Номер провадження 22-ц/821/1944/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3484/24 Категорія: 304090000 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
18 грудня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.09.2024 (повний текст складено 23.09.2024, суддя в суді першої інстанції Позарецька С.М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у квітні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1/4180979 від 07.09.2021 у розмірі 24270,15 грн., мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеним з первісним кредитором договором про відступлення прав вимоги на суму, заявлену до стягнення у даній справі.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.09.2024 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача.
Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала на вказане рішення суду 14.11.2024 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вказано на те, що договір про надання банківських послуг належним чином укладено не було, адже позивач не надав доказів, що відповідач отримала Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятку клієнта та Тарифи.
Позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача банківського рахунку та руху коштів по ньому.
Суми нарахованих відсотків по договору не обґрунтовуються його умовами та розрахунком позивача.
Розрахунок заборгованості, виконаний працівником позивача - юридичної особи, залежить лише від його волі та не може підтверджувати наявну заборгованість, адже позивачем не надано первинних бухгалтерських документів.
Матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Позивачем не надано суду доказів перерахування відповідачу коштів по кредиту.
Нарахований позивачем розмір відсотків по кредиту є несправедливим.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило її відхилити, як таку, що не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповіднозаконним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 07.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/4180979, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 15000 грн. на споживчі потреби, строком на 30 місяців, з 07.09.2021 до 06.03.2024. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно, у число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту.
Відповідно до п. 1.4 договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно, у розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, у розмірі 2,85 % від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1 договору; протягом строку дії договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків, внесення змін до договору за згодою сторін у порядку, визначеному п 5.8 договору.
Пунктом 1.5 вказаного договору визначено, що всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно з договором, визначені у правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя позичальника, які є публічною та невід'ємною частиною договору і розміщені на офіційному сайті банку. Правила застосовуються у тій частині, яка не суперечить положенням цього договору (зокрема, не застосовуються положення щодо страхування життя позичальника).
Згідно з п. 2.2 договору позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти і комісію у валюті кредиту.
Умовами договору також визначено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання позичальником грошових коштів.
Шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він у день укладення договору особисто отримав свій примірник договору; умови договору йому зрозумілі; з правилами і тарифами банку, що є чинними на дату укладення договору і розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується; йому до укладення договору банком надано інформацію, яка визначена ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 5.10 договору він укладається шляхом приєднання, складається з публічної частини (Правил) та індивідуальної частини (цього Договору), підписанням якої позичальник приєднується до договору у цілому.
Отже укладення кредитного договору № 1/4180979 від 07.09.2021 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, кредитним договором № 1/4180979 від 07.09.2021 та графіком платежів до кредитного договору, а також анкетою-заявою на отримання кредиту, паспортом споживчого кредиту, які підписані особисто відповідачем ОСОБА_1 .
Відтак апеляційним судом відхиляються аргументи поданої апеляційної скарги про те, що договір про надання банківських послуг належним чином укладено не було.
Також апеляційним судом оцінюються критично аргументи скаржника про те, що позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача банківського рахунку та руху коштів по ньому, так як на а.с.23-24 наявна виписка з рахунку відповідача із наявним рухом коштів.
Як вірно вказано судом першої інстанції, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено правовий висновок про те, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому отримання 07.09.2021 відповідачем ОСОБА_1 коштів у позику в сумі 15000 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 38734628/1 від 07.09.2021, що спростовує посилання скаржника на відсутність доказів фактичного надання коштів відповідачу у кредит.
Після отримання кредитних коштів, відповідач не відмовилася від договору споживчого кредиту і не повернула отримані у кредит грошові кошти, хоча мала таку можливість, враховуючи положення п. 5.1 кредитного договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості перед АТ «Креді Агріколь Банк» по кредиту, наданому ОСОБА_1 , за договором № 1/4180979 від 07.09.2021, станом на 24.01.2023, заборгованість відповідача становить 24 270,15 грн., з яких: строкова заборгованість - 7 696,48 грн.; прострочена заборгованість - 6 888,32 грн.; нараховані відсотки - 103,10 грн.; прострочені відсотки - 2 742,25 грн.; комісія - 427,50 грн.; прострочена комісія - 6 412,50 грн.
При цьому 23.01.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 1-2023 за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Креді Агріколь Банк».
Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 24.01.2023, який є додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1-2023 від 23.01.2023, позивач у справі ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4180979 від 07.09.2021, у сумі 24270,15 грн. (тіло, проценти, комісія).
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання та кредитну заборгованість ні первісному кредитору ні новому не погасила.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на поштову адресу ОСОБА_1 направлялося повідомлення-вимога про погашення заборгованості за кредитним договором №1/4180979. Крім того, 11.03.2024 відповідачу направлялася досудова вимога за вих. № 22283561 про погашення кредитної заборгованості, які залишені без реагування.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту та комісію, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором про відступлення прав вимоги.
Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також з урахуванням наведеного вище правового регулювання та положень кредитного договору, апеляційний суд констатує, що кредитна заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 1/4180979 від 07.09.2021, у сумі 24270,15 грн., про що вірно вказав суд першої інстанції.
Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника про те, що суми нарахованих відсотків по договору не обґрунтовуються його умовами та розрахунком позивача, адже відповідні нарахування ґрунтуються на погоджених сторонами строках кредитування та відсотковій ставці, застосованій до тіла кредиту, фактично наданого в користування відповідачу, що скаржником по суті не спростовується.
Зокрема, відповідачем не надано доказів часткового погашення кредитної заборгованості ні первісному кредитору ні позивачу у справі, яке б не було враховано при визначенні суми, заявленої до стягнення у справі.
Міркування скаржника стосовно того, що розрахунок заборгованості, виконаний працівником позивача - юридичної особи, залежить лише від його волі та не може підтверджувати наявну заборгованість, адже позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, апеляційним судом відхиляються з підстав того, що наявність кредитних правовідносин та фактичне надання коштів кредиту саме відповідачу підтверджується доказами, про які вказано вище, а саме відповідним кредитним договором та квитанцією про перерахунок коштів.
Жодних аргументів про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості суперечить умовам договору чи містить математичні помилки скаржником не представлено.
Слід відхилити посилання скаржника про те, що матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, так як зазначені обставини не усувають наявного у позичальника обов'язку виконати свої договірні зобов'язання перед новим кредитором, або доводити про наявність їх виконання перед первісним кредитором для врахування в якості погашення боргу перед позивачем у цій справі за приписами
Не можна погодитися із посиланнями скаржника про те, що нарахований позивачем розмір відсотків по кредиту є несправедливим, так як сума боргу за відсотками (103,10 грн. та 2 742,25 грн.) та комісіями ( 427,50 грн. та 6 412,50 грн.) спів мірна з боргом за тілом кредиту (7 696,48 грн. та 6 888,32 грн.) враховуючи погоджені сторонами при укладенні договору строки кредитування та відсоткову ставку.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана відповідачами апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.09.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати відповідача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.09.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Витрати відповідача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 18.12. 2024.
Суддя-доповідач
Судді