справа № 991/11789/24
провадження № 11-сс/991/930/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
16 грудня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2024 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за його заявою, -
06.12.2024 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до розгляду.
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою останнього від 03.10.2024 р.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та зобов'язання уповноваженої особи САП внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за вказаною заявою.
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї адвокат ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята всупереч нормам матеріального права, без дотримання норм процесуального права, без об'єктивного з'ясування обставин справи, а відтак, підлягає скасуванню. Посилаючись на узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 р. та приписи ст. 214 КПК України, наголошує, що для внесення відомостей до ЄРДР прокурор не повинен здійснювати попередню перевірку доводів заявника, якщо заява містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що слідчий суддя не розглянув доводи, наведені у скарзі, належним чином їх не перевірив, мотивованих і обґрунтованих відповідей на їх спростування в оскаржуваній ухвалі не навів, внаслідок чого постановив її з порушенням вимог КПК України.
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
В судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу - адвокат ОСОБА_6 , а також прокурор САП, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертались.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов'язковою. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 03.10.2024 року ОСОБА_7 подано до САП заяву про вчинення співробітниками Управління державної охорони України (УДОУ), СБУ та наближеними особами до Президента України, повноваження якого припинено, ОСОБА_8 , кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 255, 364, 368 КК України. Оскільки відомості до ЄРДР за вказаною заявою внесені не були, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки заява ОСОБА_7 містить лише суб'єктивний виклад обставин та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 255, 364, 368 КК України. Висновок скаржника про вчинення вищевказаними особами кримінальних правопорушень не ґрунтується на фактах та має характер припущень, що позбавляє орган досудового розслідування провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності у діях вказаних осіб складу кримінальних правопорушень.
При цьому, слідчий суддя наголосив, що лише наявність у заяві об'єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінальних правопорушень, створює у слідчого обов'язок внести їх до ЄРДР, адже саме по собі твердження заявника про існування кримінальних правопорушень за відсутності таких відомостей не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Отже, для внесення відомостей про злочин до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах ККС ВС від 16.05.2019 р. у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 р. у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р.
Відповідно до п. 1 розділу 2 зазначеного Положення, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування.
Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об'єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути внесені до ЄРДР.
Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце та що склад кримінального правопорушення наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не повинен здійснювати попередню перевірку обставин, викладених у заяві про вчинення злочину, не заслуговують на увагу.
Посилання в апеляційній скарзі на узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» також не є слушними, оскільки у відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», врахуванню іншими судами підлягають лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Зміст заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину зводиться до того, що з лютого 2019 року до липня 2020 року співробітниками СБУ проведено НСРД, за наслідком яких ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, та у подальшому укладено угоду про визнання винуватості. Крім того, за результатами проведених заходів стали відомі обставини співпраці тодішнього народного депутата України ОСОБА_10 із представниками ГРУ РФ, зокрема те, що у лютому 2019 року ОСОБА_9 організовував поїздки ОСОБА_10 до м. Москви та передавав співробітникам ГРУ РФ документи і флеш-носії. При цьому, ОСОБА_10 проводив прес-конференції в Україні, які могли бути наслідком його зустрічей із співробітниками ГРУ РФ. Під час таких конференцій ОСОБА_10 опублікував аудіозаписи розмов кандидата в президенти США ОСОБА_11 з Президентом України ОСОБА_8 , а також розмови останнього з президентом РФ ОСОБА_12 , зміст яких створював безпосередню загрозу дипломатичним відносинам України та США. Проведення співробітниками СБУ НСРД співпадає з проведенням ОСОБА_10 вказаних прес-конференцій. На переконання скаржника, співробітники СБУ, які діяли з відома Голови СБУ ОСОБА_13 та невстановлених осіб Офісу Президента України, не перешкоджали агентурній діяльності РФ на території України, не вжили заходів для встановлення співробітників УДОУ, які могли бути причетні до опублікування вказаних аудіозаписів розмов, не провели відповідне розслідування, і за таку бездіяльність отримували неправомірну вигоду. Вказані обставини підтвердив у ході допиту ОСОБА_9 , який зазначив, що ОСОБА_10 отримував від РФ кошти для купівлі аудіозаписів, оскільки кінцевою метою опублікування цих аудіозаписів була дискредитація кандидата в президенти США ОСОБА_11 та Президента України ОСОБА_8 . Наголошує, що про вчинення вищезазначених неправомірних дій свідчать стенограми записів розмов ОСОБА_9 зі своїми кураторами з ГРУ РФ в рамках контррозвідувальної справи.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що твердження ОСОБА_7 у вказаній заяві є виключно суб'єктивними, мають характер припущення, не містять об'єктивних відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, а відтак, не є підставою для початку досудового розслідування.
Так, ст. 255 КК України визначає відповідальність за створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній.
Згідно із диспозицією ст. 368 КК України, кримінально караними є дії, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Обов'язковими складовими події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, є відомості про місце та час його вчинення.
Статтею 364 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. При цьому, обов'язковою умовою вказаного злочину є наявність наслідків у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків.
Водночас, умовами підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченими ст. 216 КПК України, є вчинення кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом та/або розмір предмета злочину, передбаченого ст. 364 КК України, який у дві тисячі і більше разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою правоохоронного органу, тобто перевищувати 5 368 000 грн.
Натомість, у заяві ОСОБА_7 про вчинення злочину відсутні відомості щодо механізму створення, керівництва, складу, характерних ознак злочинної організації, розподілу ролей між її учасниками, а також послідовності їх реалізації для досягнення поставленої мети. Так само, на підтвердження викладених у заяві обставин щодо причетності співробітників УДОУ, СБУ та наближених до колишнього Президента України ОСОБА_8 осіб до описаних у заяві протиправних діянь, останнім не наведені хоча б якісь факти, які б можливо було перевірити (час та місце зустрічей, предмет неправомірної вигоди, спосіб її передачі, очевидці таких подій тощо).
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що у заяві відсутні конкретні відомі заявнику обставини, які можуть свідчити про злочинну змову та вчинення певними особами, в тому числі співробітниками УДОУ та СБУ, дій, що містять загальні ознаки об'єктивної сторони певного кримінального правопорушення.
Відтак, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не розглянув тверджень, наведених у скарзі, належним чином не перевірив їх, не навів мотивованих і обґрунтованих спростувань, а тому дійшов передчасних висновків. Самих лише припущень заявника та його незгоди з рішеннями вищевказаних осіб недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, а відтак, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права, а також без об'єктивного з'ясування обставин справи, відхиляються колегією суддів.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2024 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4