виконання робіт (надання послуг) Адвокатським об'єднанням «Альянс» від 11.10.2024, детальний опис (надання послуг), виконаних адвокатом АО «Альянс» Вітовичем Олексієм Яковичем у рамках Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, з урахуванням додаткової угоди №03/10/В-2 від 03.10.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4153 від 26.02.2019.
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
08.02.2019 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого об'єднання зобов'язалось надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов'язався приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
За змістом п. п. 3.1-3.3 Договору за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової допомоги (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Гонорар сплачується клієнтом об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.
Оплата судових витрат у судових справах, у яких об'єднання надає клієнту правову (правничу) допомогу за цим договором, здійснюється клієнтом.
Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 3 років. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов'язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або іншим чином у письмовій формі) про свій намір припинити договірні відносини або змінити умови цього договору, цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Таке продовження може здійснюватися необмежену кількість разів.
03.10.2024 між сторонами Договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 укладено Додаткову угоду №03/10/В-2 якою обумовлено, що (п. 1) клієнт доручає, а об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, а саме: скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди загальна вартість послуг (гонорар) об'єднання за цією додатковою угодою складає: за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10000 (десять тисяч) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 1666,67 грн (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок), відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суд, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції.
Згідно із п. 4 Додаткової угоди після надання об'єднанням послуг у судах кожної із судових інстанцій в обсязі, визначеною даною Додатковою угодою, сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг), в якому зазначають вартість послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), сторони визнають, що послуги надані об'єднанням у повному обсязі. Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих об'єднанням послуг.
11.10.2024 сторонами підписано Протокол №11/10/24 про виконання робіт (надання послуг) Адвокатським об'єднанням «Альянс», згідно із яким сторони засвідчили надання об'єднанням товариству у повному обсязі професійної правової (правничої) допомоги, обумовленої Договором та Додатковою угодою у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, вартість якої в суді першої інстанції складає 10000,00 грн, в тому числі ПДВ 1666,67грн. Зазначена вартість послуг вже врахована включена в загальний розмір вартості послуг, що були надані у рамках договору.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У судових засіданнях адвокат участі не брав.
За Додатковою угодою від 03.10.2024 №03/10/В-2 сторонами Договору обумовлено надання об'єднанням правової (правничої) допомоги (послуги) у судовій справі між ТОВ «АТБ-Маркет» та Одеською митницею про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, загальна вартість якої в суді першої інстанції становить 10000,00 грн.
Проте, позивачем не надано конкретного опису наданих послуг адвокатом у цій справі.
За змістом Протоколу №11/10/24 від 11.10.2024 про виконання робіт (надання послуг) сторони засвідчили надання об'єднанням товариству у повному обсязі професійної правової (правничої) допомоги, обумовлену Договором та Додатковою угодою.
Однак, такі відомості відсутні в Договорі та Додатковій угоді.
Також, за змістом Договору гонорар сплачується клієнтом об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.
Однак, рахунку (рахунків) на сплату гонорару Об'єднанню за надану правову допомогу у цій справі не надано.
Крім того, позивачем не надано суду відповідних актів здавання-приймання послуг на підтвердження наданих адвокатом послуг та платіжних документів на підтвердження вчинення позивачем оплати наданих послуг поетапно прийняттю відповідних послуг.
Разом з тим, на підтвердження здійснених послуг з правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості відповідних послуг з правової допомоги, наданої у справі. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.
Однак, таких документів позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський Суд з прав людини.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, пр-т О. Поля, буд. 40; код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправною та скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000425/1 від 15.08.2024.
Визнати протиправною та скасувати винесену Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000865 від 15.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6046 (шість тисяч сорок шість) гривень 59 копійок.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса