Провадження № 11-сс/821/459/24 Справа № 712/13743/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
17 грудня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар учасники справи прокурор підозрювана захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка є інвалідом ІІ групи, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Слідчий СВ Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернулася до слідчого судді з клопотанням в якому просила застосувати стосовно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, з подальшим її утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2024 року клопотання задоволено.
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з 16 листопада 2024 року по 14 січня 2025 року включно з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави.
Ухвала мотивована тим, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, даних про особу підозрюваної, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід, в тому числі альтернативний у вигляді застави, на даному початковому етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник підозрюваної ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , до 14 січня 2025 року включно, зобов'язавши прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_7 в ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 , виходячи лише з фактичних обставин, що аналіз наявних матеріалів не дозволяв слідчому судді виснувати про наявність підстав для обрання найсуворішого запобіжного заходу щодо підзахисної.
Так, в протоколі про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення потерпіла вказала, що не зможе впізнати нападника. Згідно рапорту поліцейського напад вчинено особою чоловічої статті. Ознака, за якими потерпіла нібито впізнала підозрювану є загальними та протирічать іншим матеріалам кримінального провадження. Зокрема, згідно показів потерпілої, свідків, нападник був одягнений так, що виключало можливість розгледіти риси обличчя. Впізнаючи ніж, потерпіла вказує на характерні особливості руківки ножа, що так само викликає сумніви, адже ця частина ножа постійно знаходилась у руці нападника і потерпіла не могла її бачити.
Крім того, захисник вважає, що прокурором не доведений жодний ризик.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів. В даному випадку, відповідно до витягу з ЄРДР досудове розслідування розпочато 09.11.2024 року, з клопотанням про обрання запобіжного заходу слідча звернулася 15.11.2024 року, судове засідання щодо розгляду клопотання відбулося 16.11.2024 року. До цього часу підозрювана небула затримана, з'являлася за викликом слідчого, приймала участь у слідчий діях, зокрема обшуку житла, впізнання особи, допиті підозрюваної.
Щодо ризику, який передбачений ч. 2 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_10 не володіє інформацією про обставини, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому не може знищити, сховати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.
Щодо ризику, який передбачено ч. 3 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не врахував, що заборона спілкуватися з певними визначеними особами можуть бути забезпечені іншими запобіжними заходами.
Щодо ризику, який передбачений ч. 4 ст. 177 КПК України, слідчий у клопотанні зазначає, що ОСОБА_10 може не з'являтися за викликом до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування. Натомість, вся попередня поведінка підзахисною вказує на зворотнє. Сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише припущеннями про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування обраного слідчим суддею запобіжного заходу не є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Також, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував, що станом на момент розгляду клопотання вона хворіє на шизофренію. Внаслідок вказаного захворювання їй встановлено другу групу інвалідності.
Під час судового розгляду підозрювана пояснила, що у випадку обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вона не порушить умови запобіжного заходу, буде виконувати покладені на неї обов'язки, прибуватиме з викликом слідчого суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права.
Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства , в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Згідно положень ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якій їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від слідства та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілу, вчинення іншого кримінального правопорушення, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання ОСОБА_7 винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, потерпілу шляхом підбурювання, вмовляння, залякування чи підкупу.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якій їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї обмежувального заходу у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання слідчим суддею враховані, передбачені ст.ст. 178, 183 КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, а також дотримані вимоги ст. 194 КПК України, в тому числі й щодо встановлення доведеності прокурором обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 КК України; 5) щодо особливо тяжкого злочину сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Слідчий суддя прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. ст. 187 КК України), то відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати підозрюваній розмір застави у кримінальному провадженні, оскількистаття 187 КК України відноситься до злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких обставин слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід може не забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваної, запобігання перешкод слідству по справі та запобігання продовження злочинної діяльності.
Даних про те, що підозрювана ОСОБА_7 за станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою в умовах Черкаського слідчого ізолятору, судом не встановлено.
Правових підстав для обрання підозрюваній інший запобіжний захід, а саме домашній арешт (як про це просить сторона захисту), колегія суддів не вбачає і вважає, що застосування до ОСОБА_7 тримання під вартою без визначення розміру застави здійснене з дотриманням вимог закону та з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваної.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави є обґрунтованою та вмотивованою, правових підстав для скасування ухвали слідчого судді не має.
Керуючись ст.ст. 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: